Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Історія вистави, яка не мала ані назви, ані сценарію за два тижні до прем'єри, також наповнена цікавинками. Усе почалося з опитування в соціальних мережах, де обирали назву івенту. Серед усіх варіантів переміг «Теплий Горобчик с Чжбрецом» (опитування стосувалося саме слова «Чебрець»: люди повинні були самі вибрати помилку – перемогла літера «ж»).
Однак, актору театру довго не спадало на думку, що ж буде відбуватися на дійстві. Одна з версій – зробити чаювання з усіма, хто прийде, і поспілкуватися на різні теми, але Олександр Сердюк усе зіпсував і за 10 днів до чаювання приніс повністю готову виставу, яка тоді називалася «Школа добра або душа буряків». Прем'єра цього експерименту відбулася 1 квітня – рівно через рік після першого сольного виступу в арт-кафе «Агата». А рівно через 9 місяців народилася вже повністю оновлена вистава «Добро... Добро... Халва» (назва вистави вигадана Василем і Олександром, що сиділи у Василя вдома в різних кімнатах і говорили поспіль слова. Так сталося, що два слова були однакові, а третє... ви зрозуміли). Вистава грається в стилі «Індійське ZIBRO». Що саме це означає – досі невідомо.
Фішка вистави проявляється в її завершенні, яке щоразу є новим. Плацдармом для фіналів служать яскраві закінчення фільмів, мультиків, спортивних змагань. Перша вистава, яка була зіграна 16 грудня 2015 року в ДК Київського району, закінчувалася в манері «Один вдома»: сцена, в якій дідусь бив лопатою лиходія. Так роллю «дідуся» Микола Іванович Мох дебютував у театрі, він – єдиний професійний актор у трупі. Також були розв’язки в стилі «300 спартанців», «Операція И», «Мисливці за привидами», «Достукатися до небес», «Залізна людина», «Рокі», ударом Зінедіна Зідана у фіналі Чемпіонату світу 2006 та багато інших.
У перших виставах був відсутній традиційний поклон акторів наприкінці. Всі засинали на сцені і, коли лаштунки відкривалися, глядачі бачили акторів, які сплять, і могли теж приєднатися до хлопців подрімати. Перед виставою, коли глядачі заходять у зал, їм доводиться пройти через ринок, де купа індусів продає товари, грає з ними в дивні ігри, кричить і масово виводить публіку з рівноваги. Але, коли глядач заходить до зали, то чує прекрасну сітару, на якій грає Сергій Істомін… Баланс відновлюється, і шоу починається.
Інародний театр абсурду Воробушек – український театр з міста Харків. Під звуки арфи, на якій ніколи ніхто не грав, несе дивний, гарний настрій. Трупа сформувалася 5 квітня, 2012 року. Як вказано в назві, колектив працює в стилі абсурд. Окрім цього, має власні музичні проєкти, унікальний фестиваль і досить часто розбурхує свідомість людей перформенсами, імпровізаціями та іншими речами, які дають ковток свіжого повітря в кімнаті, наповненою запахом борщу.
У 2017-му році стали рекордсменами України, зігравши п'ять авторських вистав в п'яти різних закладах впродовж одного дня. Через рік побили власний рекорд, зігравши 6 вистав.
В репертуарі театру 7 вистав, довга імпровізація, плюс родзинкою в салаті є власний фестивалю абсурду «Сутула собака Джекі Чан», який майже кожен рік відбувається в місті Харків.
Популярність театру приніс проєкт «Ліга Сміху», в якому колектив брав участь впродовж 4 сезонів.
Колектив театру складається з 15 людей, з яких тільки один професійний актор. Актори паралельно є авторами, режисерами і продюсерами своїх постановок.