З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун
Дикун

« Дикун »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Юний Пабло, що з дитинства виріс у горах, далеко від суспільства, в свої 24 роки виглядає необтесаним дикуном. Він абсолютно не готовий до зустрічі з цивілізацією. Його Тітоньки, що опікуються його вихованням, наймають молоду вчительку з міста... Ніхто навіть не підозрює, які неймовірні події чекають героїв, і до яких випробувань приведе їх зустріч. Випробуванням ненавистю, зрадою, любов'ю...
Багатошаровий і звивистий, романтично піднесений, а часто й по-комедійному забавний шлях від лютої ненависті до всепоглинаючої любові й становить сюжетну канву вистави.
А в основі всього - усвідомлення простої істини: сенс людського існування можна виразити всього трьома словами: Життя. Смерть і... Любов.

Жанри: комедія, притча
Тривалість: 2 години
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Автор музичного оформлення
Автор музичного оформлення
Художниця по костюмах
Балетмейстер
Художниця з освітлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 12
6.0
5.7
5.9
6.0

Можливо, ми перші, хто присвятив свою творчу програму прадавній київській місцевості – Кухмістерці, яка сьогодні відома, як Березняки. Ми пофантазували про те, якими були люди, які тут мешкали, про що мріяли, що любили, які страви готували. Ми зміксували для Вас виставу та концерт, додали кулінарних рецептів, а ще дрібку гумору та гарного настрою. Чекаємо в гості на Кухмістерці!

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 14
5.5
5.4
5.9
5.5

У сценічному прочитанні режисера Дмитра Богомазова оповідання Юрія Коваля зі збірки «Чистий Дор» - це смішні, добрі, мудрі і дуже світлі історії про загублене в лісах старовинне село з прозорою назвою Чистий Дор і життя-буття його мешканців. «Село моєї душі» – так сказав одного разу Коваль про Чистий Дор, як про мрію, про втілення свого ідеалу. Привітна Пантелеєвна, серйозне дівчисько Нюрка і галаслива Мироніха, сварлива Манька і найдобріший дядько Зуй - всі вони живуть немов у колі заповідного лісу, і не загрожує їм ні чорний відчай зовнішнього світу, ні безглузда суєта. Їхні стосунки з людьми будуються на почутті спорідненості, що моментально спалахує, завдяки якому одразу був зарахований до родичі і оповідач – письменник-мандрівник, який випадково забрів у село. Їх чисте життя, всі відтінки лісу і неба ловить невидимою сіттю письменник – бродяга, щоб потім, сидячи в похмурому місті, написати книгу. Ці цікаві історії для душі, розуму і серця, приносячи гру, посмішку, свіжість і чарівність живого життя, роблять і самих глядачів чистішим і добрішим. А тонка іронія автора ще й піднімає настрій.

4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 26
4.9
4.6
5.2
5.0

Дві самотні жінки похилого віку, сестри: одна – колишня актриса, інша – все життя при ній. Лагодять зламані крани, згадують минуле, живуть в дуже просторій квартирі, де колись був гомінкий театральний гуртожиток. Самотні ... І раптом старшій (актрисі) приходить в голову геніальне рішення !!! – видати молодшу заміж. І в рівномірному, зі схожими тихими днями, житті щось починає відбувається. Нареченого замовляють в шлюбному агентстві, але спочатку приходить зовсім не жених, а потім – відразу два жениха... Однак ініціативу перехоплює інший претендент з явно заплямованою біографією. Але всіх їх випереджає слюсар-сантехнік, якого дами приймають за справжнього жениха. В результаті – закохані всі! І весь процес з'ясування відносин супроводжується дотепними діалогами і комічними ситуаціями. Виявляється, тільки зроби крок, і все буде можливо: мрії, які здаються нереальними – цілком реальні. У цьому спектаклі в повітрі завжди витають можливісті. Здавалося б, простягни руку – і схопиш мрію за хвіст, стягни її з небес на землю – ось тобі і реальність. І не так вже й багато для цього треба. Кульмінація вистави – в прийдешнє щастя повірили вже всі: і глядачі, і навіть самі актори. Здається, ще трохи – і все владнається в цьому недолугому житті ... Але…

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.3
5.0
5.3
5.3

Міську байку про співіснування єврейської та української родини, сповненої анекдотичних ситуацій, вам розкажуть багатогранні актори театру. Під час вистави ви дізнаєтесь рецепти єврейської кухні, а також зможете скуштувати вже готові страви, заспівати відомі мелодії, від душі посміятися разом з героями.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.2
5.4
5.3
5.1

