Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Бійцівський клуб »
Шановні глядачі, у виставі використовується чорний гумор, сцени лайки, тютюнопаління, оголеності, насилля та жорстокості.
Чума ХХІ сторіччя – це власне життя, що перенасичене «білим шумом»: неконтрольованими інформаційними потоками, швидкістю подій та їхньою виключною дешевиною.
Справжня бійка без правил – єдиний шлях до самопізнання та просвітлення. Бійка повертає чоловіка до базових знань про себе та світ навколо. Світ, де тиражуються наші ж віртуальні копії й так важко зрозуміти, котра з них – оригінал. А тому тільки власний біль і робить людину насправді живою.
Вистава «DRACULA» − це відкритий анатомічний театр жанрів трилера, гротеску, бойовика, комедії і навіть ліричної драми. У багряному калейдоскопі пристрастей Брема Стокера ви станете свідком фатальної зустрічі Джонатана Харкера і Графа Дракули, його авантюрної подорожі до Лондона в пошуках прекрасної Міни. Зануритесь у світи пристрасті і приреченості Люсі, невиліковного болю Ван Хелсінга та божевілля Ренфілда, знемагаючого в очікуванні свого хазяїна. Пишність легенди без бутафорії прикрас.
Культовий роман Ентоні Берджеса у постановці визнаного режисера сучасності – на сцені театру на Подолі! Хто не здатен на ненависть, той не здатен і на любов. Монгольське прислів’я Людина помиляється. Раз, два, десять. Їй подобається шлях сильнішого, дорога насилля і крові. Людина створює прекрасне, розвивається і еволюціонує. Вона здатна на ЛЮБОВ. Якими бути нам? Ми робимо вибір щодня. Але якби нас позбавили можливості вирішувати, права на помилку – ми б стали прекрасними і керованими механічними ляльками, безвольними плодами людської Любові до влади над іншими.
Спочатку вас здаватиметься, що цей голос живе у вас в голові. Потім ви скажете собі. що це просто дурні думки, ще за мить ви зрозумієте, що вас огортає морок... Ви забажаєте вибратися й розгадати таємницю, приховану у розповідях головних героїв. Вистава-загадка, де відповідь може коштувати вам життя!
«Дикий театр», Львівський театр імені Лесі Українки і «Мистецький Арсенал» представляють: вперше в Україні вистава за п’єсою відомого канадця, сценариста і письменника Мішеля Марка Бушара «Том на фермі» у перекладі Ростислава Нємцева. Том приїздить на похорон свого друга, що трагічно загинув. Він знайомиться з його сім’єю, і виявляється, що ніхто: ні матір, ні брат, і навіть він – не знали загиблого по-справжньому.
Трагедія «Коріолан» – це історія злету і падіння легендарного давньоримського полководця, сюжетну основу для якої В. Шекспір взяв з оповідання грецького письменника Плутарха. В цій п'єсі є і гостра політична драма, і драма сімейних відносин, і внутрішня трагедія однієї людини. Ії герой – Кай Марцій, уславився своїми подвигами у війні з ворогами римлян – вольсками. Після завоювання столиці вольсків міста Коріоли за бойові звитяги він отримав прізвисько Коріолан. Повернувшись з перемогою додому доблесний воїн йде у «велику» політику – у консули Римської республіки. Але у політичних баталіях незламний і непохитний герой, що звик перемагати ворогів у відкритому бою, виявився вразливим у своїй силі: відвертий, прямодушний і безкомпромісний Коріолан не здатний на обман і хитрощі. Внаслідок політичних маніпуляцій, замість шани і визнання мужній воїн проголошується ворогом народу і отримує від римлян вирок – довічне вигнання. Розлючений Коріолан залишає місто, в бажанні помстися він об'єднується зі своїми колишніми ворогами – вольськами й веде їх армію на Рим. Але напередодні вирішального штурму Коріолан, зворушений благаннями матері, відмовляється від остаточного знищення Риму та платить за цей свій вибір власним життям. Найцікавішим з дослідників творів Шекспіра і, зокрема, п'єси «Коріолан» був Іван Якович Франко. Пропонуємо декілька цікавих фрагментів з його передмови до видання: «Уільям Шекспір. Коріолан. Переклад П. О. Куліша. Львів, 1900 рік»: «Трагедія Коріолана» появилася, по-перше, в першім повнім виданні Шекспірівських творів in folio 1623 р. Шекспір взяв основу для своєї трагедії з оповідання грецького писателя Плутарха про життя римського героя з початків республіки Кнея (не Кая) Марція, прозваного Коріоланом… Той легендовий скелет, який Шекспір найшов у Плутарха, він дуже значно перемінив, для догоди своєму поглядові на героя і юрбу, який він хотів перевести в драму. Ся тенденція була – виявити своє презирство для юрби, для простого люду, а пошану, навіть закохане обожання, для визначних одиниць, для героїв. Та