Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Дівич-вечір »
Шестеро подруг збираються разом – молоді, красиві, незаміжні жінки! Вони давно не бачилися, та й привід є: одна з них вагітна. Це дійсно подія, адже дітей поки немає ні в однієї. Про що піде мова? Про чоловіків, звісно. І про те, чого сьогодні рішуче не вистачає жінкам.
Розмови кружляють по орбітах ліжка, шлюбу, сім'ї, роблять великі витки, йдучи в «відкритий космос» інтиму та відвертостей.
«Дівич-вечір» можна порівняти з американським коктейлем: кола, лід, вершки і стиглі ягоди – за смаком. Вживається під важку музику Бетховена і легковажні мелодії Верді: сміх крізь сльози.
Глядач співпереживає і переживає почуття впізнавання. І все-таки спектакль обнадіює і дарує оптимістичний заряд!
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
Вистава підкуповує своєю щирістю, доброю іронією, відкритістью та доброзичливістю. Створює атмосферу веселощів, легкості сприймання. Чудовий зірковий акторський колектив закохує у кожну героїню, змушує забути, що дія відбувається на сцені. Викликаючи емоції радості, співчуття, зацікавленості, а іноді навіть здивування та абсурду. Та однозначно, не залишає глядача байдужим до долі кожної. Бо, це вистава про життя, як воно є. Поміркувавши, кожен пригадає такі сюжети свого життя, чи життя друзів, родичів, знайомих. А головне, "Дівич-вечір" дає можливість глядачеві самостійно "дописати" сюжет, надію на те що все буде добре в житті кожної з подруг. Вистава створена за мотивами роману Лори Каннінгем "Прекрасні тіла". "Дівич-вечір" - це вистава про дівочу (жіночу) дружбу. Про подруг, які розуміють одна-одну, підтримують. Можуть засудити, але обов'язкова потім обнімуть і пожаліють, дають пораду і просто вислухають. Шість подруг, - шість різних доль, які знову перетнулися на Манхеттені, після багатьох років розлуки. Вони такі різні, що іноді не зрозуміло, що їх об'єднує. І в той же час вони такі схожі. Джесі - відома письменниця, вона організатор і привітна господиня вечора. Ніна - власниця салону краси, яка полюбляє смачну їжу та секс. Сьюзен - актриса, яка "тимчасово" змушена працювати офіціанткою. Лісбет - колишня модель, яка живе в своїх мріях та мареннях, не помічаючи реального життя. Марта, подруга, яку м'яко кожучи усі недолюблюють, і запрошують радше з ввічливості. Яка має успішну кар'єру ріелтора, чіткий план на все життя, а ще непереборне бажання "облагодіяти" всіх навколо,- кращими подарунками і порадами. Клер - головна гостя, вагітність якої стала приводом для зустрічі подружок, цим холодним зимовим вечором.Ця зустріч, відвертих розмов потрібна кожній із цих жінок на межі "кризу середнього віку", підведення підсумків минулого життя. Вистава вдало "приправленна" гумором, і навіть складні життєві ситуації сприймаються з посмішкою. Талановита гра акторів змушує забути, що дія відбувається на сцені, а не в реальному житті. Кожна актриса дуже вдало передала образ своєї героїні. Складається враження, що це всі знайомі особи: які десь бачила, щось про них чула. А гумор, танці , манерність і вокал заслуговують окремої подяки. Мені подобається приміщення театру, яке розташоване на цокольному поверсі школи. Воно моє свою чудову атмосферу. Дарує відчуття спокою, комфорту, затишку. У театрі є все необхідне для глядача. Приміщення театру має сучасний інтер'єр, в якому все продумано і втілено з любов'ю.
Давно так не сміялась. Але було про що і подумати - як під час перегляду, так і після. Люблю комедії, в яких - смішно про сумне. До вистави були побоювання, що побачу щось схоже на візуалізований жіночий журнал - з розмовами про чоловіків, дітей, секрети зваблення і традиційні сімейні цінності.. Тут усе це ніби є, але під іншим кутом - мені було цікаво спостерігати за історією і "приміряти на себе" різні позиції. Тим більше, коли це ще й так ненав'язливо і весело подається. Шість подружок збираються на "baby shower" однієї з них. Різні характери, різні погляди на життя, іноді - суперечливі. Виникають конфлікти, з'ясовуються нові, невідомі подробиці їхнього особистого життя. Єдине, що мені не сподобалось - це трохи затягнута сцена з алкоголем. Три з шістох акторок мене просто підкорили - Катерина Кістень, Наталія Васько і Ксенія Вертинська. Решта дівчат грали теж добре, але вразили менше - можливо, занадто скетчкомівська манера - це на любителя. Приміщення театру прекрасне, але дорога від метро до нього - жах. Десять хвилин, не бвльше - але треба йти через неосвітлену ділянку без тротуару (заморожений будівельний майданчик, дорога вздовж паркану, прямо по проїжджій частині). Сподіваюсь, скоро відновлять пішохідну зону.
