Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава «DRACULA» − це відкритий анатомічний театр жанрів трилера, гротеску, бойовика, комедії і навіть ліричної драми. У багряному калейдоскопі пристрастей Брема Стокера ви станете свідком фатальної зустрічі Джонатана Харкера і Графа Дракули, його авантюрної подорожі до Лондона в пошуках прекрасної Міни. Зануритесь у світи пристрасті і приреченості Люсі, невиліковного болю Ван Хелсінга та божевілля Ренфілда, знемагаючого в очікуванні свого хазяїна.
Пишність легенди без бутафорії прикрас.
Культовий роман Ентоні Берджеса у постановці визнаного режисера сучасності – на сцені театру на Подолі! Хто не здатен на ненависть, той не здатен і на любов. Монгольське прислів’я Людина помиляється. Раз, два, десять. Їй подобається шлях сильнішого, дорога насилля і крові. Людина створює прекрасне, розвивається і еволюціонує. Вона здатна на ЛЮБОВ. Якими бути нам? Ми робимо вибір щодня. Але якби нас позбавили можливості вирішувати, права на помилку – ми б стали прекрасними і керованими механічними ляльками, безвольними плодами людської Любові до влади над іншими.
Спочатку вас здаватиметься, що цей голос живе у вас в голові. Потім ви скажете собі. що це просто дурні думки, ще за мить ви зрозумієте, що вас огортає морок... Ви забажаєте вибратися й розгадати таємницю, приховану у розповідях головних героїв. Вистава-загадка, де відповідь може коштувати вам життя!
«Дикий театр», Львівський театр імені Лесі Українки і «Мистецький Арсенал» представляють: вперше в Україні вистава за п’єсою відомого канадця, сценариста і письменника Мішеля Марка Бушара «Том на фермі» у перекладі Ростислава Нємцева. Том приїздить на похорон свого друга, що трагічно загинув. Він знайомиться з його сім’єю, і виявляється, що ніхто: ні матір, ні брат, і навіть він – не знали загиблого по-справжньому.
Трагедія «Коріолан» – це історія злету і падіння легендарного давньоримського полководця, сюжетну основу для якої В. Шекспір взяв з оповідання грецького письменника Плутарха. В цій п'єсі є і гостра політична драма, і драма сімейних відносин, і внутрішня трагедія однієї людини. Ії герой – Кай Марцій, уславився своїми подвигами у війні з ворогами римлян – вольсками. Після завоювання столиці вольсків міста Коріоли за бойові звитяги він отримав прізвисько Коріолан. Повернувшись з перемогою додому доблесний воїн йде у «велику» політику – у консули Римської республіки. Але у політичних баталіях незламний і непохитний герой, що звик перемагати ворогів у відкритому бою, виявився вразливим у своїй силі: відвертий, прямодушний і безкомпромісний Коріолан не здатний на обман і хитрощі. Внаслідок політичних маніпуляцій, замість шани і визнання мужній воїн проголошується ворогом народу і отримує від римлян вирок – довічне вигнання. Розлючений Коріолан залишає місто, в бажанні помстися він об'єднується зі своїми колишніми ворогами – вольськами й веде їх армію на Рим. Але напередодні вирішального штурму Коріолан, зворушений благаннями матері, відмовляється від остаточного знищення Риму та платить за цей свій вибір власним життям. Найцікавішим з дослідників творів Шекспіра і, зокрема, п'єси «Коріолан» був Іван Якович Франко. Пропонуємо декілька цікавих фрагментів з його передмови до видання: «Уільям Шекспір. Коріолан. Переклад П. О. Куліша. Львів, 1900 рік»: «Трагедія Коріолана» появилася, по-перше, в першім повнім виданні Шекспірівських творів in folio 1623 р. Шекспір взяв основу для своєї трагедії з оповідання грецького писателя Плутарха про життя римського героя з початків республіки Кнея (не Кая) Марція, прозваного Коріоланом… Той легендовий скелет, який Шекспір найшов у Плутарха, він дуже значно перемінив, для догоди своєму поглядові на героя і юрбу, який він хотів перевести в драму. Ся тенденція була – виявити своє презирство для юрби, для простого люду, а пошану, навіть закохане обожання, для визначних одиниць, для героїв. Та найбільшу потопу свого гніву і презирства вилляв Шекспір на простий народ, на «юрбу», оту темну, змінчиву, легковірну, і недовірливу, трусливу в небезпеці, до сеї юрби Шекспір почував інстинктове обридження. Що могло довести Шекспіра до такого погляду на героїв і юрбу? Що могло довести в його душі до такої нечуваної інтенсивності обожання для одних, а погорду і обридження – для другої?... Ми мусимо бачити в них особисті ремінісценції автора, виплоди його життя і тих