Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Червоне, чорне і знову червоне »
«Дикий театр» і «Мамаєва Слобода» презентують абсолютно український, абсолютно відірваний, абсолютно анархічний вестерн “Червоне, чорне і знову червоне”
Текст створила спеціально для Дикого театрусценарна команда «Піратська Бухта»
Ідейний анархіст Валеон Барон і його не менш ідейний компаньйон Петро Крук мають надскладну місію – привезти Батьку Махну важливу секретну скриньку, яку вони разом з усім обозом благополучно втрачають в дорозі, і та потрапляє в руки ворога.
Але Барон і Крук хлопці завзяті, тому беруть у полон авторитетну персону противника і мають всі шанси обміняти полоненого на скриньку, та й ділу кінець. І все йшло майже добре і за планом, але у справу втрутився Святий отець Онуфрій… Тому пригоди тільки розпочинаються….
« Рентген »
« Аліса і принц »
« У відкритому морі »
« Force play »
« Сліпота – вистава site specific »
Інтерактивна вистава
Червоне, чорне та знов червоне розповідає про двох хлопців-махновців, які потрапляють в пригоди, через недбалість, що призвела до втрати дуже важливої скриньки, з чимось загадковим та цінним. Сюжет вистави дуже тісно перекликається з сучасними проблемами України та взагалі суспільства. Сподобалось, що актори театру дуже віддано грають і викладаються на повну, сам Дикий театр це щось незвичне та відривне, те що не вкладається у твою голову в позитивному змісті. З негативної сторони можна назвати інколи забагато дійства на сцені і ти не встигаєш зрозуміти, що відбувається. Актори відігравали на повну. Під час перегляду вистави отримуєш шквал різних емоцій, ти і дивуєшся весь час і смієшся і переживаєш за героїв та навіть за глядачів. В цілому після вистави виходиш з піднятим настроєм і трохи шокований від побаченого. Можу порадити виставу людям, які не мають комплексів і маюсь сучасні погляди на життя
Смешанные чувства вызвал спектакль. Я очень хотела попасть именно на этот спектакль. Очень интересная тема - анархия, махновцы. Перед посещением почитала интервью с режиссёром и актёрами о постановке и задумках. Впервые спектакль был показан летом 2020г. после локдауна, многими была отмечена, насколько удачно выбрана локация: Мамаева слобода, как переплетался сюжет с природными декорациями музея украинской истории с готовым натуральным антуражем. Сразу скажу, адаптация спектакля к Сцене 6, как по мне, не лучший вариант, атмосфера проиграла. Сценарий написали 3 автора, объединённых в творческую группу "Пиратская бухта". Авторы родом со Слобожанщины. Пьеса посвящена родному краю. Сюжет разворачивается в послереволюционное время 20 века в церкве отца Онуфрия. Махновцы, которые везли батьке Махно секретную шкатулку, потеряли её. Предположив, что возможно шкатулка попала к коммунистам, они берут в заложники главу крайкома ЧК товарища Дашева. Религиозные и политические споры между пьяными вояками перерастают в кровавую резню. Были удачно проведены аналогии с сегодняшними событиями в стране: тема украинского языка, независимости, "активной деятельности" ради наживы, "демократичных" выборов. Спектакль довольно жестокий, переполненный нецензурной лексикой, кровью, стрельбой и наркотиками. Игра актёров - безупречная, режиссёрские решения - на высоте, но вот диалоги провисают. Да, театр позиционирует себя в соответствии с названием - диким, чем он очень интересен зрителю: своими постановками, темами, аллегориями. Как бы я не любила Дикий театр, особенно за спектакль " Кицюня", но здесь для меня был перебор с нецензурной лексикой и членами.
Максим Голенко – один із найрезонансніших режисерів України, майстер театрального трешу та епатажу.
З 2006 по 2021 рік створив 45 вистав у професійних державних та недержавних театрах в різних містах України: Миколаїві, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Луганську, Києві, Харкові та Одесі. А також був запрошений на резиденцію у Theater Magdeburg (Німеччина), де у 2016 році поставив виставу «Вій» за п’єсою Наталії Ворожбит у рамках проєкту «Дикий схід».
З 2016 і донині — головний режисер незалежного «Дикого театру».
Вистави брали участь у фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», Фестивалю Молодої режисури, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten – 2016» (Німеччина), Festival divadiel strednej Európy у Словаччині та отримували відзнаки.