найбільшу потопу свого гніву і презирства вилляв Шекспір на простий народ, на «юрбу», оту темну, змінчиву, легковірну, і недовірливу, трусливу в небезпеці, до сеї юрби Шекспір почував інстинктове обридження. Що могло довести Шекспіра до такого погляду на героїв і юрбу? Що могло довести в його душі до такої нечуваної інтенсивності обожання для одних, а погорду і обридження – для другої?... Ми мусимо бачити в них особисті ремінісценції автора, виплоди його життя і тих відносин, серед яких розвивалася його творчість. Чуючи й себе одною з тих великих цифр, гірко відчуваючи своє упослідження, своє низьке становище в суспільності, Шекспір тим живіше відчував великі трагедії, великих героїв, що погибали в конфлікті з людською завистю, непостійністю та низьким честолюбством». «…Велику роль в трагедії грає мати – «найгордіша і найбільше викінчена постать матері, яку лише створив Шекспір». Сеї фігури Шекспір покористувався постаттю своєї власної матері. Ся постать могла в повній силі ожити в його пам'яті якраз тоді, коли ся мати вмерла, а се сталося 9 вересня 1608 року. Шекспір, без сумніву, був на її похороні і потім іще пробув пару неділь у Стратфорді. З сього виводять, що тоді ж під враженням материної смерті, був написаний «Коріолан»…» «Сучасні актори та режисери прагнуть побачити героїв Шекспіра, позбавлених зовнішньої романтичної привабливості, ідеалістичних ілюзій, упереджених моральних оцінок їх характерів та вчинків. Вони прагнуть неприкрашеної правди, і навіть подекуди неприємної. «Не омана, яка нас звеличує», а навпаки – відверта неприхована істина створює мету найбільш новаторських постановок Шекспіра. Подібній Шекспір стає по-справжньому сучасним…» О. Анікст, «Отелло» – Лоуренс Олівьє. – Советская культура, 1965, 17 вересня. Фото та анотації надано театром.
Я не могла відірватись від перегляду. Після перегляду залишився гарний настрій, мені ця вистава здалася дуже нетрадиційною і навіть креативною, були доволі відверті і, навіть вульгарні моменти. Вся вистава сповнена пристрасті та пікантних сцен і діалогів.
«Что ты можешь знать о жизни, если ты никогда не дрался?» Чак Паланик, Бойцовский клуб. Неужели в каждом мужчине живут Джек и Тайлер? Они так похожи, и такие разные. Или Cherchez la femme! Все дело в ней, когда мотивация и поступки как следствие истории с женщиной Интересный взгляд на мужскую сущьность, проявление нескольких начал в мужчине. Сплелось все: психология, и сексуальность, внутреннее противоречие и желание быть частью чего-то большого, одиночество и социальные связи, сила и слабость.... Рекомендую для молодежи, средний возраст. Отличная игра актеров. Образы раскрыты в полной мере.
Спочатку було смішно, під кінець - страшно. Час пролетів непомітно. Настрій залишився бадьорий, піднесений, трошки збентежений. У цій виставі можна взяти участь, вона про сучасних людей, сучасний світ та сучасні проблеми та переживання, це гостросюжетна вистава з неочікуваними поворотами та непередбачуваним фіналом, жахлива та моторошна, аморальна та непристойна. Актори грали поза сценою. Раджу молоді, що прагне гострих відчуттів та чогось оригінального. Сподобався оригінальний сюжет "бІйцівського клубу" адаптований для української публіки та оригінальним, неочікуваним фіналом. Актори виклалися на всі 100%.
Было смешно и страшно особенно, когда стреляли и дрались. Впервую очередь ее нужно посетить тем, кто читал или видел фильм Бойцовский клуб. А так это больше для молодежи. Мне очень понравились. Во-первых тем что она начинает с игры актера со зрителям. Все зрители в зале является участниками так называемого Бойцовского клуба. К нам обращаются, нас закликают. Все эти действия не дают скучать. Успугал не ожиданый выстрел, мне кажется весь зал вскрикнул. Пугали драки между актотерам , выглядели очень натурально. Пикантные моменты вносили свою изюминку. А само представление в кратце пересказывает об жизни героя и его раздвоение личности, об ситуации в которой он оказывается. Пьеса по рассказу Бойцовский клуб. Да я поверилаг актерам. Играли очень натурально. Мне было страшно когда на сцене они устраивали драки, все броски , удары - все было натурально. Сначала было просто интересно и смешно наблюдать за диалогом актра и зрителей которых он попросил помочь, потом было страшно когда они стали драться между собой, потом внесли нотки пикатности , потом снова страшно , когда одного из актеров начали роздевать и закрыли в ящике. Потом чувства менялись и чередовались со страхом и интересном что же будет дальше.
