З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
ЧС
ЧС
ЧС
ЧС
ЧС
ЧС

« ЧС »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Вистава перформанс «ЧС» – це шлях.

Почався шлях восени 2020 року. Один із майбутніх акторів вистави ЧС прийшов на перший передпоказ жіночого перформансу «їїОКеАН», де побачив 12 дівчат, 12 героїнь, які показали жіночий світ зсередини так, як могла тільки жінка розповісти про себе. Тоді по закінченню він перший встав зі словами: «Я ніби побував у чужій свідомості. Я хочу і маю що відповісти...»

«ЧС» – це відповідь.

Коли 11 чоловіків насмілились відкрити серця і вийти на сцену до світу, що потонув в інформаційних баталіях гуманізму, лібералізму, емансипації у боротьбі за «свободу, рівність, партнерство»... і впевнено сказати: «Ви знаєте, я вірю...» Це рідкість бути запрошеним до світу чоловіків без соціальних ярликів, надуманих очікувань та упереджень. Вони беруть глядача за руку і ведуть стежками свого життя:

«я народився хлопчиком,
тут я ставав чоловіком,
тут я мусив брати зброю в руки; так, вбивати; так, захищати!
тут я вперше по-справжньому кохав,
тут я змушений був знову подорослішати,
тут я боявся до холодного поту між лопатками,
тут я втрачав,
тут я нарешті дозволив собі сльози,
тут я вмирав,
тут я народжувався знову».

Це вистава про те, про що чоловіки зазвичай не говорять. Не прийнято. Можливо, саме тому існує театр.

Твори, що живуть у виставі:

«Я кинув курити вчора вночі…», Андрій Любка
«Логіка наслідків та причин…», Марія Демянчук
«Cтабілізуй життя - влаштуйся в офіс…», Олек Ніколассон
«Знаю и Верю», Андрій Макарєвіч
«Счастье», Олександр Житинський
«Я так счастлива, — сказала она», Эріх Марія Ремарк
«Сніг», Орхан Памук
«Дракон», Антон Шевчук
«Мимоходом», Слава Ніконоров
«Раскаяние отца», У. Лівінгстон Ларнед

Пісні, які звучать у виставі:

«Песня о настоящем индейце» – гурт «Ноль»
«Bella Ciao» – La casa de papel
«Hear My Dream» – Celeste

Тривалість: 1 година 45 хвилин
Мова: Російська, українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Розлучник

« Розлучник »

Трагікомедія
Холод

« Холод »

Казка
Завтра я завжди була левом

« Завтра я завжди була левом »

Безсловесна вистава
Відгуки
Яна

Сразу было понятно что будет что-то классное. От начала и до финала было увлекательно. Это было невероятно. Волнительно, восхитительно. Много удовольствия эстетического и интеллектуального. Познавательно, ярко, живо. Как будто жизнь стала ощущаться полнее и ярче, одухотвореннее. Хотелось жить, общаться, переживать и вспоминать основные моменты спектакля снова и снова. Понравилось все, было увлекательно, живо, интересно. Более чем, настроение, дух и характеры актеров были раскрыты и проявлены в полной мере. Актер во время спектакля просил у зала лист и ручку для письма, после спектакля всех угощали лимонадом в уютном красивом дворике, зрители делились впечатлениями, общались с актерами и режиссерами. Это лучшее из того что попадалось в последние годы, рекомендую всем друзьям

Лариса

Вистава-перфоманс: сучасна, сміливий сценарій, є музичний супровід. Крім того, актори співали і грали з глядачами. Були моменти і образи не зовсім зрозумілі, але в цілому вистава дуже жива, слідкувати за дюжиною чоловіків було цікаво. Після перегляду відчуття неоднозначні, залишились думки. Дванадцять чоловіків грають як на сцені, так і у житті один з одним. Різні характери та статури, вік та темперамент. Вони такі живі. Згадують свої важливі моменти від дитинства до сьогодення, а потім дуркують і відпочивають, співають і нудьгують. Вистава про внутрішній чоловічій світ, про їх потаємні куточки, про те, що жінці не скажеш і не покажеш. Актори-аматори, але повністю віддавалися своїм образам. Дуже цікаво було спостерігати за їх грою. Їм вдалося передати чоловічу сутність набагато глибше ніж це б передали професійні актори. Особливо сподобалася сцена з піснею «Белла Чао», хотілося з ними заспівати. Раджу відвідати цю виставу жінкам, щоб дізнатися більше про чоловіків.

