Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Не питай, по кому б’є дзвін, бо він – по тобі…». Чорнобильська трагедія, як у дзеркалі, відбила наші стереотипи: стандартність мислення, прагнення до показухи, злочинне нехтування дисципліною, обдурювання народу. Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок. Чи ж стане квітнева трагедія 1986 року для нас уроком біди, яку ми, самі того не підозрюючи, виношували в собі? Адже Чорнобиль починався задовго до аварії. Спочатку завершився духовний Чорнобиль. Чорнобиль наших душ… Наша свідомість після Чорнобиля не могла залишитись такою, як була. Для багатьох людей, чесних і совісних, він став катарсисом, духовним очищенням і прозрінням. Але у нас немає іншої землі, у нас немає іншої країни – тож, ми маємо зберегти її для нащадків, для наших дітей…
У постановці беруть участь не лише дорослі актори, а й студійці різних вікових груп дитячого складу театру. На символічній стелі Пам'яті один за одним з’являються перед очима глядачів портрети легендарних ліквідаторів, та звучать історії найперших - тих, хто буквально своїм життям заступив мільйони інших, вигравши смертельний бій з атомом... У виставі використовуються та поєднуються різні форми вираження – фізичний або пластичний театр, інсталяційний матеріал, драматичні та ігрові засоби.
Моноісторія зі стереоефектом починається інтригуюче, майже як у детективі, і розгортається у вогняній спіралі чужого минулого, яке стає твоїм майбутнім: таємничий спадок, загадкові умови, розмова з власним тілом, подорож до Парижу, нічний цирк, віртуальна вечірка, зрада батька, фатальне кохання, розстріл і раптом.... мільйон парашутиків... У кожного в житті є моменти, коли треба зупинитися, вийти на незнайомій зупинці та поринути в спогади, які ще не твої, але стануть твоїм життям, твоїм минулим і майбутнім. Блукаючи стежинами старих історій, раптом знаходиш себе, своє коріння, свою долю, яка прилетить з одним з мільйона парашутиків і зробить світ добріше. Сюжет заснований на щоденнику молодої дівчини, яка стала жертвою Холокосту у жовтні 1941р. У виставі піднімаються загальнолюдські цінності, а також питання самоідентифікації людини, яка в силу трагічних обставин починає розмірковувати про своє коріння, про нещасливу долю – і несподівано приходить до світла. Як в будь-якій єврейській історії смішне переплітається з печальним, але головна ідея – це те, що життя продовжується.
Білогвардійський офіцер, отаман, комісар – під “одним дахом”.«Що» чи «хто» їх поєднує?Автор п’єси належить до покоління драматургів, які в пострадянські часи створювали новий театральний простір, наповнюючи його новими темами, формами та змістом. Вистава була представлена на міжнародних фестивалях “Драма-Форум”(Польща) та “Перперикон-2002”(Болгарія).
Духу Майдану присвячується... «Думаешь, что трагедию можно пережить?.. Это то, что будет с тобой всегда. В тебе. Разделительной линией через всего тебя... Закрой рот и кричи. Ты – «умный Арлекин». Не больше. Не меньше.» П‘єса написана двома мовами: російською і українською, відображаючи реальний стан актуальної мовної ситуації у нашому соціумі. Вистава про важкий шлях України до себе, до свого відродження через подолання імперської спадщини. Є в нашій роботі рідкісні моменти, коли, стикаючись з новим для тебе матеріалом, ти отримуєш неочікувано гострого інфор(Е)моційного удару. Провокативного. Збуджуючого. Не люблю ярликів, будь-які наукові визначення лякають неминучою тенденцією до консервування і закостенілості, смерті самого явища, тому охарактеризую жанр твору Оксани Танюк для себе як «танок(юк) реальності» (друге мені здається точнішим). А як ще назвати опус, в якому діалоги, наповнені живою плоттю і кров'ю, перетікають у монологи біблійної сили, а потім все кришиться, атомізується, розбивається на квантово-абсурдний полілог? У постановці я йду за автором, обмежую себе у засобах виразності до максимально допустимого мінімалізму. Єдине, що я собі дозволив, – загнати всі ці сутності під єдиний скафандр.
