« Доньки -матері »

Мене вистава не вразила. На початку дратував оперний спів і спецефекти, задимлення, дальше я старалась зрозуміти, що відбувається на сцені, бо були досить дивні відносини між актрисами, яких я на початку сприйняла за маму і дочку, мені було нудно, навіть коли героїні оголяли свою душу, їх монологи не чіпали, хоча б повинні, адже це дві зранені душі. Також, як на мене, актриси були без надобності метушливі. Важко описати сюжет, бо в виставі важливу роль відіграють діалоги між двома жінками - молодшою і старшою. Як написано в анотації клієнт замовляє двох повій з умовою, щоб це були мати і дочка, і місце зустрічі - звичайна квартира. І ось зустрічаю ться ці дві жінки, знайомляться, але в першрому акті відчутна недовіра одна до одної, нервозність молодшої, але робота є робота і треба вдавати маму і дочку. Хоча Валя зразу розставила всі точки над і - я тут старша, вона й була домінанта, так як і більшість батьків, які вирішують, що робити їх дітям, за що діти хочуть вирватись любою ціною з під їх впливу, попадають в іншу реальність, в світ, де треба за все платити, тобто гроші стають основною складовою - екзамени платні (хабарі), кредити на кредитах. Катя заблудша душа, як і реальна дочка Валі, з якою та спілкується лише по телефону - вони однолітки. Катя прагматичніша як і все молоде поколоння, вона не зупиниться, коли б на автівці збила людину, не відвезе в лікарню, а в Віри ж із цього все закрутилось - відвезла, але потерпівший став інвалідом, а син почав вимагати грошей з великою кількістю нуликів, і як "застава" - погрози, що щось зроблять з власною дочкою. Спрацював материнський інстинкт. Але не було відчуття, що Валя перейнялась долею Каті, адже в них було спільне - це розлучення їх батьків, цей біль, який сидить в їх підсвідомості, незагоєна рана і до того Валя виховувала дочку сама за допомогою своєї мами. "Мама" постійно маніпулює "дочкою", заставляючи робити те, що їй неприємно, страшно, постійні звинувачення - кража грошей, вбивство. І яке полегшення, що все закінчується добре. З яким остервенінням вони миють підлогу, ніби тим самим змиваючи бруд їз себе. Я не маю великим зауважень до актрис чи акторів, вони грали добре, але напевно, проблема в недолугому тексті пєси, яка не дає можливості розкрити образи до кінця, бо скачуть їх діалоги від теми до теми. Найбільше, що вразили це монологи про дитинство, коли найбільшим злом було розлучення батьків, бо дитина прагне любові. Тут Валя була щира і природна, але я не відчула, що вона дає цю любов своїй дитині, та й слова до своєї матері приїхати лунають, як пусті обіцянки, невпевнена, що приїхавши додому, вона не заставить зробити аборт своїй дочці, бо ти ще молода, в тебе все попереду. Глядацький зал відремонтований, але хол таки замалий, якщо приходить більшість, а в зал не пускають.

Протягом всієї вистави було багато смішних моментів, тому нудьгувати не доводилося. Після перегляду залишився веселий "післясмак". Досить цікавий сюжет, який охоплює дражливу тему– тему проституції. Сподобалось, що виставу поставлено з гумором, а не просто непристойно. Трохи було важко встежити за розвитком сюжету, не все було зрозуміло. На неї можна прийти з друзями або ж хлопцем/дівчиною. Мені здається, що актори грали чудово. Настільки проникаєшся душею до них, до їхнього горя, що забуваєш, що вони за сюжетом повії. Починаєш бачити їх в іншому світлі, як звичайних нещасних жінок, яким випала складна доля. Початок трохи був нудний, не зовсім зрозумілий, але потім вистава зацікавила і хотілось дивитись далі. Маленька відстань між кріслами, особливо проблематично добиратись на середину ряду, коли люди вже сидять.

Вистава не викликала жодних емоцій... Було досить нудно, нецікаво... Гадаю на це повпливав провтик в акторській грі... Ні, я зовсім не повірила актрисам... Як на мене, вони здатні на набагато краще...Це історія про те, як один заможній чоловік вирішив відсвяткувати Китайський Новий Рік в компанії двох повій. Він забажав, щоб це були мати та донька. Дві жінки, Валя та Катя вирішили "погратися у цю гру". Їх об'єднав випадок та бажання бути коханими, щасливими, незалежними, реалізованими. Проте "гра" виявилася не такою простою, як здається... Вистава не захопила, не викликала жодних емоцій, переживань, відчуттів. Трохи бенетежить рівень акторської гри у деяких акторів... У відвіданій мною виставі актори другорядні краще впоралися, ніж головні героїні... Варто облаштувати кращий гардероб. Коли я залишала речі у гардеробі, працівниця чомусь дивно, незадоволено відреагувала на те, що я попросила разом з курткою повісити пакет, який був у мене з собою... Вистава не надто захопила, очікувала більшого... На сцені здавалося не професійні актори, а студенти... Приміщення невеличке, досить старе, проте затишне. Серед недоліків гардероб не досить зручно облаштований. Приміщення не пнистосовано для людей з обмеженими можливостями.

Під час вистави відчувала безперервну інтригу, вистава була як захоплююча маленька історія від якої не можна було відірвати погляду щоб нічого не пропустити. Головні герої - дві повії, одна з яких випадково задушила подушкою клієнта. Вони не знають що з ним робити і як вийти з ситуації, де взяти за нього гроші ітд ,але... чи справді він помер? Ні. Вистава закінчилась на тому , що виявилося що він "ожив" і втік. Вистава чудово підійде для того хто любить неочікуваний фінал. Враження тримались протягом вистави на одному рівні. Варто було б звернути увагу на чистоту вбиральні.