Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава «Дорога до Вифлеєму» – це більше ніж історія про народження Ісуса. Доля ослика, який везе маленького хлопчика на своєму візочку – це розоповідь про становлення особистості. Маленький ослик шукає Бога та дуже мріє стати зіркою. Чи зрозуміє він у чому ж його покликання? Відповідь на це питання можна шукати всією родиною у виставі «Дорога до Вифлеєму».
Як же гарно лежачи на печі командувати відрами, царським військом і навіть самою піччю. Та ще й солодких півників за це отримувати. «Оце так пощастило лінькуватому Омельку!» – скаже хтось. Але ж чарівні слова «За щучим велінням!» просто так не даруються. Добре серце, здатність співчувати і поставити інтереси іншого, навіть якщо це тільки щука, над власними – цим володіє далеко не кожен. А от чи можуть чарівні слова виконати абсолютно всі бажання і чи підвладне щучому велінню кохання, ви дізнаєтеся, завітавши на виставу. Перед маленькими глядачами наші артисти розіграють справжнє ярмаркове дійство з перевтіленнями, піснями, танцями і навіть справжнісінькими дивами!
Наближається Різдво – найулюбленіше свято для дітей та дорослих! Кожен готується до свята по-своєму. От і наші головні героїні, дві сестрички – Даринка та Настуня, – готуються до святкування. Даринка вчить колядки і збирається до шопки, щоб подивитися на народження маленького Ісусика, а Настуня поспішає на шопінг, бо для справжнього свята їй потрібен новий одяг. Даринка намагається переконати сестру піти з нею до шопки, це не вдається, і сестрички сваряться. Однак стається справжнє диво – з’являється Ангел, який допомагає Даринці разом з Настунею потрапити у час, коли народився наш Спаситель, а проведе їй у далеку дорогу Віслючок з шопки. Можливо, це допоможе Настуні знову повірити у диво Різдвяних свят? Зникають усі магазини, будинки, світло – усе, що так цікавило Настуню. Тепер сестрички вирушають у не просту дорогу до Різдва! У таємничій подорожі Даринку і Настуню чекають перешкоди і дивовижні герої. Чим завершиться чарівна історія сестричок і кого ще вони зустрінуть на своєму шляху? Ви зможете дізнатися, завітавши на виставу Першого театру!
Діти так люблять тваринок! Милих, маленьких, кумедних. А коли лісові жителі вміють розмовляти, пустувати і смішно жартувати — то взагалі захват! Такими є персонажі нашої казки. Вони вчаться в лісовій школі танців і готують величезний сюрприз. Який? Для кого? В честь чого? Ми Вам не розкажемо, адже це — СЮРПРИЗ. Відомо тільки, що для цього звірі мають звертатися по допомогу до найстарішого жителя лісу — Гнома Джерома. А випросити в нього не так і просто. Дідуган сердитий і дуже жадібний. Тож, тваринкам знадобиться підтримка наших маленьких глядачів! Чи вдасться їм розчулити Гнома і вчасно підготувати СЮРПРИЗ? Сучасна вистава, яка захопить в свій казковий світ не лише дітей, а й дорослих. Унікальні пісні — музика і текст написані ексклюзивно для казки — будуть співатися дітьми ще довго після перегляду. Яскраві персонажі, веселі пригоди, незабутній фінал — ідеальний рецепт для сімейного перегляду.
Казку про наївного Зайця, заповзятливу Лисицю і безжурного Півня, про хатинку лубову і хатинку крижану, знають, звичайно ж, всі! Але відомому дитячому письменнику, автору знаменитих «Шкідливих порад» Григорію Остеру вдалося вдихнути в стару казку нове життя. А актори театру «Божа Корівка» на основі чудової п'єси Остера "Клаптики по заулочкам" поставили виставу - легку, світлу, весняну, сповнену теплого гумору, добродушної іронії, і супроводу глядацьких посмішок. Вистава, яка вчить нас тому, що на світі є щось надзвичайно важливе - СПРАВЕДЛИВІСТЬ! Але її завжди буває лише стільки, скільки ти САМ для себе ЗРОБИШ! Ні більше і не менше!