Вистава має дві основні теми: політична і громадська діяльність Івана Франка та історія його кохання із Ольгою Рошкевич. В виставі немає чітких персонажів, кожна з п'яти акторок, які беруть в ній участь, втілюють різні спогади, думки та ставлення Івана Франка до певних подій. Також особливістю вистави є те, що в ній немає актора, який би виконував роль самого Івана Франка. Колектив спробував показати сторону життя і характеру Івана Франка, яка невідома широкому сучасному загалу.
Чотири жінки зустрілись на автобусній зупинці по дорозі на Донбас. Кожна має свою історію. Кожна когось втратила. І кожна відправилась в саме пекло, щоб знайти відповіді на свої питання. І вже неважливо, чи вони дістануться туди. Адже боротьба проти агресора корінням проросла в їх серцях.
Музикант, вокаліст, письменниця, поетеса, танцівниця, актриса, режисер.
Народилась у місті Ковелі на Західній Україні. З дитинства займалась музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких отримувала призові місця, дипломи та відзнаки.
Вища філологічна освіта (іноземні мови – англійська, німецька, французька, польська) – Національний Педагогічний Університет ім. М.П.Драгоманова (2006 р.). Паралельно писала книги, видавала власні вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі «Романс»), виступала в аматорських та професійних студіях.
Закінчила акторську школу-студію та відділення режисури кіно і телебачення в Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (Майстерня «Перспектива» О.С.Одинця, 2012 р.).
Протягом десяти років була куратором щорічного міжнародного театрального фестивалю жіночих моновистав «Марія» у Національному Академічному Драматичному театрі ім. І. Франко. Виступала з театральними сольними постановками та номерами, моновиставами, серед яких і авторські: «Жанна Д’Арк – година до страти» та «Марія. На смерть одного Кохання», а також власна творча програма – літературно-музичний вечір «Відблиски Срібного віку».
Дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Чапкіса Г.М (2009 р.).
Приймала участь у театральних виставах та зйомках – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І.К.Карпенка-Карого, телесеріали «Повернення Мухтара», «Легенди бандитської Одеси», «Легенди карного розшуку».
Займалась аніматорською діяльністю (власне event-агентство «$лужба $пасения от $куки»), приватними заняття з дітьми - з акторської майстерності та хореографії (центр розвитку «Майстер-клас», та «Мала Дитяча Академія»); приватними уроками іноземних мов.
Як режисер екрану відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм – «Без десяти хвилин» та «Ой, батюшки», також є багато публіцистичного та документального матеріалу (репортажі, нариси і т. д.).
З кінця 2017 року у Ковелі заснувала і очолила як художній керівник та режисер-постановник – дорослий аматорський експериментальний театр-студію «10 ряд 10 місце», а з весни 2018 року – і студію дитячого театру.
Костюмер, реквізитор, «золоті руки» театру, також допомагає з оформленням сцени та декораціями.
Голос театру «10 ряд 10 місце», саме так – з великої літери. Інколи вона не «блистает» на сцені у певній ролі, а грає за кулісами –голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки Автора, співає... Так Голос є повноцінною діючою особою на сцені.
В колективі ще до початку його створення. Має вищу музично-педагогічну освіту, за фахом - музичний керівник, керівник хору та викладач фахових дисциплін. Музикант, шикарна вокалістка, хормейстер. Довгий час співала у самодіяльних ансамблях міста, виступала як солістка у відомих місцевих гуртах. Працює у музичній школі - керівник хору хлопчиків та у ДУ Ковельська виховна колонія – зав.клубом та бібліотекар. Надзвичайно харизматична, крута, енергійна. Жінка-метеорит, перфекціоністка до кінчиків волосся, справжній професіонал своєї справи )
Завдяки їй почалась наша плідна співпраця з колонією - колектив неодноразово представляв свої постановки вихованцям установи, приходив з вітальними програмами на новорічні свята, а також є постійним учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості засуджених «Червона Калина» (ми вже тричі приймали участь – 2017, 2018 та 2019 р., готуємось і в цьому році). Актриса за відносно недовгий час існування театру вже встигла зіграти чимало яскравих різнопланових ролей у різних амплуа, кожного разу створюючи неповторні образи та складні характери. Мріє відкрити власний арт-терапевтичний мистецький центр та об’їздити світ з гастролями свого хору.
Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов на перше заняття театру, побачивши оголошення про відкриття студії і набір акторів перед травмпунктом, куди привіз свою сестру. Тепер жартує, що театр отак несподівано прийшов у його життя і залишився назавжди. Крім того, любить баскетбол та писати вірші на даху. Надійний, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу, не боїться ніякої роботи, але дуже переживає за свою гру на сцені.
Найвідповідальнішою роллю свого часу стало для Михайла перевтілення у гетьмана Богдана Хмельницького, хоча в його творчому доробку вже є немало інших цікавих образів.
Має вищу юридичну освіту, – за спеціальністю юрист-правознавець, проте працює не по профілю. Також встигла здобути спеціальності оператора комп’ютерного набору та перукаря-модельєра. Працювала у різних сферах, наразі в декретній відпустці. З дитинства марила театром, що відображалось на активному соціальному житті у школі та університеті – виступала як ведуча, організовувала заходи і т. д.
Прийшла у колектив після відвідин вистав театру і з тих пір сміливо та стрімко рухається вперед, творчо розвивається, відкривається по-новому у кожній ролі. Пише вірші, пісні, захоплюється малюванням (долучається до графічного оформлення, театральної реклами), вміло куховарить, гарно шиє, любить фотографувати, бачить кольорові сни. Мріє про власну справу і другу вищу освіту. Прагне досконало вивчити три іноземні мови, навчитись професійно грати на фортепіано та гітарі і співати.
Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов до театру за своїм товаришем на друге заняття після відкриття студії. Легко вчиться новому, активний, з ентузіазмом освоює невідомі раніше вміння та навички – танці, володіння зброєю і т. д. Готовий виходити на сцену та грати свою роль навіть з травмами чи в гіпсах (були прецеденти). Крім театральної справи, любить грати на гітарі й співати, також займався бойовим гопаком.
Учениця 8 класу. Згадує, як чекаючи на додаткове заняття в англійській школі, побачила оголошення про набір студійців до дитячого театру і відразу зрозуміла що дуже хоче приєднатися. Незабаром Настя вже завітала на репетицію дорослого театру, де перед нею відкрилась картина: хтось грав на гітарі, робили перестановку, усі дружно спілкувалися, весело проводили час, працювали. Там була дуже крута атмосфера і їй стало подобатися ще більше.))) Так театр став головним заняттям, другим домом та сім‘єю і багато що замінив для дівчини, і за її словами, вона дуже щаслива бути його маленькою частинкою. До моменту вступу у студію займалася різними видами танців, вокалом, малюванням, але театр зумів об’єднати це все і дав можливість проявити усі свої таланти. Поступово стала залучатись і до вистав та проектів дорослого театру. Мріє у подальшому вступити на акторське відділення.
Мріяла потрапити до колективу театру з моменту його відкриття, але довелось чекати, поки додасться дитяча студія. Згадує, що батьки були не в захваті, але Валерія настояла на своєму і прийшла на перше заняття, - було дуже страшно, але вона розуміла, що це те - чого так хотіла і вирішила твердо, що надалі хоче пов’язати з театром своє життя. Також дуже подобається фотографувати, цікавить і мистецтво візажу. Мріє відвідати багато країн, досягти успіху в улюбленій справі та завжди розвиватися в різних галуззях, ніколи не стояти на місці.
Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. Ще з садочка постійно брала участь у різних конкурсах, та виставах. Особливо подобалися характерні ролі та негативні персонажі, тож з ентузіазмом приєдналась до колективу театру. Обожнює музику. Мріє здійснити стрибок з парашутом.
Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. З дитинства обожнювала брати участь у різних виступах, сценках, а коли на просторах Фейсбуку натрапила на відео про театр «10 ряд 10 місце», то загорілась бажанням теж стати його частинкою і вже третій сезон продовжує втілювати свою мрію на сцені. Професійно займається фотографією, і крім театру, захоплюється бальними танцями. Частий оператор та фото-кореспондент театру, а тато актриси – Володимир Мороз – добровільно-благодійний відеооператор, завдяки якому театр може презентувати глядачам відеоверсії своїх вистав та проектів.
