Чудовий мюзикл для перегляду всією родиною. Вистава представляє мікс жанрів: комедію, фарс, буфонаду, ексцентріаду, циркове шоу, ліричну мелодраму, шпигунський детектив, а також багато чого ще! Будьте певні — в нашій виставі буде багато веселого (веселий юнак Трубадур та його друзі: Пес, Півень, Кіт та Віслюк!), буде багато чарівного (чарівна Принцеса!), буде багато жахливого (жахливі лісові розбійники!), буде навіть дещо геніальне (геніальний Сищик!), але і трохи дурного (дурний Король!).
Працює в театрі з 2015 року.
Представляв театр на І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.) з виставою «Як загинув Гуска».
Успішно працює як актор дубляжу.
У 2017 році здійснив дипломну постановку «Лісовий цирк» (за п'єсою Світлани Лелюх) у Волинському академічному театрі ляльок. Зараз продовжує навчання в рідній альма-матер (освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», майстерня заслуженого артиста України Леоніда Попова).
У театрі працює з 2017 року.
Працює в театрі з 2015 року.
Представляла театр на І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.) з виставою «Як загинув Гуска».
Закінчив Київський коледж естрадного та циркового мистецтва.
Зараз продовжує навчання в альма-матер.
В театрі працює з 1999 року.
Актор комедійного плану. В ролях він одразу знаходить неоднозначність характеру і довершену пластичну форму.
Закінчив Київський коледж естрадного та циркового мистецтва.
Зараз продовжує навчання в альма-матер.
В своїх роботах тяжіє до гострих за формою і виразних за пластикою ролей.
В театрі працює з 2003 року.
Актриса комедійного плану.
Представляла театр на ХV Міжнародному фестивалі театрів ляльок «Інтерлялька» (м. Ужгород, жовтень 2015 р.), ІІІ Міжнародному театральному фестивалі у м. Мерзіфон (Туреччина, березень 2017 р.), ІІ Ляльковому тижні Азіатсько-Тихоокеанського регіону у м. Нанчонг (Китай, червень 2017 р.) з виставою «Гуси-Лебеді», І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.) з виставою «Як загинув Гуска».
На ХV Міжнародному фестивалі театрів ляльок "Інтерлялька" (м. Ужгород, жовтень 2015 р.) актриса перемогла у номінації "Краща жіноча роль".
В театрі працює з 2000 року.
Гострохарактерний актор, який у своїх роботах тяжіє до сатирично-гротескових фарб.
Автор п’єс «Пітер Пен», «Таємниця Королеви доріг», «Карлик-Ніс», інтермедій «Операція Новий рік», «В очікуванні Дідуся Мороза», які успішно поставлені на сцені театру. Викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого спеціальні дисципліни «Майстерність актора театру ляльок» (спеціалізується на роботі з маріонеткою та театрі предметів).
Представляв театр на ІІІ Міжнародному театральному фестивалі у м. Мерзіфон (Туреччина, березень 2017 р.), ІІ Ляльковому тижні Азіатсько-Тихоокеанського регіону у м. Нанчонг (Китай, червень 2017 р.), на І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.).
На останньому фестивалі став переможцем у номінації «Краща акторська робота» за роль Саватія Гуски у виставі "Як загинув Гуска".
Актор-ляльковод вищої категорії.
Актриса лірико-романтичного плану.
Дитинство Леоніда Попова пройшло в місті Сталіно (якому в 1961 році було повернуто назву Донецьк). Тут були загальноосвітня і музична школи, участь у виставах самодіяльного гуртка.
Перші кроки до фахової освіти були отримані в студії Донецького музично-драматичного театру-студії Будинку культури Донецького ордена В.І. Леніна металургійного заводу ім. В.І. Леніна. Далі - кафедра театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Перші професійні постановки були поставлені в театрах ляльок України в Кіровограді, Черкасах, Івано-Франківську.