відносин, серед яких розвивалася його творчість. Чуючи й себе одною з тих великих цифр, гірко відчуваючи своє упослідження, своє низьке становище в суспільності, Шекспір тим живіше відчував великі трагедії, великих героїв, що погибали в конфлікті з людською завистю, непостійністю та низьким честолюбством». «…Велику роль в трагедії грає мати – «найгордіша і найбільше викінчена постать матері, яку лише створив Шекспір». Сеї фігури Шекспір покористувався постаттю своєї власної матері. Ся постать могла в повній силі ожити в його пам'яті якраз тоді, коли ся мати вмерла, а се сталося 9 вересня 1608 року. Шекспір, без сумніву, був на її похороні і потім іще пробув пару неділь у Стратфорді. З сього виводять, що тоді ж під враженням материної смерті, був написаний «Коріолан»…» «Сучасні актори та режисери прагнуть побачити героїв Шекспіра, позбавлених зовнішньої романтичної привабливості, ідеалістичних ілюзій, упереджених моральних оцінок їх характерів та вчинків. Вони прагнуть неприкрашеної правди, і навіть подекуди неприємної. «Не омана, яка нас звеличує», а навпаки – відверта неприхована істина створює мету найбільш новаторських постановок Шекспіра. Подібній Шекспір стає по-справжньому сучасним…» О. Анікст, «Отелло» – Лоуренс Олівьє. – Советская культура, 1965, 17 вересня. Фото та анотації надано театром.
Вистава про зради і перемоги Напівбог Геркулес, легендарний син Зевса, відомий своєю надлюдською силою в черговій реінкарнації потрапляє в Україну. Щоб прокормити дружину і заплатити агенту - він вимушений шукати роботу. На біржі праці Геркулесу пропонують справу державного рівня: врятувати країну від лайна, в якому вона потопає. Ця справа – має стати його шостим подвигом...
У 2011 році закінчив Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського (керівник курсу Фесенко С. Я.). Учасник Міжнародного фестивалю-школи «Територія» у 2011 році (м. Казань) і в 2012, 2013 році (м. Москва).
Концентрований коктейль режисерського та акторського майстерності. Людина, здатний одним тільки поглядом переміщати в просторі рамки твого комфорту.
Актор театру "Прекрасні Квіти", актор театру ляльок ім. Афанасьєва, епіцентр знання і вміння, а також віртуозного навчання цьому інших. Ставить спектаклі, бере участь в міжнародних проектах і схиблений на театрі. Мало не забули сказати про божественну пластику Артема.
Заслужений працівник культури України, начальник художньо-освітлювального цеху Харківського академічного театру імені Тараса Шевченка «Березіль». Викладав у Харківській державній академії культури.
Український музикант, актор, автор і виконавець власних пісень. Учасник групи «5'nizza». Тренер 7-го та 8-го сезонів вокального шоу «Голос країни». Учасник 5-го сезону шоу Танці з зірками (разом iз дружиною Сніжаною Бабкіною).
Сергій Бабкін закінчив Харківський ліцей мистецтв № 133 та музичну школу № 13 по класу флейти. У 2000 році закінчив Театральне відділення Харківського Державного Університету Мистецтв(факультет «актор театру драми і кіно»).
З 6 років завдяки мамі відвідував бальні танці, школу образотворчого мистецтва та фігурне катання. Паралельно захоплюється театром. У середній школі бере активну участь у шкільній самодіяльності, КВК і ходить у драмгурток.
Гітару вперше взяв у 12 років. На Сергія у цей час вплинули групи «Браво», «Чиж & C», пізніше — Володимир Висоцький.
Після закінчення 1994 року 9-го класу і дитячої музичної школи, вступає на театральне відділення харківського Ліцею Мистецтв (закінчив 1996-го). Крім Ліцею Мистецтв також всерйоз розглядав варіанти вступу у музичне училище (була готова програма для вступу) і в Оркестр військового училища, проте віддав перевагу акторській кар'єрi. У ліцеї познайомився з Андрієм Запорожцем.
Будучи студентом Університету Мистецтв, в лютому 1999 поїхав до Санкт-Петербургу щоб випробувати вдачу і вступити у місцевi театри, проте повернувся до Харкова.
Сергій Бабкін в першу чергу актор. Виконуючи пісні, він підходить до цього з театральною подачею, влаштовує на сцені міні-спектакль.
У квітні 2008 року вийшов альбом «Аминь.ru», це пісні, які не знаходили собі місця у всіх попередніх альбомах. Початкова задумка — записати їх під гітару, але звукорежисер Володимир Філатов запропонував інший варіант. Разом: акордеон — Григорій Міщенко, гітара — Роман Абашидзе, кларнет — Геннадій Фомін, і Сергій Бабкін — гітара, вокал. За п'ять років вийшов альбом «Ура!».