Має дві вищі педагогічні освіти – вихователя та вчителя-філолога. Працює вихователем у дитячому садочку. По національності – казашка, але переїхала з Казахстану, вийшовши заміж за українського коханого, вивчила мову і зараз вважає Україною своєю другою Батьківщиною. Спочатку була глядачем та шанувальником театру, а потім наважилась приєднатись до колективу. В роботі в театрі стрімко виросла за рік зі статистки та героїні масових сцен до яскравих ролей першого плану. Син відвідує дитячу студію театру. Надзвичайно творча і багатогранна, цілеспрямована і відповідальна, постійно вчиться і розвивається, мріє й надалі дарувати свій талант людям, а ще – політати на повітряній кулі та дельтаплані.
Прийшла в колектив, подивившись з залу першу камерну виставу театру. За освітою – організатор-методист культурно-освітньої роботи. Зараз по спеціальності не працює, веде власний невеличкий бізнес, також виступає як ведуча.
Дуже цікава особистість - творча, креативна жінка, у якої чимало хобі – художня вишивка, книги, food-флористика, і звичайно ж, театр. У актриси є незмінна традиція – в яке б місто вона не приїхала, завжди відвідує там театральні постановки. Завжди переживає, чи справиться з роллю, інколи не вважає, що підходить на ту чи іншу роль, але коли вже починає працювати з своїм персонажем, то зростається з ним, сама придумує масу акторських знахідок. Готова вчитись і відкривати у собі нові грані.
Прийшла за подругою, яка вже відвідувала дитячу студію театру, спробувати себе і залишилась. Згодом проявила себе активною, цілеспрямованою, талановитою ученицею та пройшла конкурсний відбір на участь у масовці у виставі дорослого складу театру. Поступово почала залучатись і до інших вистав та проектів – соціальних, благодійних, приймала участь з дорослим театром у загальноміських заходах. Вважає своїм основним хобі і дозвіллям – саме Театр та мріє у подальшому вступити на акторське відділення.
Учениця 1 класу (5 шкільний) міської гімназії. З раннього дитинства на сцені – декламує вірші, приймає участь у різноманітних загальноміських заходах, є лауреатом багатьох конкурсів читців, в тому числі, й обласного рівня, тощо. З появою театру відкрила у собі нові таланти та вміння. У дебютній виставі дитячої студії, - шоу-мюзиклі Снігова Королева» - отримала на кастингу головну роль Герди. Також долучалась і до інших дорослих вистав та проектів. Крім того, серйозно захоплюється живописом, любить читати книги.
Має середню спеціальну освіту – бухгалтер, також закінчила курси крою та шиття, як кравець легкого жіночого одягу. В минулому була підприємцем. В житті шукала себе, тому змінювала різні професії. Стати актрисою – було дитячою мрією, тому, коли з’явилась можливість грати в місцевому театрі – відразу записалась у студію та почала відвідувати заняття і репетиції. Крім того, Олена є членом літературної спілки «Творчий світ» – пише оповідання і вірші, у вільний час любить читати книги.
Ковельський аматорський експериментальний театр-студія розпочав свою діяльність зовсім недавно – з грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року - відбулася перша прем'єра – камерна вистава «Крижем» та оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. 27 березня 2018 року – на Міжнародний день Театру Ковельський аматорський експериментальний театр-студія обрав собі назву – «10 ряд 10 місце».
На сьогоднішній день підібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей абсолютно різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії зараз близько 50 учасників, які бажають розвиватись та творити, а також – робити щось значиме та корисне для свого міста, для своєї країни, адже мистецтво не має кордонів.
Крім дорослого складу, «10 ряд 10 місце» має ще й дитячу студію театрального мистецтва, в якій навчається і працює більш як півсотні талановитих юних акторів – віком від 6 до 16 років.
