« Бійцівський клуб »
18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
українська

Шановні глядачі, у виставі використовується чорний гумор, сцени лайки, тютюнопаління, оголеності, насилля та жорстокості.

Чума ХХІ сторіччя – це власне життя, що перенасичене «білим шумом»: неконтрольованими інформаційними потоками, швидкістю подій та їхньою виключною дешевиною.

Справжня бійка без правил – єдиний шлях до самопізнання та просвітлення. Бійка повертає чоловіка до базових знань про себе та світ навколо. Світ, де тиражуються наші ж віртуальні копії й так важко зрозуміти, котра з них – оригінал. А тому тільки власний біль і робить людину насправді живою.

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Відгуки (4)
Надя

Вистава відбувалася у приміщенні кінотеатру "Ліра". Персонал був привітний, місця між глядачами розподіляли вже на місці. Перед входом в зал знаходився затишний буфет. Місця для сидіння дуже зручні, навіть з подушками. Вистава була поставлена за дуже відомим твором Чака Паланика "Бійцівський клуб". Герої залучали до взаємодії людей із залу з самого початку, що було доволі цікаво та весело. За одну годину режисер зумів передати всю суть книги. Сцени боїв відігравали доволі правдоподібно. Також у виставі використовувалась велика кількість ненормативної лексики, яка допомагала краще "ввійти" в сюжет. Була сцена в якій головний герой голий та мокрий валявся на підлозі, а також він справді промацував груди Марли (шукав рак) перед глядачами. Чесно, це була найкраща вистава яку мені довелося відвідати. Актори відпрацювали на всі сто відсотків. Я рекомендую цей театр і буду відвідувати його ще.

Тетяна

Вистава “Бійцівський клуб” за романом Чака Паланіка вразила захоплюючим, насиченим ритмом подій на сцені. Із самого початку вистави глядачи приймали участь у співбесіді, або як група чи спільнота. Це було в одночас класно та незвично, змушувало сильніше співчувати головному герою в його існуванні між тим, яким він був (сформований системою), і яким хотів бути (сильним, вільним - як Тайлер).У виставі багато ненормативної лексики, оголеності, насилля . Акторам вдалося чудово передати зміст та атмосферу роману Чака Паланіка всього за 1годину 10 хвилин! Затишний зал та зручні крісла підсилили чудове враження від вистави.

Ірина К.

Warning Якщо ви червонієте при слові "секс", а нецензурна лайка вас обурює, то ця вистава не для вас. "Бійцівський клуб" - один з найвідоміших романів американського письменника Чака Паланіка. Він був екранізований у далекому 1998 році Девідом Фінчером. Перед походом на виставу рекомендую хоча б подивитись фільм, щоб знати які ролі в ньому зіграли Едвард Нортон та Бред Пітт. Біль, секс, втрата всього навіть себе, смерть, любов - саме так можна коротко описати "Бійцівський клуб". Бійцівський клуб це вихід За Грань. Бійцівський клуб це бійка заради бійки, коли не важливо хто стоїть перед тобою. Бійцівський клуб це боротьба за свободу від системи споживання. Ця вистава може змусити вас задуматись, може змусити істерично сміятись чи червоніти, вона викличе у вас ураган емоцій. "Бійцівський клуб" може сподобатись, може ні, але її присмак ви пам'ятатимете ще довго. Перше правило Бійцівського клубу - нікому не говорити про Бійцівський клуб

Інна Б.

Відвідав виставу «Бійцівський клуб» я відчула деякий хаос та збентеженість від стилю постановки роману «Бійцівський клуб». Хаос, який виник після перегляду вистави підштовхнув до роздумів. Мені як глядачеві було показано, яка лють може ховатися під депресивним станом людини. Адже депресивний стан завжди пов'язаний з витісненим гнівом, з неможливістю цей гнів пред'явити соціуму. І тут головний герой знаходить можливість звільнитися, як йому здається. Але його способи відображають жорстокість до себе. Дивувало, що співчувати йому не хотілося. Взагалі у акторів дуже добре вийшло передати почуття недоречності та циклічне переживання сорому, яке напевно з’явилося у дитинстві головного героя, і з котрими він живе донині. Дитячі травми дійсно відображені в нашому сприйнятті світу, в наших життєвих стратегіях. І цей спектакль показав якою потужністю вони пригнічують, нападають на нас. Дуже врізалася в думки фраза про те, що хтось із нас присвячує все життя пошуку свого батька. Хтось в бога, а хтось в особистісному розщепленні. В одній з запам'ятавшихся сцен, де головний герой знову зустрічається з болем дитинства, промовляючи для себе: "Ось знову, як в дитинстві, батьки спілкуються через мене ..." прозирає біль утрати контакту з батьком. Саме з батьком, тому що більшість ситуації з вистави нагадують про незавішений процес бідкання по втраті та пошуку контакту з батьком. Актори дуже епотажно привносили травмуючи ситуації завдяки чому я могла стикнутися з болем та розгубленістю головного героя. Гра акторів прямолінійна, запекла і непередбачувана. Як прогулянка по лезу ножа. І в цьому звичайно є сама суть душевного стану головного героя. Актори добре передали замішання, розгубленість з якою він втомився боротися.