«Івасику-Телесику!.. Приплинь до бережка, моє серденько!..» Наші первинні пізнання про добро і зло, про щиросердність та підступність, наш перший малечий життєвий досвід пов’язаний з цією казкою. Кожна матуся чи бабуня розповідала її по-своєму, незмінним залишався лише щасливий кінець. І кожного разу, вдруге, вп’яте, ми слухали цю історію затамувавши подих… Актори Театру «Божа корівка» Центру мистецтв "Новий Український Театр", що з дитинства закохані в казку про Івасика, вирішили поділитися своїми спогадами з юними глядачами і створили дуже добрий, веселий, щирий та красивий… «трилер». А як же інакше? Адже крім Телесика, його лагідних батьків та завзятих друзів, на сцені з’являються Відьма, Упир, Відьмачки… Але не лякайтесь! Страшні вони тільки на перший погляд, а насправді – смішні та «пухнасті». Приємних вражень!
Дитина була зацікавлена тематикою вистави, оскільки ми почали тільки вивчати про Бога. В ході вистави у неї виникало багато питань, що стосувалися релігії і надзвичайних явищ, пов'язаних із народженням Ісуса Христа. Дитині сподобалося, зацікавила тема народження Ісуса Христа. Обов'язково ще прийдемо. Серед недоліків, то це підвищення, яке має крісло для дитини. При кожному її русі на кріслі, я боялася, що вона впаде звідти, прийшлося садити дитину на руки собі.
До прибуття в Ужгород працював у Харківському, Приморському лялькових театрах.
1987–2006 – головний режисер Закарпатського театру ляльок
2006–2014 – головний режисер Львівського академічного обласного театру ляльок, доцент, художній керівник курсу акторської майстерності театру ляльок Львівського національного університету ім. І. Франка
2014 – Режисер-постановник Закарпатського академічного обласного театру ляльок
Член Національної спілки театральних діячів України
Член Міжнародної спілки діячів театру ляльок (УНІМА–Україна)
Почесне звання «Заслужений артист України». 2003
У львівському академічному обласному театрі ляльок працює з 1996-го року.
Отримав освіту у Київському національному університеті театру, кіно і телебаченні ім. Карпенка-Карого.
Актор
Іван закінчив факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. У Львівському театрі ляльок з 2015-го року.
Актор часто любить повторювати фразу: «Здійснюйте свої мрії, бо хтось візьме вас на роботу для здійснення своїх».
Окрім театру, хлопець працює ведучим концертів та корпоративів, мріє про велике кіно. Натхнення черпає у своїх батьків.
Заслужена актриса України, провідний майстер сцени.
Актриса. Закінчила Львівське культурно-освітнє училище (1985; викл. В. Михайлевич). Від 1963 (з перервою) працює у Львівському театрі ляльок. 1969–72 – артистка розмовного жанру Кіровоградської філармонії. Гра характеризується емоційністю, реалістичністю, глибоким проникненням у психологію образу.
Акторка-ляльковод вищої категорії
Пані Ірина долучилась до театру у 2000-му році і тепер є артистом ляльководом вищої категорії. За її словами – «Лялька – це сокровенно-магічне створіння, яка, оживши в руках актора-ляльковика, творить дива, дарує дітям справжню казку. Лялька більш динамічна, має набагато більше можливостей, ані ж сам актор.»
Ірина Остюк закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв і отримала кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, керівника аматорського театрального колективу, викладача театральних дисциплін. Після цього був Рівненський державний гуманітарний університет, де вона вчилась на організатора-педагічно-культурно-дозвіллєвої діяльності. А також навчальні курси по коментуванню динамічних візуальних творів для глядачів з ураженнями вад зору і отримала кваліфікацію «аудіоскрипція візуальних творів».
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок. Помічник режисера.