Бабкіну цікаві музичні експерименти, завдяки чому світ побачили окремі програми (сам Сергій позиціонував їх як нові групи) «Взблатнулось» (пародія на шансон) і «K.P.S.S.» (названа за першими літерами імен учасників: Костянтин Шепеленко, Петро Целуйко, Станіслав Кононов, Сергій Бабкін) — в першому наближенні рок, але насправді компіляція накопичених вражень, починаючи з юності і по сьогоднішній день, улюбленої музики такого стилю, або чогось близького до цього. На даний момент «Взблатнулось» і «K.P.S.S.» не граються.
З дружиною Сніжаною Бабкіною (дівоче прізвище Вартанян) Бабкін познайомився 2007 року, коли вона приєдналася до «Театру 19». 11 травня 2008 року вони вінчаються, 27 березня 2009 реєструють шлюб.
Сергій і Сніжана виховують трьох дітей: дочку Веселину, синів Артура та Єлисея.
Ігор Ключник - український актор. Свою акторську кар'єру почав з фільму «П'ятий ангел».
Ігор Ігорович Ключник народився 29 вересня 1987 року в Харкові в родині викладача Ключника Ігоря Івановича і бухгалтера Ключник (уродженої Китаєвої) Тамари В'ячеславівни. Закінчив Харківську гімназію № 6. Вже в дитинстві Ігор почав проявляти інтерес до мистецтва. У гімназії складався в дитячому зразковому театрі «Каламбур», де його першою роллю була роль чортеня в «Казці про попа і про працівника його Балду». У 2001 році Мосфільм запрошує Ігоря на проби фільму Володимира Петровича Фокіна «П'ятий ангел». Пройшовши кастинг, він отримує роль Левки Гуренко. У 2009 році захистив магістерську роботу в Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського, а в 2010 році закінчив заочне відділення Харківського національного університету радіоелектроніки. У 2008 році створює разом зі своїм однокласником організацію «WOW! Production», що займається зйомкою фото-реклами, а в 2010 році з'являється «Yapp! Production» (відео-реклама). У 2011 році Ігоря запросили грати в Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, але через рік він йде з цього театру і створює свій театр - театр «Прекрасні Квіти». У 2014 році з'явилося нове дітище, створене Ігорем Ключником, - школа акторської майстерності «Тісто».
З 2005 по 2012 рік грав у молодіжному театрі «Апарт». Ігор проводив Всеукраїнські відкриті фестивалі дитячих та юнацьких аматорських театрів «Маски Мельпомени-2009», «Маски Мельпомени-2011». З 2008 по 2010 рік грав у Харківському Театрі «Post Scriptum». У 2011 році Ігор Ключник і двоє його колег створили театр «Прекрасні Квіти». Протягом сезону 2011-2012 театром була здійснена постановка вистави «Щур» за власною драматургії. Крім цього театр брав участь у проведенні міського капусника, присвяченого дню театру, а також проводив відкриття Міжнародного кіно-фестивалю «Харьковская сирень в 2012 і 2013 роках». У березні 2012 року театр був учасником фестивалю «Театронік», а в жовтні того ж року став лауреатом фестивалю недержавних театрів «Курбалесія». Акторську трупу театру склали випускники Харківського державного університету мистецтв ім. Котляревського: Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмелёв. У квітня 2013 року «Прекрасні Квіти» презентували своє нове творіння: спектакль-сатиру під назвою «ЖИР». І в цьому спектаклі театр не зрадив своєму кредо і продовжив працювати без слів, використовуючи пантоміму, пластику, техніки вільного руху, звуки, музику і світло. У новій постановці, крім звичного складу, взяли участь ще дві людини: Сніжана і Сергій Бабкін. У 2014 році репертуар театру поповнився виставою-медитацією «Червоний», а в колектив театру прийшла ще одна чудова актриса - Оксана Черкашина. У квітні 2014 року з виставою «ЖИР» театр «Прекрасні Квіти» вперше представляв Україну на Міжнародному фестивалі в Коста-Ріці. У травні 2015 року відбулася прем'єра вистави «Дракула». У 2014-2015 роках театр показував свої роботи не тільки в Латинській Америці, але і в різних країнах Західної Европи.Театральние вистави «Прекрасних Квітів» виявилися однаково зрозумілими в різних куточках світу, вони не вимагають перекладу. У сьогоднішньому Харкові «Прекрасні Квіти» є єдиним театром, який працює в безсловесному жанрі, використовуючи естетику пантоміми і повз-драми, співзвучну формальним пошукам складному сучасному житті.
Українська акторка театру та кіно, танцівниця, дружина та менеджер Сергія Бабкіна. Учасниця 5-го сезону шоу Танці з зірками (разом iз чоловіком Сергієм Бабкіним).
