цю виставу
Зустріч жінки та чоловіка – найкращий початок будь-якої історії. Здається, що безліч варіацій такого початку сюжету, які ви вже бачилина сценах та кіноекранах, не обіцяють цікавого розвитку подій. Проте, це не про нашу історію. Гроші, кохання та щастя – ось головні ставки в цій безкомпромісній грі.
Вистава 7/10. Добра, але не без деяких мінусів. Німецька газета (Bild) у англійскій виставі. Забагато, як на мене, пристрастей у фіналі. Персонажі занадто кардинально та часто змінюють свою поведінку у фіналі. Така зміна поведінки є очікуваною, але не зовсім логічною з моєї точки зору. З точки зору сюжета - можливо. Я б не радив виставу для своїх знайомих окрім тих, що полюбляють щоб на сцені вирували пристрасті.
Вистава, яка дозволяє потрапити у справжній детектив! І протягом 2х годин ви все одно ні за що не здогадаєтесь чим закінчиться вся ця історія. Дві людини, одна кімната та безкінечна суміш незрозумілих шматочків правди, які збираються докупи вже після оплесків глядачів та поклонів акторів. Достатньо легка, іноді смішна, з елементами абсурду вистава, на якій треба бути пильними, щоб зрозуміти чому та навіщо! Цікавий, непедбачуваний сюжет, написаний актором для акторів: коли життя - це театр! Не пожалкуєте!
Вистава «Double Double» з 1986 року не втратила свою актуальність. Як і 30 років тому люди нехтують моральними принципами, піддаються на сумнівні авантюри для покращення свого життя. Обман, обман, обман..... Однак, не зважаючи на легку наживу любов намагається розбудити людяність, та вибрати правильне рішення. Жінка-аристократка за короткий проміжок часу намагається навчити безпритульну людину як поводять себе англійські джентльмени. Звичайно, це не можливо, але волоцюга виявляється не таким простим....., як і леді..... Постійна зміна характерів та настроїв акторів. У виставі їх тільки двоє, але весь спектр емоцій гарантовано. Заплутано та незрозуміло???? Необхідно бути напоготові, щоб встигати слідкувати за змінами в подіях. І звичайно - неочікуване завершення....
Народилася 24 вересня.
Валентина з дитинства мріяла бути актрисою і цілеспрямовано йшла до своєї мети: її першим досвідом була участь у драмгуртку Палацу піонерів. Потім – навчання у Київському театральному інституті, на курсі Анатолія Решетникова, і гра у студентських виставах, де їй, як вродливій жінці, доручали переважно ліричні ролі.
А Валентині надзвичайно хотілося довести, що вона здатна й на щось інше. Найбільше мріяла про характерні образи. Тому й зраділа першим казковим ролям у Театрі «Колесо», натхненно грала і Бабу Ягу, і Вологість (у новорічній казці вона разом із подругою Мокротою псувала настрій Снігуроньці).
Народився 17 жовтня.
Кліщевська Ірина Яківна
Народна артистка України, режисер, актриса
Засновниця, художній керівник-директор та ідейний натхненник Київського академічного театру «Колесо» (1988).
"Жінка року-2000" у номінації "Жінка та культура"
Лауреат театральної премії "КИЇВСЬКА ПЕКТОРАЛЬ"
Лауреат та дипломант Міжнародних театральних фестивалів та конкурсів.
Закінчила Інститут театрального мистецтва (нині Національний університет театру, кіно і телебачення) ім.І.К.Карпенка-Карого (1981; викладач Народний артист України Михайло Рєзникович).
Співпрацює з Міжнародними культурними фондами, форумами, представництвами та посольствами (Австрія, Німеччина,Франція, Швейцарія, Болгарія, Латвія тощо)
Здійснила цикл радіопостановок «Європейська інтелектуальна драматургія 20 ст.» на Національному радіо України.
Організаторка і директор Міжнародних театральних фестивалів «Слов’янські зустрічі» (1994), «Подія» (від 2008), співорганізаторка та керівник Міжнародного театр фестивалю моновистав «Відлуння» (від 1998).
Разом з колективом театру здійснила фестивальні виступи на території Польщі, Болгарії, США, Румунії, Франції, Албанії, Сербії, Білорусі, РФ, Туреччини тощо.
Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.
Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру.
Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави.
Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.