Вистава відбувалася у приміщенні кінотеатру "Ліра". Персонал був привітний, місця між глядачами розподіляли вже на місці. Перед входом в зал знаходився затишний буфет. Місця для сидіння дуже зручні, навіть з подушками. Вистава була поставлена за дуже відомим твором Чака Паланика "Бійцівський клуб". Герої залучали до взаємодії людей із залу з самого початку, що було доволі цікаво та весело. За одну годину режисер зумів передати всю суть книги. Сцени боїв відігравали доволі правдоподібно. Також у виставі використовувалась велика кількість ненормативної лексики, яка допомагала краще "ввійти" в сюжет. Була сцена в якій головний герой голий та мокрий валявся на підлозі, а також він справді промацував груди Марли (шукав рак) перед глядачами. Чесно, це була найкраща вистава яку мені довелося відвідати. Актори відпрацювали на всі сто відсотків. Я рекомендую цей театр і буду відвідувати його ще.
Вистава “Бійцівський клуб” за романом Чака Паланіка вразила захоплюючим, насиченим ритмом подій на сцені. Із самого початку вистави глядачи приймали участь у співбесіді, або як група чи спільнота. Це було в одночас класно та незвично, змушувало сильніше співчувати головному герою в його існуванні між тим, яким він був (сформований системою), і яким хотів бути (сильним, вільним - як Тайлер).У виставі багато ненормативної лексики, оголеності, насилля . Акторам вдалося чудово передати зміст та атмосферу роману Чака Паланіка всього за 1годину 10 хвилин! Затишний зал та зручні крісла підсилили чудове враження від вистави.
Warning Якщо ви червонієте при слові "секс", а нецензурна лайка вас обурює, то ця вистава не для вас. "Бійцівський клуб" - один з найвідоміших романів американського письменника Чака Паланіка. Він був екранізований у далекому 1998 році Девідом Фінчером. Перед походом на виставу рекомендую хоча б подивитись фільм, щоб знати які ролі в ньому зіграли Едвард Нортон та Бред Пітт. Біль, секс, втрата всього навіть себе, смерть, любов - саме так можна коротко описати "Бійцівський клуб". Бійцівський клуб це вихід За Грань. Бійцівський клуб це бійка заради бійки, коли не важливо хто стоїть перед тобою. Бійцівський клуб це боротьба за свободу від системи споживання. Ця вистава може змусити вас задуматись, може змусити істерично сміятись чи червоніти, вона викличе у вас ураган емоцій. "Бійцівський клуб" може сподобатись, може ні, але її присмак ви пам'ятатимете ще довго. Перше правило Бійцівського клубу - нікому не говорити про Бійцівський клуб
Відвідав виставу «Бійцівський клуб» я відчула деякий хаос та збентеженість від стилю постановки роману «Бійцівський клуб». Хаос, який виник після перегляду вистави підштовхнув до роздумів. Мені як глядачеві було показано, яка лють може ховатися під депресивним станом людини. Адже депресивний стан завжди пов'язаний з витісненим гнівом, з неможливістю цей гнів пред'явити соціуму. І тут головний герой знаходить можливість звільнитися, як йому здається. Але його способи відображають жорстокість до себе. Дивувало, що співчувати йому не хотілося. Взагалі у акторів дуже добре вийшло передати почуття недоречності та циклічне переживання сорому, яке напевно з’явилося у дитинстві головного героя, і з котрими він живе донині. Дитячі травми дійсно відображені в нашому сприйнятті світу, в наших життєвих стратегіях. І цей спектакль показав якою потужністю вони пригнічують, нападають на нас. Дуже врізалася в думки фраза про те, що хтось із нас присвячує все життя пошуку свого батька. Хтось в бога, а хтось в особистісному розщепленні. В одній з запам'ятавшихся сцен, де головний герой знову зустрічається з болем дитинства, промовляючи для себе: "Ось знову, як в дитинстві, батьки спілкуються через мене ..." прозирає біль утрати контакту з батьком. Саме з батьком, тому що більшість ситуації з вистави нагадують про незавішений процес бідкання по втраті та пошуку контакту з батьком. Актори дуже епотажно привносили травмуючи ситуації завдяки чому я могла стикнутися з болем та розгубленістю головного героя. Гра акторів прямолінійна, запекла і непередбачувана. Як прогулянка по лезу ножа. І в цьому звичайно є сама суть душевного стану головного героя. Актори добре передали замішання, розгубленість з якою він втомився боротися.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
В 1999 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-арого (майстерня І. Молостової).