Провідний соліст балету Національної оперети України, балетмейстер, драматичний і комедійний актор, режисер.
Автор ідеї постановки, а також співавтор лібрето, балетмейстер-постановник і виконавець головної ролі в Танцювально-пластичному шоу «Танго життя». Прем'єра відбулася в Національній опереті України в 2009 році. Вистава в репертуарі Театру по справжній момент.
Автор моновистави «Мій Маяковський». Прем'єра відбулася в грудні 2014 року.
Балетмейстер-постановник першої української рок-опери «Біла ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр). Прем'єра відбулася в грудні 2015 року.
Режисер і балетмейстер-постановник сучасного мюзиклу "Моя леді» - Сумської академічний театр драми і музичної комедії ім. М. С. Щепкіна. Прем'єра відбулася 20 жовтня 2016 року.
Віртуозно володіє технікою степу і іншими сучасними видами танцю.
Нагороджений Почесною грамотою від Кабінету Міністрів України за високий професіоналізм, а також особистий вклад в розвиток театрального мистецтва в Україні.
У 2007 році взяв участь в популярному телешоу «Танці з зірками-2» як партнер відомої телеведучої Сніжани Егоровой.Егорова, Сніжана Олександрівна
Переможець Міжнародних конкурсів-лабораторій 2016 року, які пройшли з 7 по 11 вересня в Національній опереті України для молодих режисерів, з комедією-гротеском В.-А. Моцарта «Бастьєн і Бастьена» . За результатами конкурсу п'єса включена до репертуару 83-го театрального сезону Національної оперети України.
Переможець Міжнародної лабораторії постановок для молодих режисерів, ініційованої продюсерським центром OpenDoors в Одесі 23-28 серпня 2017 р.
Режисер і балетмейстер-постановник комічної опери-зингшпиль "Театр в кишені, або Всі ролі зайняті", музика В. Моцарта в Національній опереті України. Прем'єра відбулася 6 жовтня 2017 г.
Балетмейстер рок-опери «Біла ворона», прем'єра якої відбулася 8 грудня 2017 року Миколаївському академічному театрі драми і музичної комедії.
В образі Палаццо з мюзиклу «Sugar, або В джазі тільки дівчата ...» 20 жовтня 2016р.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Моя прекрасна леді" в Рівненському академічному музично-драматичному театрі, прем'єра якого відбулася 27 січня 2018 року.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Червоні вітрила" в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. Михайла Водяного. Прем'єра мюзиклу відбулася 29 вересня 2018 року.
За освітою Ярослава – театральний критик. Ще під час навчання на театрознавця у Національному університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого Ярослава почала працювати у піар-відділі Молодого театру. Потім працювала на телебаченні.Б лизько 10 років працювала в театрі Франка. До, під час і між цим займалася журналістикою і PR.
Кілька років пропрацювала на ТБ: була редактором телешоу «Давай одружимося» («1+1»), «Говорить Україна» («Україна»), «Сюрприз» (Новий канал), розробляла формати телепрограм «Провокатори», «Шалений відпочинок», ранкового шоу «Потягусі», серіалів «Пора заміж»,«Колектор»(для HAB_Production).
Ярослава Кравченко також була на Майдані — начальником штабу 39-ї жіночої сотні.
У лютому 2016 року його заснувала незалежний «Дикий театр».
Ярослава Кравченко також відома як співведуча Майкла Щура у програмі «#@)₴?$0» (Телебачення Торонто). Амбасадорка руху «HeForShe»
У 2013 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (майстерня народного артиста України О.М. Шаварського).
З 2009 року – актор у Театрі на Печерську. На сьогодні співпрацює з Диким театром, харківським театром «Ампулка» та Одеським театром імені Василя Василька.
Також працював у Київському академічному театрі юного глядача на Липках.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (2009, майстер – Гулякіна Е.О.). Актор Київського академічного театру на Липках та Дикого театру.
Народилася 7 серпня 1991 року в селі Рашівка, Гадяцького району Полтавської області. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році, акторський курс Нінель Антонівни Биченко.