В репертуарі театру – вистави та постановки різних форм і жанрів: камерні та моновистави, перформанси, експромти, музичні комедії та шоу-мюзикл, вистава-щоденник, документально-драматична вистава VERBATIM, імерсивні та інтерактивні вуличні постановки, анімаційні театралізовані вистави для дітей, драматично-пластична інсталяція, історична драма, філософсько-політична драма та інші. Крім того, театр бере активну участь у соціальних проектах – це вистави та розвиваючі програми для вихованців ДУ «Ковельська виховна колонія», військового ліцею, майстер-класи для школярів, благодійні проекти для дітей-сиріт та малозабезпечених сімей, акції для молоді і т. д. Колектив театру-студії «10 ряд 10 місце» зі своїми постановками постійно бере участь у різноманітних загальноміських заходах.
На сьогоднішній день були здійснені поїздки на фестивалі - Всеукраїнський, у Києві (Theatre Day Fest), та міжнародний, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами: за виставу-диптих за мотивами історичних романів Ліни Костенко - «Берестечко» та «Маруся Чурай» - драму «Несказане лишилось несказанним…», представлену на камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в рамках фестивалю День Театру театр «10 ряд 10 місце» був нагороджений дипломом та відзнакою у номінації «За сценографічне рішення вистави», а також – окремим дипломом – «За натхненну творчу роботу по інсценізації творів Л.Костенко», а за філософсько-політичну драму – новелістичну трилогію за мотивами новел В.Гребенюка – «Поки прядеться нитка…», показану на Fortuna Fest, - отримав відзнаку і нагороду в номінації - «За найкраще трактування патріотичної теми і висвітлення соціально-гострих питань українського суспільства».
Також «10 ряд 10 місце» вже тричі був учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених "Червона калина», та співпрацює з ГО «Велика ідея», неодноразово приймаючи участь у проекті «100 ідей для дітей» - у Ковелі та у «Фестивалі професій» в Луцьку.
В умовах карантину та ізоляції театр-студія «10 ряд 10 місце» став учасником двох великих дистанційних проектів. По-перше, долучився до незвичайного міжнародного проекту - ALAMBARI #TogetherAtTheSameTime - від театру "ДАХ", ГОГОЛЬFEST, та гурту ДахаБраха, який потрапив у книгу рекордів – так як це була перша цифрова знакова подія, яку зафіксував національний проект Книга Рекордів України - наймасовіший цифровий онлайн-флешмоб одночасно зі стрімінгом і зйомкою онлайн-кліпу, тривалістю п'ять неділь поспіль, з найбільшою кількістю учасників та артистів з найширшою географією! Фінальний флешмоб в цифрах склав: 23 країни, 57 міст, 18 команд, 150 учасників. Театр-студія «10 ряд 10 місце» був радий долучитись до створення нової форми взаємодії на перетині цифрового та фізичного світів та стати частиною цього проекту і отримати такий неповторний досвід.
По-друге, театр став учасником Першого Міжнародного Театрального інтернет-конкурс «Театр.NET», де за рішенням журі та членів експертної ради отримав нагороди: за режисерський конкурс Альоні Малюзі-Мельниковій (худ.керівник та режисер театру) було вручено диплом Лауреата другого ступеню - за виставу "Снігова Королева" (номінація "Дитячий Театр") та диплом Лауреата третього ступеню - за виставу "Сорочинський ярмарок" (номінація "Аматорський Театр"). Також відзнаки та дипломи й схвальні коментарі експертів отримали і самі вистави. Ще одним цінним моментом стала оцінка глядачів - на сайті проекту були представлені вистави учасників для перегляду та голосування за «Приз глядацьких симпатій» у всіх номінаціях. Більше 60 тисяч глядачів з 30 країн світу підтримали конкурсантів своїми голосами. «10 ряд 10 місце» на всесвітньому глядацькому голосуванні, завдяки підтримці своїх шанувальників та глядачів, у номінації «Дитячий Театр» - посів шосту сходинку, увійшовши в десятку найбільш вподобаних - шоу-мюзикл "Снігова Королева" - 660 голосів, а в номінації «Дорослий Аматорський Театр» - потрапив у "золоту п'ятірку", посівши четверту сходинку - музична комедія "Сорочинський ярмарок" - 1261 голос.
У найближчих творчих планах театру – інтенсивний практикум та тренажі, та продовження підготовки нової прем’єри, а в перспективі – хотілося б попрацювати над експериментальними формами постановок з поєднанням творів різних письменників та над зарубіжною класикою.