З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому
Додому

« Додому »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

# KozlovskyiArtCentre розпочинає цикл вистав «Театр без табу» вербатім — виставою режисерки Олени Щурської.

Вербатім – вистава – жанр сучасного театру, в якому автор обирає тему вистави, опитує стосовно цієї теми людей, розшифровує записи, скорочуючи і монтуючи, створює драматургічний текст. Зберігаються всі особливості мови й невербальної поведінки.

28 персонажів у пошуках дому. Історії людей, що живуть поруч із нами. Одкровення, біль, сміх, найпотаємніші секрети і жахіття. Це свого роду «прямий ефір» із життя.

Актори-студенти майстерні народного артиста України Богдана Бенюка пів року «полювали» за своїми персонажами. І створили їх для вас. Ви їх упізнаєте. А може хтось із них – Ви?..

Тривалість: 1 година 20 хвилин
Мова: Російська, українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Таргани

« Таргани »

Іронічно про еміграцію
Призначено на злам

« Призначено на злам »

Капкан фантазій
Клас

« Клас »

Документальна вистава
Сталкери

« Сталкери »

Комедія
Відгуки
Людмила

Вистава мені сподобалася. Скажу відразу, що це був мій перший досвід відвідування вистави у жанрі документального театру – вербатім. Глядач ніби журналіст, який бере інтерв’ю у перехожих. Це дійство не назвеш легким та веселим, воно викликає змішані емоції та відчуття. Під час вистави наверталися сльози, а потім з’являлася щира посмішка, відчуття захоплення, співчуття, хвилювання, суму, здивування. Вербатім в перекладі з латинської «дослівно». Ця вистава «дослівно» передані долі, зовсім різних людей. Більше ніж 20, здебільш трагічних і сумних епізодів, несхожих один на одного персонажів. Старі та молоді, підлітки та діти, у кожного своє розуміння, що таке «дім» і яким він має бути. Молоді, безсумнівно талановиті актори, які «проживають» на сцені історії своїх героїв. Цікаво спостерігати, як до найменших дрібничок вони вимальовують образи. Часом монолог відходить на другий план, бо зачаровує та міміка, пластика і жести, якими актор доповнює портрет свого героя. Це той випадок, ґ коли не шкода потраченого часу, коли отримуєш задоволення від придбаного нового досвіду. Вистава спонукає глядача шукати свою відверту відповідь, що для тебе «ДІМ».

Наталія

Спочатку вистави декілька хвилин не можливо було «увійти в тему», але потім від перегляду не можливо було відірватися. В персонажах впізнала себе, сусідів, друзів. Був присутній гумор, але вистава викликала дуже різні емоції – і співчуття, і розуміння, і бажання захистити. Вистава містить інтерв’ю без інтерв'юера. Персонажі вибрані різні за соціальним походженням. Кожна окремо подана історія за декілька хвилин розповідає про глибину переживань конкретної людини, історії всі різні, які наводять на різні висновки. Але спочатку було складно перемикнутися зі своїх думок і налаштувань, та. поринути з головою у сюжет. Але через короткий час все стає на свої місця. Це незвичайна гра молодих акторів. Кожен відтворив той образ і той характер, що відповідає його персонажу. Неочікувана гра дуже молодих людей у складних ролях. Я в захваті! Протягом всією вистави була вражена грою акторів, правдивістю їх діалогів, справжніми історіями! Все було продумано до маленьких дрібниць, не було нічого зайвого і нічого не хотілося додати. Приємні враження від колективу театру, гри акторів та постановки режисера – обов'язково буду радити своїм знайомим

