Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ідеальне вбивство »
Як це – повернутися з війни у забуте Богом рідне містечко, де немає ані друзів, ані кохання, де нема надії й перспектив?
Як це – приїхати після багатьох років у рідне місто, аби лише побачитися зі своїм першим коханням, коханням всього життя?
Як це – повернутися додому з відрядження й нарешті зустрітися з коханцем дружини, аби остаточно все вирішити?
Як це – вийти на невідомій станції, щоб звести рахунки з життям, та зустріти того, хто чекав на тебе довгих двадцять років?
Станція Ремпарт – саме тут, у невеличкому американському містечку, розгортається калейдоскоп подій за мотивами оповідань Курта Воннеґута, Рея Бредбері, Ханіфа Курейші, Френсіса Скотта Фіцджеральда в інтерпретації Молодого театру.
« Дівчинка в акваріумі для золотої рибки »
Вистава-геометрія
« Торішній сніг »
« Жага моря »
Подорож до себе без антракту
« Лондон »
Моновистава
« Дім »
Колективне сновидіння
Орлов Борис Анатолійович – український театральний художник-постановник, сценограф, актор.
У 2003 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, курс Висоцького Юрія Пилиповича.
З 2003 року – актор київського театру юного глядача на Липках.
З 2010 року – актор нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – сценограф, художник-постановник, актор київського академічного Молодого театру.
Працював у Білорусі — Могильовському театрі драми та Мінському ТЮГу.
Є провідним актором Молодого театру Києва, на сцені якого виступає з 1979 року. Виступає у виставах Експериментального (драматичний театр абсурду).
З початку 2000-х років активно знімається в телесеріалах.
У дитинстві жив у місті Охтирці Сумської області. Після закінчення школи грав у Охтирському Народному театрі, співав у чоловічій хоровій капелі.
У 1967 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Актор Київського молодого театру.
Працювала в Брянському театрі юного глядача, Київському театрі-студії «Дзеркало», Київському театрі «Кін», Малому драматичному театрі.
Брала участь в у вуличних театральних проектах Експериментального театру.
З 1993 року– актриса Київського Молодого театру.
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
У мене не було вибору.
– Яку роль мрієте зіграти?
Верховенського Петра Михайловича
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
«Обучаю игре на гитаре», «Червона королева», «Ржака», «Готель Едельвейс», «Куратори» (1,2 сезон) і тощо.
– Чим любите займатися у вільний час?
Граю в ігри, пишу вірші, п'єс і сценарії.
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Не люблю вату особливо солодку.
Син режисера Ігоря Равицького (від першого шлюбу), онук режисера Миколи Равицького. До 1988 жив у м. Суми, де закінчив російську школу №4.
У 1992 році Роман закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Михайла Рєзніковича). Того ж року Равицького зарахували до трупи Молодого театру.
Як зазначено на сайті Молодого театру, Роман Равицький «має неабияке комедійне обдарування, сценічну привабливість, акторську безпосередність, пластичність, щирість, музично обдарований. За своїми акторськими можливостями та фактурою — артист на амплуа простака».
Працює також у рекламній царині.
Одружений з акторкою Альоною Равицькою. Виховує доньку Валерію.
У 1980 р. закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, курс Бориса Ставицького.
Працювала в Молодіжному театрі, Київському експериментальному театрі, Театрі російської драми ім. Лесі Українки.
Нині – акторка Київського Молодого театру.
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!
« Ідеальне вбивство »