Основні межі професійної діяльності Леоніда Попова - режисура і педагогіка - головний режисер Хмельницького театру ляльок, завідучий кафедрою театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського, а пізніше кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Окрема сторінка режисерських постановок в Івано-Франківському театрі ляльок. Перший досвід співпраці доводиться на період, коли театр став запрошувати до постановок режисерів-педагогів Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Доцент Леонід Попов здійснив постановки «Кози-Дерези» М. Лисенка, «Лісової пісні» Лесі Українки, «Українського водевілю» С. Васильченко, «Лиса Микити ...» Я. Яроша за мотивами казок Івана Франка та багато інших. Вистава Леоніда Попова «Іван Голик» за п'єсою А. Кузьміна, поставлений в 1994 році довгі роки йшов на сцені театру з незмінним успіхом, а в 2004 році був відновлений Володимиром Подцерковного за участю молодих акторів театру Петра Бабинця, Тараса Винника та Петра Камінського. Згодом досвід співпраці перейняли учні Леоніда Попова - молоді режисери Дмитро Нуянзін («Пан Коцький» М. Лисенка, «Коли ще звірі говорили» К. Губенко за творами І. Франка та ін.), Олександр Кузьмін ( «Солом'яний бичок» О.Олеся , «Колобок», «Троє поросят»), Ярослав Грушецький ( «Микита Кожум'яка» О. Олеся, «Лисиця і Ведмідь» М. Супонина, «Золотий човник», «Сумна весела казка», «Крива качечка», «Битий небитого везе»).
Перший курс по спеціалізації «акторське мистецтво театру ляльок» денної форми навчання було набрано в 2003 році на базі другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Художнім керівником курсу в кількості шести студентів став Леонід Попов. В цьому ж році був набраний і перший курс за спеціалізацією «Режисура театру ляльок» заочної форми навчання, художнім керівником якого став народний артист України Сергій Єфремов. Датою освіти кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок вважати 1 лютого 2005 року Створена вона була на факультеті театрального мистецтва. Завідувачем кафедри став Леонід Попов.
Радянський і російський композитор, автор музики до популярних кіно- і телефільмів, мультфільмів і мюзиклів, Народний артист Російської Федерації . Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.
Геннадій Гладков народився в сім'ї музикантів: дід акомпанував на саратовській гармошці Лідії Русланової.
Батько - Ігор Іванович Гладков - акордеоніст, баяніст, соліст оркестру Олександра Цфасмана.
Вчитися музиці став рано. Вступив в ЦМШ. Під час навчання і до 1971 року займався викладацькою діяльністю.
Ще будучи студентом, написав музику до вистави «Друг дитинства» (1961) московського театру «Современник» за п'єсою Михайла Львівського. В цей же час почав писати музику для науково-популярного кіно, зокрема для фільму «Таємниці минулого».
Своїм приходом в кінематограф Геннадій Гладков, за його власними словами, багато в чому зобов'язаний друга дитинства - Василю Ліванову. Саме він привернув Гладкова до роботи над його першої мультиплікаційної стрічкою «Самий, самий, самий, самий» (1966). Ще раніше Гладков дебютував як театральний композитор у дипломній режисерській роботі Ліванова в Щукінському училищі – спектаклі по «Трьом товстунам» Юрія Олеші.
Всесоюзну популярність Геннадію Гладкову принесла робота над музичним мультфільмом «Бременські музиканти» (1969).
В кінці 1960-х Гладков починає співпрацювати з Марком Захаровим, в той час – режисером Московського театру сатири.
Потім послідували спектаклі Московського театру імені Ленінського комсомолу, поставлені Марком Захаровим, - «Автоград-XXI» (1973), «Тіль» (1974), «Жорстокі ігри» (1979), а також музична вистава за казкою Андерсена «Дорожче перлів і злата »(1980) в« Современнике».
Геннадій Гладков часто сам ставав учасником вистави, імпровізуючи разом з оркестром, розташованим на сцені.
У 1983 році в Московському музичному театрі імені К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка поставлена перша опера Геннадія Гладкова «Старший син» (автор лібрето за однойменною п'єсою Олександра Вампілова – Юлій Кім, режисер-постановник – М. Дотлібов) .
Плідно Геннадій Гладков співпрацює з поетами Юрієм Ентіним, Юлієм Кімом, Дмитром Сухарєвим.
