Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Сюжет, що спопеляє думки своєю відвертістю. Розриває на шматки серця та змушує захлинатися від сміху. Історія, що проллє правду на наші владні натури.
Примхою долі, два кандидати в мери міста – завзяті конкуренти на політичній арені – є дуже близькими друзями в особистому житті. Кожен з них вже підраховує потенційні голоси виборців і готовий святкувати перемогу. Але ДЕНЬ ТИШІ приносить з собою несподіванку. Дивним чином, з міста зникають усі його жителі. А можливо, і не тільки з міста…
Що це? Містичне знищення людського роду, чи терористична операція? А, може, підступна витівка одного з кандидатів? Для народних обранців це значить лише одне: тепер немає ні кому голосувати, ні ким керувати. Тож, вони зі своїми дружинами шукають відповіді: чи самі вони лишилися в цьому світі? Хто ж все-таки стане мером? Як їм бути тепер?
Аж поки їхні роздуми не перериває спокійний дзвінок у двері…
Підкуп, шантаж, погрози і спокусливі пропозиції. Брудна гра з використанням усіх можливих і неможливих засобів впливу. Порожні обіцянки і гучні звинувачення. А ще літри крові на вівтар могутності і слави. Гумор, що не залишить жодного живого місця від величних можновладців. Таке можливо тільки в «День тиші»!
Тож нехай почнеться гра!
Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте? Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися. Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування. А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань. Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани? У виставі присутні сцени паління!
Це постановка за п'єсою класика сучасної ізраїльської драматургії Ханоха Левіна. Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя. Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави. Фото та анотації надано театром.
Це вистава про ненависть. Саме так, ви вірно прочитали. Вона про традицію ненависті. Що це за дивне поняття і невже воно потрібне світові? Ми повинні визначити для себе, до яких пір ми можемо бути бездіяльними, і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану. А що як цим поштовхом може бути лише ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, громада збереться докупи і житиме цим деструктивним почуттям, плекатиме цю жахливу ціль? Ми відтворимо для вас казкову історію про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність.
Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.
За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».
Смiшно до слiз, подив, здивування, страх, фiлософськi думки, не можна вiдiрватися вiд перегляду. Двое старих друзiв балотуються у Мери мiста, та у перед день виборiв - так званий день тишi зникають усi мешканцi мiстечка.. Окрiм двох кандидатов у Мери та iх дружин... А ще одного випадкового посильного..Сюжет показуэ людську сутнiсть, бруднi iгри, затоптану у кров мораль, людянiсть, дружбу.. Та зкривавлену цiну жаги до влади, жо опускаэ людину на саме дно людськоi сутi. Раджу усiм людям, що мають гарне почуття гумору, стiйку психiку, тверезий та широкий погляд на сучасне життя, стосунки, реальний свiт без прикрас, який вiн є. Гарне нове примiщення, недолiк, що це в глибинi жилого масиву.
Сміливий вибір гострої політичної теми автором. З першого погляду простий, нехитрий зміст та погляд на дуже актуальні речі, а саме на процес боротьби за владу. Але фінал вистави вразив своїм крутим поворотом сюжетної лінії. Підкреслюються сучасні цінності суспільства та ганебні вчинки, на які здатні люди заради заволодінням силою влади. Нічим не здатні поступитися вони на цьому шляху - любов, дружба, мир, жага до влади немає меж. Цікаві містичні сцени.
1988 році вступає до КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого на спеціальність актора театру та кіно. Після університету з дружиною та маленькою донькою переїжджає до Чернівців, де впродовж п’яти років грає на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру, де виконував 19 головних ролей.
Пізніше від’їжджає з сім’єю до Києва, стає ведучим лотереї «ТелеФортуна» і починає писати вірші для пісень артистам української естради.
З 2008 року був співведучичим політичного ток-шоу «Шустерlive», а з 2017 – ведучим на «112 телеканалі»
Є автором багатьох п’єс, серед них і для театру «Особистості»:
«Задунаєць за порогом» – театральне товариство Бенюк-Хостікоєв
«Лускунчик і чарівний кракатук» – театр «Особистості»
«Русалонька» – театр Спорту
«Новорічний детектив або крижана пісня Снігової Королеви» – театр «Особистості»
«Жив собі Пес» – мюзикл для театру Опери та Балету
«Як ми врятуємо світ?!» – театр “Особистості”
Петро написав українські тексти до пісень з вистави «Пригоди Буратіно», наклавши їх на класичну музику
Також видав дві книги: збірку віршів разом з поемою «Три подиви» та дитячу книжечку «Жив собі пес» (видавництво Самміт-Книга)
У театрі «Особистості» Петро грає головні ролі комедій:
2017 «Як кум до куми…» реж. М. Мага
2018 «Мина Мазайло» реж. О. Швець
2019 «День Тиші» реж. Анна Козирицька
Народилася 16 липня в місті Маріуполь, Донецької області.
У 2015 році закінчила КНУТКІТ імені Карпенка-Карого, майстерня Д. М. Богомазова. Під час навчання брала участь у французько-українському проекті Жити/Vive , у рамках фестивалю Французька весна, за підтримкою Національного центра ім. Леся Курбаса.
У 2016 році була запрошена до театру “Особистості”.
Народився 8 липня 1991 року в краю козацької відваги, в славетному місті Жовті Води.
Закінчив Гуманітарну гімназію імені Лесі Українки.
Ще в гімназії вперше доторкнувся до неперевершеної величі театрального мистецтва, після чого був актором у Народному театрі драми і комедії, в рідному місті, впродовж десяти років.
У 2012 році вступив на навчання до Луганської державної академії культури і мистецтв на спеціальність актор драматичного театру, але, у зв’язку з сумнозвісними подіями в нашій країні, вимушений був закінчувати навчання у Києві.
Працював актором в Ніжинському академічному українському драматичному театрі імені Михайла Коцюбинського.
З 2016 року має честь бути творчою особистістю в театрі «Особистості» де, окрім роботи актором, Сергій поставив дитячу комедію “Червоний капелюшок” як режисер.
Новий, сучасний театр «Особистості», що відкрився 3 листопада 2014 року, має за кулісами понад 20 дитячих та дорослих вистав за участі безлічі видатних акторів, народних та заслужених артистів України. Художній керівник – Петро Мага.
Театр «Особистості» знаходиться в Голосіївському районі, в мікрорайоні Теремки в житловому комплексі «Лікоград». Театральна зала розташовується в приміщенні Ліко-школи. В театрі ставляться вистави російською та українською мовами.