П'єса «Дами і гусари» польського комедіографа і поета Олександра Фредро (1793-1876 рр.) належить до «золотого фонду» класичної літератури. 175 років вона не сходить зі сцен світового театру, надаючи можливість акторам і режисерам поринути у вишукану театральність, відчути витонченість польського гумору, в якому граціозність романтизму співіснує з легкою самоіронією. Дія відбувається в маєтку Майора – затятого холостяка, який, зібравши добірне товариство бойових друзів, відгородившись від примарних принад життя, а власне, усього, що пов'язане із жіноцтвом, «бавиться» і відпочиває між походами. Спокійну, суто гусарську ідилію буквально висаджує в повітря приїзд цілої кавалькади жінок – кузин Майора на чолі з пані Оргоновою. З їхньою появою стале гусарське життя летить до дідька, маєток – лихоманить. І це все можна було б стерпіти, якби не підступний план кузин: одружити Майора на донці пані Оргонової – Зосі. Жінки розробляють тактику і стратегію: пані Диндальська опікується Капеланом, панна Анеля пускає бісиків Ротмістру, їхні служниці Юзя, Зузя, Фрузя також не втрачають часу марно... Поки жіноцтво приводить план у дію, Зося зустрічає поручика Едмунда і впізнає в ньому своє омріяне кохання... Автори вистави на чолі із режисером-постановником, автором сценічної версії Юрієм Одиноким створили яскраве сценічне дійство, насичене легкістю акторської імпровізації, граціозністю пластично-танцювального малюнку, сповнене музики і вічних мрій про кохання. У фіналі вистави звучить «Тетянин вальс» Тараса Жирка. Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Дар'я Д.

З першої секунди і до закриття куліс неможливо відірвати погляд від сцени. Актори відмінно відіграли своїх персонажів, а костюмі та грим вдало доповнювали їхні образи. Виразне перевтілення Пабло з дикуна у світську людину. Олеся Жураковська неймовірна в образі Тітки Анхелини. Мінімалістична декорація вдало обігрується акторами та світлом, нічого зайвого. Безперечно, чудовий звук в залі. Антон Вахлиовський неймовірно поєднався зі своїм персонажем Пабло. Глибоко, цікаво, варто уваги!

Дмитро

Оберіть для Олесі Жураківської найменшу роль, а вона і з нею зробить будь-яку виставу своїм бенефісом! Так сталося і в «Дикуні» – другорядний за сценарієм тандем тіток Анхеліни та Матільди (Жураківська та Світлана Орліченко), ніби магнітом перетягує на себе всю увагу глядача. Сюжет вистави досить простий – тітки намагаються перевиховати свого племінника-дикуна, який двадцять років прожив із батьком у лісі. Для цього вони запрошують викладачку – випускницю університету. Між молодими людьми (оце так несподіванка!) зароджуються почуття, на перешкоді яких стають непередбачувані обставини. Якщо з такого опису Вам здалося, що сюжет занадто мелодраматичний, - не поспішайте з висновками. Комічні ситуації, дотепні репліки та дійсно неперевершена гра згаданих акторок змусять на виході з театру задуматися – що ж це все ж таки було, мелодрама чи комедія? Так, Антон Вахліовський (Пабло) та Катерина Качан (Марга) досить переконливо передають зворушливу історію своїх героїв. Окрім того, попри поширену в сучасному театрі практику використання чорного тла, декорації в «Дикуні» максимально світлі – біле тло, білі меблі, білий одяг. Це ніби підкреслює чистоту та свіжість почуттів головних героїв. Але... їхня любовна лінія все ж видається дещо в’ялим тлом для яскравих епізодів із експресивними тітками Пабло. Зала дійсно оживає лише тоді, коли вони з’являються на сцені – навіть без слів, однією мімікою, Олеся Жураківська змушує глядачів сміятися і вибухати оплесками від захоплення. Цю ідилію поєднання комічного і зворушливого перериває раптовий відкритий фінал вистави. Він застає глядача так зненацька, що змушує по гарячих слідах наново відтворити у пам’яті щойно побачене та знайти відповідь на ключове питання вистави - про місце Любові у протистоянні Життя та Смерті.

Дмитро Є.

Цікава вистава в пізнаваному режисерському стилі Олексія Лисовця з яскравими акторськими роботами Катерини Мовчан, Антона Вахліовського, Олесі Журахівській, Світлани Орліченко. Гра В.Мовчана та П.Міронова не була переконливою, і це робило зайвими їх персонажів. На моб думку, багатокрапка у зрізаному фіналі, на жаль не додала виставі закінченості. Але загалом від вистави залишилось приємне враження. Більше рекомендував би "Дикуна" тим, хто віддає перевагу класичним постановкам.