З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф
Доньки-матері. Потрійний тариф

« Доньки-матері. Потрійний тариф »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Загадкова історія про двух жінок! Вони мають несумісні характери. Вони з різних поколінь. Вони обрали різні життєві шляхи. Але однієї холодної ночі їх шляхи перетнулися і та зустріч стала фатальною. Кажуть, коли дві жінки лишаються на самоті, потривожити їх може лише Бог.

Але тієї ночі він їх лишив. Адже кожна має зробити вибір. Молитви, сльози і душа навиворіт не матиме сенсу. Ціна вибору занадто висока. Потрійний тариф. Вихід завжди є. Але чи є вихід з пастки, в яку вони вже зробили крок?

Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Цвєтаєва + Пастернак

« Цвєтаєва + Пастернак »

Місце зустрічі – Париж…

« Місце зустрічі – Париж… »

Драма
Шепіт підсвідомості... Сни...

« Шепіт підсвідомості... Сни... »

Методи виховання малих засранців

« Методи виховання малих засранців »

Мать його

« Мать його »

Трагікомедія
Відгуки
Татьяна

В одной комнате судьба сводит 2х женщин "древней" профессии. Что у них общего? Клиент... и его случайная смерть. Как же героини будут выпутываться из ситуации? Процесс оказался увлекательным и забавным. Первые минут 20 было сложно понять что происходит на сцене. Потом сюжет стал разворачиваться и увлекать. Идея спектакля смелая и неординарная. Было много смешных моментов. Послевкусие после спектакля осталось положительное. Девочки играли непревзойденно!

Марина

Две героини-мать риэлтор и, пришедшая к ней в гости, студентка дочь. Неприязнь, критика и непонимание друг друга. Вспыльчивость матери и раздражительность дочери, редкие минуты взаимопонимания. Удерживаешь внимание и стараешься понять суть, как в один момент становится ясно, что они вовсе не знакомы и тем более, не имеют родственных связей. Да-да, они встретились первый раз, выполнить "общее дело", оказывается-коллеги. И за одну ночь они становятся так близки и так искренни друг с другом, открывая секреты прошлой жизни, совершенно разные у каждой, но выход нашли один. Знаете, говорят, все проблемы-ерунда и решаемы, но есть те, с которыми ты доходишь "до дна" и, либо резко поднимаешься, либо медленно и самыми отчаянными способами-"тройной тариф"... А может они встретились не случайно, ведь они жили со своими тайнами один на один, а встретившись-у них появилась общая тайна и они вместе нашли выход-быть счастливыми, но не платить такой страшной ценой. Спектакль, в котором два действующих лица-всегда сомнительно, ибо тяжело удержать внимание зрителей! Но не в этом случае! Браво актрисам! Им верил весь зрительский зал, их история была настоящей. Были моменты, когда хотелось поддержать и прийти на помощь! Сумбур эмоций, разнообразие чувств, испытываешь, глядя спектакль. Юмор-уместный, тонкий и очень женский. Переживания за судьбу героинь. После просмотра, погружаешься в прошлое и возникает желание обдумать, какие моменты были в твоей жизни и, как ты искала выход.

Ольга І.

Спектакль был на русском языке и поэтому рецензию писать , выбрала на нём. С пылу да с жару пишется когда впечатлён, эмоции переполняют, но в данном случае всё наоборот. Две женщины встречаются в квартире , ведутся резкие диалоги дочки-матери, разные внешне, интересы, вкусы, но дело даже не в возрасте, не в отдалённости , а в закрученном сюжете, в этом месте я бы поставила, смеющийся смайлик, да не корректно. А, оказывается, что это две проститутки, которые работают на одного сутенера и клиент заказал маму с дочкой и вареники с вишнями. Долго обыгрывалась лепка вареников, резкие , угловатые движения у обеих актрис. Шутки в первом акте были на уровне потуг на юмор. - Зачем эти мужики, портки стирать? - Дама с камелиями ( одной из них преподнесли букет) - Без мобилки, как без губной помады - Ну ты прям актриса, Джулия Робертс На вопрос:,, Почему одна? ‘’ - В каждой избушке, свои погремушки - Че сидим? Антракт - Паспорт зачем взяла, думала может случится человек хороший , сразу в загс поведёт? Удавшиеся тоже были , но в меньшем количестве . - -Судя по визиткам, достойный член общества. - Жены , когда мужей ждут, переживают, чтобы с ними чего хорошего не случилось. - Не старайся, я пять лет в школе работала. Учитель не обыскивает, а проверяет, кто нарушил дисциплину . Декорация-радио , на котором висит две ленты презервативов, звучит беспроигрышный вариант-Эдит Пиаф, которая была украшением и в антракте. Стопки книг, чайник, чашки, кофе, всё на полу. Два мусорных пакета-имитация холодильника, содержимое которого кольцо вареной колбасы, банка холодца ( на вид суп), оливки, вишни для начинки вареников. Второй акт был живее, интрига, якобы клиент умер, в результате жив, пока думали-гадали как избавиться от трупа, он ушёл на своих двоих, этот герой был виртуальный. После каждой выпитой рюмки , старшая героиня постоянно жмурилась и вздрагивала, жест до боли заезженный. В конце начали вязать чёрные ленты, у меня возникла ассоциация тюрьмы , заложники ситуаций, одна из героинь была в таких рамках , ее запугали и она сказала такую фразу:,, Мне кажется, что я нахожусь на фронте и скоро всё это закончится. Всё бы может быть ничего, ну не понравился мне сюжет, игра актёров , но люди смеялись, кричали браво, цветов подарили больше, чем метрам сцены преподносят .