Актер, режиссер, сценарист, театральный режиссер, телеведущий. Работал на сцене киевских театров, как актер и режиссер-постановщик. Ведущий передачи «Театр на ладонях» на украинском телеканале «ТЕТ».
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
У 1994 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого – курс Юлії Ткаченко.
З 4-го курсу грала в Київському театрі драми і комедії на Лівому березі.
Починаючи 1998 роком – актриса Київського Молодого театру.
Була ведучою шоу «Ранок з Інтером» на українському телеканалі «Інтер» у 2008 році.
Розлучена, виховує доньку Юлію.
Олена Сергіївна Алимова (нар. 15 жовтня 1981, Маріуполь) — українська акторка, режисер, кліпмейкер. Відома за роллю Катерини у скетчкомі «Коли ми вдома».
Режисер фільму «Красива жінка» (2012, частина кіноальманаху «Україно, goodbye!»). 2009 року знялася в рекламі, присвяченій боротьбі зі снідом.
Батько — викладач вузу, викладав історію КПРС.Мати — лікар, працювала на швидкій допомозі. У дитинстві Олена хотіла стати лікарем, як і мама. Однак пізніше її пріоритети змінилися і дівчину потягнуло в мистецтво. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Також займалася танцями.
Після школи вступила на режисерський факультет в Київський національний університет культури і мистецтв. У 2006 році закінчила КНУКіМ, факультет режисура кіно і телебачення, майстерня Р. Н. Ширмана. Починала зі зйомок в кліпах у відомого режисера Алана Бадоєва. З 2000 року знімається в кіно. Першою значимою роботою став 90-серійний телефільм «Джамайка», в якому вона зіграла Інгу Самгін, дочка головних героїв. Її героїня дочка багатих батьків, їй 18 років, вона — дурна блондинка, яка поступово набирається життєвого досвіду і розумнішає.
Акторці найбільше запам'ятався фільм «Прикольна казка», в якому вона грала принцесу Нещасного королівства. «Ми знімали в Естонії, в знімальну команду увійшли як українські, так і естонські учасники. Це дуже добра казка, знята в хороших традиціях радянського кіно», — згадувала Олена.
Успіхом у глядачів користується скетчком «Коли ми вдома», в якому вона з 2014 року виконує роль безтурботної білявки, манікюрниці Каті . Її героїня — молода дівчина, яка захоплена тільки собою.
Реалізувала себе як режисер. В її активі короткометражні фільми «Лавсторі» і «Красива жінка».Стрічка «Красива жінка» стала призером Одеського кінофестивалю 2012 року, учасником «New York film festival 2013», «Кіношок Анапа» і «Кінофестивалю в Белграді». І при цьому після Євромайдану картина була заборонена в Україні. «Насправді, це романтична комедія, далека від політики. За сюжетом бібліотекарка закохується в зображення президента Віктора Януковича, який з білборда починає з нею розмовляти. Не дивлячись на відсутність будь-якого підтексту, фільм зняли з прокату», — розповідала вона.
У рамках спецпроекту телеканалу СТБ на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова записала відео, на якому читає епізод його оповідання «Макари».
Народилася 10 червня 1980 року.
Закінчила Київський державний театральний інститут імені І.К. Карпенка-Карого (курс Олеся Танюка).
На третьому курсі театрального інституту почала працювати на телеканалі «Ентер-музика» ведучою ранкової програми «RUNощі» (в прямому ефірі).
Далі були канал OTV, Інтер (програма «Перша експедиція»).
З 2004 року - ведуча програми «Підйом», з 2006-го - ведуча програми «Погода» на Новому каналі.
Кілька сезонів на тому ж «Новому» вела програму «Ексклюзив».