З 2015 року Наталка Кобізька грає у виставах театрального колективу «Чесний театр» (режисерка — Катерина Чепура), а з 2016 року — в українському незалежному театрі «Дикий Театр». У виставі «Афродизіак» режисера Максима Голенко з 2016 року виконує роль Аврори. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки. Перша роль — Ганна Сомко у фільмі «Гетьман», що вийшов в широкий прокат в 2015 році. В 2017 році знялась в ролі Данусі у фільмі режисера Альони Дем'яненко «Гуцулка Ксенія».
Середню освіту здобув у місцевій середній школі №2 з 1994 по 2005 роки. Паралельно навчався у Косівській дитячій школі мистецтв (по класу хореографії, та фортепіано).
У період з 2005 по 2010 роки – студент кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (курс О. Добряка).
У 2008-2009 роках, паралельно з навчанням, працює артистом драми Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. Івана Озаркевича. На сцені цього театру відбулася дипломна вистава «На полі крові» (за мотивами творів Лесі Українки «На полі крові» та «Одержима»).
У Хмельницькому обласному українському музично-драматичному театрі ім. Михайла Старицького працює артистом драми (2009-2010), згодом– режисером-постановником (2010-2011), і головним режисером (2011-2012). У театрі втілив низку постановок,та ролей. Так, вистава «Ревізор» за Гоголем була відмічена і критикою, і фестивальними дипломами.
З 2012 по 2018 режисер-постановник Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка.
У період з 2012 по 2017 роки – викладач майстерності актора на кафедрі театрального і хореографічного мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.[2]
З 2018 року – актор київського театру «Золоті ворота».
Творчий доробок складає понад двадцять ролей,постановок у жанрах комедії, трагедії, філософської притчі; акторські роботи у кіно. В якості хоббі спроби в літературі – понад 50 оповідань та новел, збірка «Квіти на смітизвалищі» (2010 р.). Друкувався в літературних часописах «Перевал», «Прообраз», «Чума»,«Склянка часу» та інших. З оповіданням «Покидьок» став дипломантом міжнародного конкурсу на найкраще коротке оповідання «Zeitglas-2013».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Випадково потрапив у сільську самодіяльність. Сподобалось. Одне за другим і закрутилось.
– Яку роль мрієте зіграти?
Конкретної немає.
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Одного разу був експертом на «Говорить Україна». Більше досвіду не мав.
– Чим любите займатися у вільний час?
Варю пиво
–
В сільському хуліганському дитинстві Вова недбало вчився, крав полуниці і зазирав по вікнах, потрапляв у бійки. Його виховали старші брати, мати і вулиця. Був маленьким ледащо, і разом з тим був лідером, романтиком і просто чудо-хлопчиком.
Під час навчання актор переміряв купу комічних амплуа, навіть зараз йому доводиться стримуватися, щоб не смішити журналіста. Канівець – актор неабиякої харизми, хоча в театрі йому ще довго доведеться шукати себе і своїх персонажів, які ледь балансують на межі видовищного гуморцю та тонкого психологізму.
У 2004-2005 році – актор Київського Молодого театру.
У 2005-2011 році – актор Київського театру «Вільна сцена».
З 2011 року – актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
«Дикий театр» – один з найпопулярніших незалежних театрів в Україні, заснований у лютому 2016 року. Він створює гостро-соціальні вистави за п'єсами сучасних драматургів, а також різні незалежні театральні проекти, мюзикли і т.д.
Провокація, видовищність і шок як основні інструменти взаємодії з публікою. Театр вже реалізував понад 20 проектів, зібравши понад 120 акторів з різних театрів до своєї команди і охопивши аудиторію в більш ніж 60 тисяч чоловік. Вистави проводяться на різних локаціях, не тільки на театральних майданчиках, а й в таких місцях, як зоопарки чи нічні клуби, у театру немає постійної трупи. Дикий – переможець численних фестивалів і театральних нагород, серед яких Київська пектораль, програма Британської Ради «Taking the Stage», Гран-прі фестивалю «Східний експрес», фестиваль «Мельпомена Таврія» та ін.
Продюсерка і засновниця – Ярослава Кравченко. Художній керівник – Максим Голенко.
Місія – трансформація свідомості.
Дикий зосереджений на провокаціях і відвертому спілкуванні з глядачем. Головний вектор – пошук актуальних сенсів завдяки формату радикального та імерсивного театру. Дикий театр – для творчої, свідомої аудиторії.
Дикий театр може травмувати, обуювати та викликати залежність. Не рекомендується до перегляду людей з хиткою психікою.
« Червоне, чорне і знову червоне »