Оксана

Было очень интересно. Спектакль начинается как только зритель переступает порог. Встречает актриса. Истории, которые расказывали и показывали очень разные и емоций они вызвали аналогичные: веселые, грустные, дерзкие, обидные.. спектр был достаточно огромный. Во время спектакля я задавала себе вопрос, что для меня дом. Я размышляла над этим. А когда спектакль закончился я шла домой в приподнятом настроение и напевала финальную песню спектакля. Спектакль это интервью, который дают очень разные по возрасту, стилю жизни, социальному статусу люди на тему Что для них дом? Истории между собой не переплетаются это абсолютно не знакомые друг другу люди, которые делаться своими размышления на тему дома. Я чувствовала себя в зрительном зале , у меня было ощущение ,что нахожусь в тайном обществе людей, которые ищут свой дом. Спектакль мне очень понравился, играли эмоционально, по-настоящему, переживала за каждого героя. Были моменты , когда сдержалась , чтобы не крикнуть "Ну хватить уже" и хотелось встать и обнять, пожелеть. Очень понравился , как подобрали музику и песни, которые дополняли спектакль. Делали его все более и более живым. Спасибо каждому герою за его правду, за то что открылись и за те эмоции которые дали пережить. Актёры не просто сыграли, они жили внутри своего героя. Чувствовалась каждая емоций. Я поверила всем, кто сегодня выходил на сцену и отрывал свою тайну. Спектакль подойдёт всем , кто любит размышлять, копаться в себе и находится ответ. Спектакль впечатлил. Причем сразу при входе. Я если честно подумала сначала, что опоздала и спектакль в разгаре. Но нет... Огромный плюс, того что зрителя сразу увлекают в игру и он становится частью постановки. Потом, когда начали рассказывать свои истории: мне было смешно, грустно, противно, я злилась, желела, радовалась, в конце даже немного плакала, а потом с помощью песни они смогли не только развесили , но и разрядится енергией. Спектакль, которые заставит и задуматься над важными вопросами и расслабиться после сложного дня.

Олена

Розповідь про різних людей їх відношення до додому і близьких людей. Важкі моменти їх життя. Початок не звичайний, актори розіграли похилих людей і інвалідів дуже точно, змінювали образи швидко і жили в цій ролі. Хотілось би більше світлого, а не тільки проблеми бачити людей в виставі. Ідея показати проблеми людей, і дати замислитись кожному мені зрозуміла. Але мені не вистачило, тепла і добра в виставі. Актори молодці!!!! Вистава емоційна, важка. Були різні почуття, загалом було цікаво всю виставу, навіть був жаль в кінці, що вистава закінчилась

Марфа

Спочатку було цікаво. Смішно. Сумно. Боляче. Смішно. Було про що подумати. Більше похмурий, бо мене зачепили деякі драматичні сцени, але це в плюс. Вистава дуже неоднозначна. Складена з фрагментів чужих історій, деякі з яких викликали щирий інтерес, а деякі - неприємні відчуття, ніби лезом по склу... І коли все в тобі стискалося, від болю і суму, репліку вставляв інший герой, переключаючи увагу на себе, і вже було смішно... Майже постійно зал був напружено-зацікавлений. Деякі історії легко могли поранити серце і викликати сльози, настільки драматичними і реальними вони були... Щирість і професійність зовсім юних акторів, деякі з яких грали бабусів і дідусів, буквально вразила! Ніби бачиш на сцені юнака років 18, а він так натхненно грає старого немічного сільського діда, що ось-ось повіриш, що йому 80, а за спиною важке життя і вантаж досвіду...Ця вистава примусила задуматися про життя, людські і родинні цінності, проте, що я не завжди будуть молодою, а, рано чи пізно, постарію і потрібно думати про нащадків і майбутні покоління... Зрозуміла, як важливо мати власну родину і дітей. Зрозуміла, як легковажно чинять люди роблячи аборти і як гірко про це шкодують... Бо народити дитину - це вкластися в своє майбутнє якнайкращим чином. І треба радіти, коли є можливість дати життя іншій людині... Дуже філософська вистава) Я дійсно багато чого надумала після неї)) Актори вразили своєю майстерною грою. Браво!)

Катерина

#додому зворушила з перших хвилин. Відчуття, ніби поринаєш і розчиняєшся у потоці історій. Відчуття змішуються, встигаєш пережити найрізноманітніші відтінки емоцій. #додому зворушила з перших хвилин. Відчуття, ніби поринаєш і розчиняєшся у потоці історій. Відчуття змішуються, встигаєш пережити найрізноманітніші відтінки емоцій. Різні люди, різні життя. Складається враження, ніби слухаєш простих людей, які діляться своїми історіями і закликають замислитись разом з ними. Історії складного чи безтурботного дитинства, зрілої чи по-дитячому непевної дорослості, історії кохання і втрати, надії і перемоги. Замальовки з життя, що показують картину нашого суспільства, наших реалій. І все це об'єднано одним теплим словом дім. Дім- це затишок, місце, де на тебе чекають, і яке ти часами мусиш залишити. А я, а я не дивитимусь вниз...Сюжети настільки близькі і знайомі, що не відчуваєш сцени- актори, а радше співбесідники, стоять чи сидять навпроти, запрошуючи до розмови. Варто відвідати і з родиною, і з близькою людиною, аби нагадати собі про справжні життєві цінності.