Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Це історія про повію та її численних клієнтів, про те, як за своїми сексуальними збоченими забаганками відрізняються старі професори від «портфельних інвесторів». Хоча, ні. Це історія про Лисицю-перевертня та її спроби віднайти точку опори в людському світі. Чи, навіть не так. Ця історія про пошуки відповідей на безліч питань: що має цінність в цьому світі, а що – ні, в чому природа краси та чи варто присвячувати життя пошуку істини, якщо вона – недосяжна, й мільйони людей, поклавши на її пошуки усіх себе, пішли ні з чим?
Про що ця історія? Зрештою, кожен вирішує для себе: побачити в повії повію, чи філософа, почути суцільну безладну маячню, чи глибинний сенс, прихований у ній. Вистава Малого театру «Блуд» за мотивами роману В.Пелевіна «Священна книга перевертня» – це «медитація над безвихіддю, або казка з вашим кінцем», де ніхто не може передбачити, що саме ви побачите та почуєте.
Неможливо було відірватися від того, що відбувалося на сцені - попри непростий текст і поєднання усього, що тільки можна було поєднати (монологи, діалоги, пісні, танці, бійки, проекція, театр тіней, відео на плазмі, комунікація з глядацьким залом, філософія і абсурд, і .. неможливо перерахувати все!)). Кілька разів було чітке відчуття, що актори не грають, а живуть своїм життям, а ми просто спостерігаємо за ними. Вистава не дає розслабитись, бо постійно треба пропускати через себе зміст реплік - але водночас у ній безліч дуже смішних моментів. А в кінці - надзвичайно зворушливо - пів-зали вийшли в сльозах. Вся вистава - розповідь-медитація про життя, проілюстрована картинками-сценами спогадів і роздумів. На сцені - тільки три актори, але відіграють вони за десятьох (причому в буквальному розумінні, бо і Олександр Соколов грає декілька персонажів, і героїня Вероніки Літкевич - дуже різнобічна). Дуже переконлива і талановита гра! Причому і в основних образах постановки, і під час інтеракції з глядачами. Якщо ви не боїтесь текстів Пелевіна через їхню відвертість, а звертаєте увагу на зміст - то вам - сюди!
Не могла відірватися від перегляду, було смішно. Варто чи ні слухати своє сердце, чи голос душі, можливо не звертати уваги, але ,, Ми ж ні звірі, треба поговорити‘‘, як казав герой -Александр. Що цікавого може повідати повія? Пожалітися на своє життя, чи як прийшла до такого вибору. Слухаючи її розмову , нібито приходить до думки , що вона кришталевій , деякіх матрон. Коли дивишься на чарівну Вероніку Литовченко, попадаєшь під її чари, будь то чоловік чи жінка. А чого вартий Олександр Соколов, який перевтілюється в різних персонажів, роблячи це віртуозно. Інкогніто-так він , навіть не вимовив жодного слова, начебто привид, але( великими літерами); його тіло вимовляло більше і краще, ніж уста.Музика у виставі грала дуже голосно, наче бажала достукатися до глядача. Слова різні, але об‘єднанні лозунгом-схамениться, озирніться. Восточні бої-танці визивали регот всього залу. Чудовий, забавний відеоряд; проектор, який в колі відображав намальований ліс, в якому мешкає лиса. Дуже сподобався хід акторів в третьому акті-розмови та спів у мікрофон. Зуміла я хоть трохи зацікавити вас? Так мерщій за квитками на виставу ,, Блуд‘‘.
Вистава поставлена за творами В. Пелевіна. Як визначили її жанр автори - медитація над безвихіддю, або казка з вашим кінцем. Дуже цікава та несподівана постановка. Я не люблю Пелевіна, тому розвиток сюжету був для мене несподіваним. Чудова гра акторів ні на мить не відпускала увагу. 3 години сприймались як 1,5. Післясмак цікавий та подовжений у часі. Незважаючи на присутність невеликої кількості ненормативної лексики та місцями дещо пікантні сцени може підійти для побачення. Але не для дітей. Загалом вистава дуже сподобалась та я буду рекомендувати її для перегляду своїм знайомим. Це та вистава, яку не варто переказувати, а яку варто дивитися
Український актор театру і кіно.
Олександр Соколов народився 1988 року в Києві.
У 2011 році він закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченко та отримав ступінь магістра економічних наук за спеціальністю «міжнародна економіка».
Також у 2010 році вступив на факультет театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенко-Карого за спеціальністю «акторське мистецтво драматичного театру і кіно» та продовжив навчання у 2014 році в майстерні Дмитра Богомазова. У 2015 році здобув фах актора драматичного театру і кіно.
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.