Народилася 8 липня 1985 року у місті Харків, Україна. Саме тут вона провела своє дитинство та юність.
З дитинства Сніжана займалася танцями: спочатку 13 років бальними, а потім - сучасними, а саме верхнім брейком.
У 2002 році поїхала до Києва, де поступила в Київський Національний університет театру, кіно і телебачення. Після закінчення ВУЗу в 2007 році, почала працювати у Вільному театрі та в Новому драматичному театрі на Печерську. Пізніше повернулася до Харкова.
Починаючи з серпня 2007 року, працювала в харківському театрі - «Театр 19», де познайомилася з майбутнім чоловіком - Сергієм Бабкіним. До 2013 року Сніжана була задіяна в трьох постановках «Театру 19»: «ЧМО», «Наш Гамлет» і «(Самий) легкий спосіб кинути палити». Потім в «Театрі 19» перестав грати Сергій Бабкін, а слідом за ним пішла і Сніжана.
Після цього, актиса почала грати в театрі «Прекрасные цветы», що працює в унікальному безсловесному жанрі фанк-футуризм, використовуючи пластику тіла та політ думки. Крім вистав показаних у рідній країні, «Прекрасные цветы» брали участь у театральних фестивалях Коста-Рики, Німеччини, Польщі, Азербайджану. На сьогоднішній день, вона задіяна в постановках «Жир» та «Dracula».
Крім цього, Сніжана є менеджером Сергія Бабкіна. В 2017 та 2018 роках вона була представлена в номінації «Найкращий менеджмент» української музичної премії YUNA.
Зі своїм другим чоловіком Сергієм Бабкіним, Сніжана познайомилася в серпні 2007 року, коли вона приєдналася до «Театру 19». 11 травня 2008 року вони вінчаються, 27 березня 2009 реєструють шлюб. В 2010 році у пари народилася донька, яку назвали Веселина. Також у Сніжани є син від першого шлюбу, якого звуть Артур. 18 червня 2019 року народила сина, якого назвали Єлисей.
Народилася у Харкові. Саме там вона закінчила Національний Університет Мистецтв імені Івана Котляревського, почала працювати в експериментальному театрі «Прекрасні квіти», пізніше «прописалася» у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
У 2018 році акторка зіграла головну роль у виставі польської режисерки Катажини Шинґери «Lwów nie oddamy» («Левів не віддамо»), за яку була визнана у Польщі найкращою театральною актрисою року на XXV Конкурсі польської сучасної вистави.
Театр «Прекрасні Квіти» – незалежний професійний театр, створений в 2011 році випускниками Харківського Університету Мистецтв ім. І. П. Котляревського (Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмельов). В цьому ж році ними був заснований унікальний жанр Фанк-Футуризм, в якому театр працює і донині.
Творчі інтереси колективу спрямовані на розвиток театрального мистецтва міста та країни, підняття його на високий рівень, шляхом гармонійного злиття старих і нових театральних форм і технік.
У квітні 2013 року театр презентував своє нове творіння: соціально-сатиричний спектакль під назвою «ЖИР», в якому крім звичного складу беруть участь відомий український музикант і актор Сергій Бабкін зі своєю дружиною Сніжаною Бабкіної.
2014 рік почався з прем’єри вистави «Червоний», в якому розкриваються вічні питання стосунків чоловіка і жінки. У цьому проекті до основного складу театру приєдналася Оксана Черкашина (в минулому – актриса Харківського академічного українського театру ім. Т. Г. Шевченка).
Навесні 2015 року в репертуарі театру з’явився спектакль-перформанс «Dracula», поставлений за мотивами однойменного твору Брема Стокера. У цій роботі задіяна вся трупа, що складається вже з шести чоловік, а в якості режисера виступає Артем Вусик.
У травні 2016 театр презентує свій п’ятий спектакль – «SEX 2005», експериментуючи з музикою і простором і виходячи за рамки звичної театральної сцени. Вся дія відбувається в камерній галереї під акомпанемент гітари, де задіяні тільки два актори театру: Артем Вусик і Оксана Черкашина.
Восени 2016 театр «Прекрасні Квіти» працює над спільним проектом з ХАТОБом і в листопаді випускають прем’єру «365». Це перший в Україні і один з не багатьох в світі проектів, що поєднує в собі гармонійний сплав музики Антоніо Вівальді та Астора П’яццолла з пластичним сучасним театром.
У лютому 2017 театр показує спектакль «ДПЮ» – спільний проект з громадської організації «Лінія згоди». У цьому документальної роботі театр «Прекрасні Квіти» вперше заговорив зі сцени і вперше попрацював з драматургом (Дмитро Левицький). Тут звучать реальні історії із зони бойових дій, ветерани АТО розповідають про свій досвід життя до війни, на війні і після неї.