Пані Слава працює у нашому театрі починаючи з 1972-го, коли у червні її взяли акторкою допоміжного складу.
Будучи ще школяркою, займалась у ляльковому гуртку, при Будинку Будівельників у м. Львів. Після закінчення 10-го класу школи-інтернату, керівниця гуртка «Світлячок» – Луганська Валерія Миколаївна привела її до керівництва театру ляльок, після чого і почалась творча кар’єра акторки.
Працюючи в театрі, пані Слава паралельно здобувала освіту в Ленінградському державному інституті театру, музики і кіно (нині Санкт-Петербургський державний інститут сценічних мистецтв), куди вступила у 1990-му році, а через півтора року перевелась до Харкова, в інститут мистецтв ім. Котляревського на кафедру театру ляльок, яку закінчила вже у 1995-му році.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
З 1977-го року працює у Львівському академічному обласному театрі ляльок.
В’ячеслав Курилко закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського, відділення – актор театру ляльок.
З 1975 по 1977 – працював у республіканському театрі ляльок «Лікуріч» у Молдові. Після цього повернувся у Львів, де з 1977-го року активно працює.
Деякі з його робіт:
«Дорога до Вифлеєму» – господар, Мавпа;
«Садок вишневий» – Тарас, оповідач;
«Лисичка, Котик і Півник» – Котик;
«Золоторогий олень» – Король;
«Знайдена лялька» – Черевик, Прибиральник, Сміттємонстр;
«Два леви» – Лев Данилович, Вовк;
«А де ж п’яте» – Півень, Осел та багато інших.
Будівлю, в якій зараз знаходиться Львівський театр ляльок, збудували приблизно в 1914-му році, як Ремісничу палату. Тут проводились зібрання всіх ремісників Львова та області.
Але через нестабільну ситуацію, котра виникла у зв’язку з Першою світовою війною, після глибокої фінансової кризи багато приміщень здавалося в оренду, Реміснича палата не була винятком. Підприємець Марек Парізер орендував великий зал Ремісничої палати і 1926-го року облаштував тут кінотеатр «Штука» на 290 глядацьких місць, а у міжвоєнний період великий зал було передано у використання Кінотеатру «Балтик». До 1941-го змінювались власники залу, але завжди функціонував кінотеатр.
В наші дні, у театрі на стелі досі збереглися фрагменти автентичного вітража у стилі сецесія і неймовірна ковка. За дзеркалом колись також був вітраж. Через ці два вітражі у фойє потрапляло багато денного світла.
Засновницею і першою головною режисеркою Львівського театру ляльок була Антоніна Мацкевич. Вона два роки проходила навчання в акторські студії Леся Курбаса – найвідомішого і свого часу найпрогресивнішого режисера і теоретика українського театру.
В 1940-му році разом зі своїм чоловіком Сергієм Стешенком вона заснувала Будинок народної творчості, де навчала дітей і молодь акторської майстерності. А вже в 1945-му році, разом із сформованою за цей час маленькою трупою, розпочав свою діяльність Львівський театр ляльок. Спочатку у складі Львівського театру ляльок було лише сім акторів, столяр, скульптор, художник, акомпаніатор та кравчиня.
Свою першу виставу «Гусеня», режисером якої була Антоніна Мацкевич, театр показав 8-го квітня 1945-го року.
Цікаво те, що пані Антоніна мала свою філософію, яку приховувала від радянської влади. Часто, на гастролях перед виставою був вступ , який розігрувався лялькою Королем Данилом і його сином Левом. Саме королевича Лева, пані Антоніна зобразила на логотип театру і для радянської влади назвала Івасиком Телесиком. Королевич Лев був у середині щита – герба, який увінчувався трьома вежами. В особливо тяжких часах, заставляли замалювати середній зубець, щоб не нагадував тризуб.
Сьогодні в репертуарі понад 20 різних вистав. З 2017 року команда театру працює над розвитком напрямів діяльності та створенням окремих проектів як для дітей, так і для дорослих.