Працювала в театрах «Ательє 16» і «Вільний театр», музично-драматичному Молодіжному театрі.
З лютого 2018 року працює на телеканалі Україна веде парного мейковер-шоу «Місссія: краса».
Народилася 7 серпня. В дитинстві Ксенії не подобалася акторська справа, спочатку вона мріяла стати танцівницею, а потім співачкою. Але в естрадно-цирковому училищі дівчині сказали, що вона не має ні слуху, ні голосу. Тому Ксенія почала вивчати спеціальність «актор-лялькар». Пізніше потрапила до групи Богдана Ступки, який навчав студентів в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
У 2010 році Ксенія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. І в тому ж році стала актрисою Києвського Театру імені Івана Франка.
Анна Сергіївна Кошмал – українська кіноактриса. Популярність отримала завдяки ролі Жені Ковальової в п'ятому і шостому сезонах телесеріалу «Свати», за яку була двічі номінована на українську телевізійну премію «Телетріумф». Також виконувала головну роль в популярних українських серіалах «Сашка», «Хороший хлопець», «Село на мільйон» (1 і 2 сезони).
Батько Сергій Кошмал – військовий, мати Тамара Кошмал - вчитель, є старший брат Сергій. З дитинства займалася хореографією, спершу балетом, потім бальними танцями, а після – спортивними. Займалася вокалом, відвідувала музичну школу. У 2010 році всупереч бажанню батьків, які не схвалювали життєвий вибір дочки, вступила до Київського естрадно-циркового училища. У 2011 році, у віці 16 років була затверджена на роль Жені Ковальової в п'ятому сезоні популярного російсько-українського комедійного телесеріалу «Свати». Анна Кошмал зіграла дівчину-гота перехідного віку з непростим характером, влітку залишеної батьками на піклування двох бабусь і одного дідуся, яких внучка до того ж не бачила багато років. Для того, щоб відповідати образу, їй довелося перефарбувати волосся в чорний колір. Робота у «Сватах» була відзначена номінацією на українську телевізійну премію «Телетріумф» в номінації «Актриса телевізійного фільму / серіалу». У 2012-2013 роках Кошмал знялася в шостому сезоні телесеріалу, за підсумками якого знову претендувала на «Телетріумф». У «Сватах» Анна Кошмал відзначилася не тільки акторською грою: в дуеті з Федором Добронравовим вона виконала пісні «Мій календар» (п'ятий сезон), «Все повториться» і «Радісна смуток» (обидві - шостий сезон), а сольно - пісні « Сни »та« Мій маленький оркестр », також прозвучали в шостому сезоні. Роботу в телесеріалі «Свати» довелося поєднувати з навчанням в естрадно-цирковому училищі. Викладачі, знаючи про зайнятість Анни в кінематографі, з розумінням поставилися до її графіку відвідування занять. Анна закінчила Київське естрадно-циркове училище, вокальне відділення. Потім продовжила навчання в Академії театрального мистецтва. Її зарахували відразу на третій курс.
Після завершення роботи у «Сватах», Анна Кошмал отримала головну роль в українському мелодраматичному телесеріалі «Сашка». Потім були головні ролі в телесеріалі «Не зарікайся», мелодраматичному серіалі «Коли наступить світанок». У комедійному телесеріалі «Слуга народу» зіграла роль племінниці головного героя.
У 2012 році знялася в кліпі Ренати Штіфель «Я живу для тебе».
У 2014 році знялася в кліпі Альони Вінницької «Подарія».
За 2017 рік на телеекрани вийшли серіали з її участю «Танець метелика», «Слуга народу», «Балерина», «Дочки-мачухи», «Перехрестя», «Даша» і «Село на мільйон-2». Анна Кошмал вважається однією з найпопулярніших і затребуваних молодих українських актрис.
ТЕ-АРТ – театральна агенція, яка випускає антрепризні вистави з найкращими і найвідомішими акторами країни. За майже чотири роки роботи було створено 7 вистав, які з неймовірним успіхом збирають аншлагові зали захоплених глядачів. Вистави ТЕ-АРТу відрізняються тим, що за три години на сцені розкриваються дуже важливі питання у житті кожної людини. Разом з тим жодна вистава не схожа на іншу, тому глядач кожного разу, купуючи квиток, точно знає, що це буде незвично та захоплююче.
« Дівич-вечір »