У театрі з 2008 року.
Ведучий програми «Було ваше – стало наше» на телеканалі «Інтер»;
Ведучий програми «На гачку» на Новому каналі.
Випускниця майстерні Леоніда Остропольского. Там зіграла Серафіну («Татуйована троянда» Реж. Л. Остропольский).
Одразу по закінченню навчання пройшла кастинг в театр «Актор» на роль Марли у виставу «Бійцівський клуб».
У 2018 році за цю роль отримала Київську Пектораль (Найкращий акторський дебют).
Зіграла в театрі більше 10 ролей: Анна Кирилівна («Морфій» Реж. В. Величко), Олена Попова («Медвідь і Освідчення» Реж. В. Жила), Надія («Патріс» Реж. Д. Захоженко), вчителька, онука в «Схід-Захід» та інші.
Народився 22 серпня. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого (курс Б. Бенюка). Артист театру і кіно. Роботи у театрі «Актор»: «Бійцівський клуб» Ч. Паланіка, «Здрастуйте, я ваша тітонька» Б. Томаса, «Лускунчик та Мишачий король» Е.Т.А. Гофмана, «7 розгніваних джентльменів» Джона Стерджеса, «Попелюшка», «Схід-Захід», майстер-клас з публічного виступу «Великі диктатори», «Ведмідь і Освідчення» А. Чехова, «Патріс», «Дім божевільних» Е.Скарпетта.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого (курс Б. Бенюка). Артист театру і кіно. Роботи у театрі «Актор»: «Бійцівський клуб» Ч. Паланіка, «Схід-Захід».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Завжди мріяв про сцену, про глядача, про телебачення, а потім одна жінка, яку я тепер називаю другою мамою, повірила в мене і мої бажання. Мені тоді було 17 років і вона сказала, що я талановитий! Тоді я вперше серйозно замислився над тим, щоб піти в цю професію.
– Яку роль мрієте зіграти?
Маленького принца. Наївного, але при цьому досить мудрого. Глибина цього персонажа не має кордонів. Тут чесність і рішучість, і любов, в цьому персонажі є все.
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Знімався у ігровому кіно, але не телешоу
– Чим любите займатися у вільний час?
Розвиваю свої навички з комунікації, не маю вільного часу, як такої. Вільний час — це сон. Всі інші хоббі та відпочинок пов‘язані з розвитком і здобуттям знань. Наприклад дивлюсь якийсь невеличкий, але крутий серіал.
При можливості проводжу час з друзями.
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Понад п‘ять років активно займаюсь правозахисною діяльністю в рамках своєї Ромської меншини. Багато культурних проектів зробив для того, щоб руйнувати стереотипи щодо Ромів та інтегрувати меншину в сучасну Україну.
Це досить затратно енергетично та емоційно. Я, як провідник між двома державами.
Три роки поспіль організовую великий форум Ромської молоді, який відвідує понад 100 учасників з усієї країни. Мета таких заходів об’єднувати молодь та створювати спільні проекти.
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Минулого року я заснував власну студію з виробництва культурних продуктів. Окрім навчання, яке ми проводимо для людей в студії «Портал», ми створюємо вистави та кінопродукти.
Театр «Актор» був заснований у 1987 році відомим актором театру і кіно, народним артистом України Валентином Шестопаловим. Саме він поставив на перше місце у театрі особистість артиста: «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізація потаємних творчих мрій... Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Перші чотири сезони «Актор» працював у новому для Києва форматі театру-кафе.
У 2017 році директором та художнім керівником театру «Актор» став Слава Жила. Зберігаючи і поважаючи надбання минулого, команда створює сучасну мистецьку історію – робить театр, де гармонійно співіснуватимуть сучасні та класичні, перевірені часом вистави, від молодих та досвідчених режисерів.
Театр розвиває свою діяльність у чотирьох напрямках:
Актор. КЛАСИКА – традиційні вистави за класичними творами;
Актор.UNDERGROUND – постановки творів сучасних українських і закордонних авторів;
Актор.KIDS – дитячі казки у виконанні відомих акторів театру та кіно;
Актор. ДОМАШНІЙ ТЕАТР – це лабораторія, де професійні режисери працюють із непрофесійними акторами.
« Бійцівський клуб »