Київський академічний театр ляльок – найстаріший театр ляльок України, заснований у жовтні 1927 року при Київському театрі для дітей ім. І. Франка (нинішній Театр юного глядача на Липках) за ініціативою народного артиста України О. І. Соломарського та І. С. Дєєвої. Перший театральний сезон було відкрито двома виставами – «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим в інсценізації П. Щербатипського.
Першими в історії театру акторами, які започаткували кращі традиції театру, були Ф. Андрієвська, М. Козловський, О. Михайлов, І. Залізняк, А. Вишневська, Т. Васнєцова, Г. Сорока, Я. Жовинський.
Майстерність лялькарів театру була визнана у 1937 році на І Всесоюзному фестивалі театрів ляльок, де єврейським філіалом театру було показано вистави «Чарівна зернина» О. Куішича та «Лейзер дер Брейзер» Б. Гутянського, за які театр посів І місце.
Щасливі роки напруженої творчої праці перервала війна… Вже в 1946 році у визволеному Києві відбувається перша повоєнна вистава театру. До дітей повернувся улюблений колектив, який того часу очолювала М. І. Тобілевич, дочка І. Карпенка-Карого. У приміщенні колишньої кенаси на вул. Ярославів Вал, 7, де тоді працював театр, у різні роки було поставлено багато цікавих вистав режисерами З. Пігулович, Л. Зарубіним, Я. Живинським, О. Іщенком, О. Сумароковим. Пізніше в репертуарі театру з’являється вистава для дорослих «Божественна комедія» І. Штока за Данте, постановку якої здійснив режисер М. Рудін у співдружності з художником Р. Марголіною та композитором В. Шкаловим.
Великі творчі успіхи та здобутки театру підтверджує отримання у 1946 році І Премії на Всеукраїнському огляді театрів ляльок, на якому було показано виставу «Вовк та семеро козенят» у постановці Я. Жовинського.
Сучасний Київський державний театр ляльок гідний своїх славних попередників. Глибоке розуміння сучасного лялькового театру, велика творча культура, яскрава образність та поетичність відрізняють Київський державний академічний театр ляльок серед інших театрів.
З 60-х років художнє керівництво театру здійснює учень професора М. М. Корольова, народний артист України, заслужений діяч культури Польщі Ю. І. Сікало. За його ініціативою при театрі було відкрито студію з підготовки акторів-лялькарів, а при Київському коледжі естрадно-циркового мистецтва – спецкурси «Актор з лялькою на естраді» та «Актор тетру ляльок».
Надзвичайно високий професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і драматурга. Результатом щоденної наполегливої і напруженої праці творчого колективу театру є великий репертуар, де представлені кращі здобутки української та світової лялькової драматургії.
За ініціативою Київського державного театру ляльок з 1991 року в Києві проводяться Міжнародні фестивалі театрів ляльок. У фестивалях брали участь провідні театри ляльок з Бельгії та Австрії, Канади та Словаччини, Фінляндії та Японії, Китаю, Швеції, та інших країн. Міжнародний фестиваль театрів ляльок, за оцінками фахівців різних країн, визнаний одним з найпрестижніших фестивалів Європи.
Київський державний театр ляльок гідно представляв Україну на престижних міжнародних театральних форумах і фестивалях в Австрії, США, Перу, Канаді, Словаччині, Японії, Південній Кореї, Польщі, Болгарії, Білорусії, Росії.
За визначну багаторічну діяльність з естетичного виховання підростаючого покоління засобами театрального мистецтва, велику громадську діяльність, організацію та проведення міжнародних фестивалів, що сприяли зміцненню творчих зв’язків між народами різних країн, у 1995 році театр був удостоєний Міжнародної премії «Дружба».
Трупа театру налічує 24 талановитих високопрофесійних акторів-ляльководів, випускників творчих навчальних закладів України. Серед них є провідні майстри сцени, які передають свій унікальний творчий досвід обдарованній молоді.
30 жовтня 2002 року Рішенням Колегії Міністерства культури і мистецтв України за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва Київському державному театру ляльок надано статус академічного театру.