Сергей

Эмоций было много – грусть, смех, тоска, боль. Чего не было – это скуки. Не зря в описании отмечено, что это не просто театр, а перформанс. Всех тех кто ожидает традиционного академического театра с долгими паузами, закатыванием глаз и кучей реквизита ждет разочарование. Так же тут нет какой-то сюжетной линии. А что же тут есть ? Это искренность. Её тут много. И она разная. Она тут и агрессивная, и жестокая, и нежная, и пронзительная откровенностью, и патриотичная, а местами дурашливая и смешная. Очень рекомендую всем, кто готов к театральным экспериментам и готов к новым формам и форматам. Когда я шел на этот спектакль, то ожидал, что-то похожее на "о чем говорят мужчины". Ну действительно, а чего еще ожидать от спектакля, в котором анонсировано истории 12 мужчин ? Но оказалось это и о чем то простом, но в то же время очень откровенном и настоящем. Это настоящий рассказ мужчин о мужчинах. Актеры смоли передать мир настоящих мужчин. Не то как видится это со стороны,не показное – а настоящие мысли и эмоции. Для меня это был не рассказ нескольких мужчин. Это был мой мир, я узнавал себя и своих знакомых в разные периоды жизни. И иногда в прямом смысле захватывало дух от пронзительности слов звучащих на сцене. Хотя ничего сверхоткровенного не звучало. Просто оно было так передано, что в какие-то моменты не хватало пауз для того чтобы отойти от эмоций. Отдельно хотел бы отметить актера, который играл с травмой ноги. Ну точнее только в конце спектакля, режиссер сказала, что он травмировался накануне и гипс, коляска и костыли – это не реквизит, а действительно необходимость. И отметить хотел бы и самоотверженность конечно, но главное, что его монолог был самым трогательным. И мне кажется, что этот вынужденный реквизит помог. Первые несколько минут было не понимание , что это происходит. Потом показалось, что это какая-то самодеятельность. Но с каждой минутой, с каждой историей, которые перетекали одна в другую становилось все более увлекательно и все больше своих отражений я видел в том, что происходило на сцене. А в конце...Хотелось бы, чтобы они не останавливались. Спектакль будет интересен всем, кто хочет понять, как это быть мужчиной, что внутри его головы.

Світлана

Під час вистави були різні емоції. Багато діалогів були з глибоким змістом та дуже зворушливими, тому в такі моменти на очах з‘являлися сльози, сум і ностальгія. Були і смішні моменти, які викликали сміх. Також було дві дуже драйвові пісні, під які так і хотілося танцювати і підспівувати акторам. Дуже сподобалося, що вистава була зіткана з різних монологів про життєві історії кожного персонажа. Кожен з них підіймав важливі теми та гострі проблеми, над якими можна замислитися. Не сподобалося, що деякі моменти були незрозумілими і не надто поєднуваними з іншими. Відчувається, що актори — аматори. Однак багато з них грали дійсно добре. Точніше ділилися своїми особистими історіями — і це було щиро та правдиво. Дехто особливо гарно проявив себе у гуморі. Спочатку було багато незрозумілих моментів. Але коли герої почали розкриватися у монологах і ділитися тим, що криється за чоловічою натурою, стало цікаво і було про що поміркувати. Особливо сподобалася історія про телефонну будку та те, що всім потрібна любов. Цілий вечір відчувала себе натхненною після вистави. Вистава буде цікавою дівчатам, які прагнуть зазирнути за ширму чоловічих думок та поведінки