Сергей

Когда начался спектакль , мне показалось, что это будет скучный рассказ о взаимоотношениях родителей и детей. К тому же реакции актеров были, как мне казалось не естественными . Но как же я ошибался. Уже буквально через 15 минут я понял, что хотя говорят действительно о достаточно бытовых вопросах и происходит это в обыденной обстановке, но как же замечательно это сделано. Меня впечатлило все- и то как это преподносили актеры, и сюжет , и реквизит. Все было естественно и в то же время интригующе. Происходящее на сцене держало внимание до последней секунды. И когда в финале, я увидел что сидящая рядом девушка плачет - я ее понимаю, очень уж сильные эмоции переполняют. Безусловно. Хотя на сцене было всего две актрисы и не было смены декораций, но благодаря игре верилось в то что происходит и сопереживание было естественным. Это был один из лучших спектаклей. И хоть я больше люблю комедии, но я точно буду рекомендовать к просмотру знакомым. И хотя после спектакля остается чувство грусти, но это только потому что так замечательно все исполнено

Аліса

Загалом дуже змінюються емоції впродовж вистави. Спочатку трохи нуднувато, можливо, тому що на сцені з‘являється лише дві героїні. Уся кульмінація припадала на другу частину. Починається переосмислення усього сказаного та ідея вистави направляє глядача в інше русло, потік думок. Під кінець глядачі розчулені, адже хід вистави заставляє замислитися кожного про речі, які ми переживаємо щодня. Сподобалось те, що сюжет доволі незвичний та може зачепити кожного. Жарти були доволі вдалими та сучасними. Актриси дуже влилися у ролі, я їм повірила. Музика ніби була відображенням кожної з героїнь — Едіт Піаф відображала Валентину, а Земфіра — студентку Катю. Загалом дуже легко сприймається сюжет, не нав‘язливий, можна відпочити у кінці важкого дня

Лариса

Перед початком вистави лунала красива французька класична пісня. І цей настрій я перейняла до кінця вистави. Початок вистави здався трохи розтягнутим, однак героїні привернули всю увагу на себе і неможливо було від них відірвати свій погляд. Історія двох жінок різного віку та характеру, різних поколінь. Одного вечора вони зустрілися і ця зустріч, можливо, перевернула все їхнє життя. Випадковості не випадкові... Який вибір зроблять жінки і як складеться їхнє майбутнє після цієї зустрічі? Чи має сенс молити Бога і плакати? Чому ми замислюємось про переміну у житті тоді, коли вже неможливо повернутися до минулого? Акторки грали дуже емоційно і захопливо і я повірила... Я б ще раз відвідала цю виставу згодом. Вистава відбувалася в Будинку актора. Гарний зал очікування та приміщення майданчику, однак глядацький зал без підйому і тому краще дивитися виставу у перших рядах.

Ольга Ф.

Спочатку, хвилин 10, було враження що буде нудна вистава зі стандартним сюжетом. Потім, все так вивернули що було цікаво, а кінець взагалі, вибухнув емоціям. Дуже незвичайний розвиток сюжету. Навряд чи ця ситуація з життя, але гра акторів, їх "непринужденность", ніби це було насправді. Дві "дівчини легкої поведінки" повинні зіграти з клієнтом у дочки-матері. Далі.... Ні, це треба дивитися. Обов'язково треба. Можу порадити цю виставу людям, з бажанням замислитися та приємно провести час.

Наталія

З початку вистави не зовсім було зрозуміло хто ці дві жінки одна одній. Вони зневажливо ставилися одна до одної, хоча б, здавалося. що це матір і донька. З їх розмови було видно, що між ними важкі недружні стосунки. І це викликало розчарування. Але протягом вистави стало зрозуміло, що це дві незнайомі жінки і в кожної з них своя важка історія. На прикладі їх історій можна побачити, що життя може змінитися в будь-яку мить. Протягом вистави здивування змінюється гучним сміхом, потім відчуттям співчуття до долі кожної з дівчат. Після чого емоції змінюються на гордість за їх вчинок і повага. На сцені актори спромоглися передати і горе, і відвертість, і сміливість, і навіть, наївність образу гіпотетичної сучасної сильної жінки. Вистава набирала обертів і змінювалося ставлення до персонажів і до п’єси в цілому. Ця п’єса дає підстави, щоб замислитися над своїми вчинками та інколи легковажним осудом незнайомих людей

Юлія Ч.

що робити, коли життя стало схожим на війну: страх, бруд та сморід навколо? чи можна знайти в ньому щось добре та прекрасне? героїні вистави - представниці найдавнішої професії. але кожна прийшла до цього своїм шляхом. для однієї - це єдиний вихід для порятунку. а для іншої - просто розвага. у небезпечній ситуації вони також ведуть себе по-різному. але все одно лишаються людьми. як сказав класик: "Добрій людині соромно навіть перед собакою". будь-яка війна колись закінчиться. треба хоча б вірити в це.

Анна

В последние годы в Киеве прям бум на маленькие театры,где концентрируется свежая кровь,таланты,харизматичность,целеустремленность,желание показать себя вселенной и умному,пытливому зрителю!выросла уже целая плеяда молодых режиссеров и прекрасных артистов,всех не перечислишь,их правда много,все замечательные и самое интересное конечно происходит на малых сценах,вот где можно поэкспериментировать и раскрыться!тем ценнее и любопытнее наблюдать еще за одной категорией творцов-это театр аматорский!вот где творческие силы и неугомонные сердца!имея разные профессии,индивидуальный путь сохранить любовь к театру,совершенствовать навыки театрального мастерства,полученные в юности в какой-нибудь аматорской театральной студии,после основной работы приходить и репетировать,самозабвенно работать на сцене,даря окружающим улыбки и восхищение!счастливые люди!театр Шкаff именно об этом!человек десять единомышленников(два руководителя и актеры) три года радуют киевскую публику,имея семь спектаклей в своем репертуаре.поскольку,труппа не имеет постоянной локации(Дом архитектора закрыт на реконструкцию,пока работают в пространстве МК на Б.Хмельницкого)нет смысла останавливаться на этом вопросе,хотя место замечательное,вот прям мечта,там происходит много музыкальных мероприятий,надо следить за афишей(от метро далековато,имхо)мне посчастливилось посмотреть спектакль Дочки-матери,где задействованы всего две актрисы.я не очень люблю творчество Марданя(автор пьесы),первый акт полон штампов и претенциозной банальщины в устах героинь,девушки "выжали" из заезженной пьесы вче и драма случилась!речь идет о двух женщинах,разных возрастов,по разным причинам занимающихся проституцией,волею судьбы,столкнувшихся в небольшом пространстве квартирки.перед нами разворачивается поистине драматическая история,умение держать себя в руках в критической ситуации,умение быть стойким и мужественно принимать удары судьбы,умение с оптимизмом смотреть в будущее и строить планы!мне понравилось очень!под конец второго акта ком в горле,вот верю!всему происходящему на сцене верю!молодцы!

Надія

Вистава відбувалася в невеликому приміщенні, схожому на кафе або бар. Перед початком, гостей запрошували випити келих спиртного напою. Вистава почалася в 19:20 (тому що не всі гості встигли прийти на 19:00). В залі основними місцями були дерев`яні стільці поруч зі столами. По краях приміщення розташовувалися дивани, на яких можна було посидіти під час антракту. У виставі було 2 головні героїні. Вони дуже чітко передали свої життєві проблеми. Взагалі гра була емоційною. В кінці вистави, коли актори майже плакали, я плакала теж. Їм вдалося повністю залучити глядача в процес вистави. Вони дали можливість пережити нам, глядачам, те саме що переживали їхні героїні. В цілому, у мене склалося позитивне враження про театр. Планую відвідати його ще раз сама та буду рекомендувати друзям.