« Бійцівський клуб »

Я не могла відірватись від перегляду. Після перегляду залишився гарний настрій, мені ця вистава здалася дуже нетрадиційною і навіть креативною, були доволі відверті і, навіть вульгарні моменти. Вся вистава сповнена пристрасті та пікантних сцен і діалогів.

«Что ты можешь знать о жизни, если ты никогда не дрался?» Чак Паланик, Бойцовский клуб. Неужели в каждом мужчине живут Джек и Тайлер? Они так похожи, и такие разные. Или Cherchez la femme! Все дело в ней, когда мотивация и поступки как следствие истории с женщиной Интересный взгляд на мужскую сущьность, проявление нескольких начал в мужчине. Сплелось все: психология, и сексуальность, внутреннее противоречие и желание быть частью чего-то большого, одиночество и социальные связи, сила и слабость.... Рекомендую для молодежи, средний возраст. Отличная игра актеров. Образы раскрыты в полной мере.

Спочатку було смішно, під кінець - страшно. Час пролетів непомітно. Настрій залишився бадьорий, піднесений, трошки збентежений. У цій виставі можна взяти участь, вона про сучасних людей, сучасний світ та сучасні проблеми та переживання, це гостросюжетна вистава з неочікуваними поворотами та непередбачуваним фіналом, жахлива та моторошна, аморальна та непристойна. Актори грали поза сценою. Раджу молоді, що прагне гострих відчуттів та чогось оригінального. Сподобався оригінальний сюжет "бІйцівського клубу" адаптований для української публіки та оригінальним, неочікуваним фіналом. Актори виклалися на всі 100%.

Было смешно и страшно особенно, когда стреляли и дрались. Впервую очередь ее нужно посетить тем, кто читал или видел фильм Бойцовский клуб. А так это больше для молодежи. Мне очень понравились. Во-первых тем что она начинает с игры актера со зрителям. Все зрители в зале является участниками так называемого Бойцовского клуба. К нам обращаются, нас закликают. Все эти действия не дают скучать. Успугал не ожиданый выстрел, мне кажется весь зал вскрикнул. Пугали драки между актотерам , выглядели очень натурально. Пикантные моменты вносили свою изюминку. А само представление в кратце пересказывает об жизни героя и его раздвоение личности, об ситуации в которой он оказывается. Пьеса по рассказу Бойцовский клуб. Да я поверилаг актерам. Играли очень натурально. Мне было страшно когда на сцене они устраивали драки, все броски , удары - все было натурально. Сначала было просто интересно и смешно наблюдать за диалогом актра и зрителей которых он попросил помочь, потом было страшно когда они стали драться между собой, потом внесли нотки пикатности , потом снова страшно , когда одного из актеров начали роздевать и закрыли в ящике. Потом чувства менялись и чередовались со страхом и интересном что же будет дальше.

Вистава відбувалася у приміщенні кінотеатру "Ліра". Персонал був привітний, місця між глядачами розподіляли вже на місці. Перед входом в зал знаходився затишний буфет. Місця для сидіння дуже зручні, навіть з подушками. Вистава була поставлена за дуже відомим твором Чака Паланика "Бійцівський клуб". Герої залучали до взаємодії людей із залу з самого початку, що було доволі цікаво та весело. За одну годину режисер зумів передати всю суть книги. Сцени боїв відігравали доволі правдоподібно. Також у виставі використовувалась велика кількість ненормативної лексики, яка допомагала краще "ввійти" в сюжет. Була сцена в якій головний герой голий та мокрий валявся на підлозі, а також він справді промацував груди Марли (шукав рак) перед глядачами. Чесно, це була найкраща вистава яку мені довелося відвідати. Актори відпрацювали на всі сто відсотків. Я рекомендую цей театр і буду відвідувати його ще.

Вистава “Бійцівський клуб” за романом Чака Паланіка вразила захоплюючим, насиченим ритмом подій на сцені. Із самого початку вистави глядачи приймали участь у співбесіді, або як група чи спільнота. Це було в одночас класно та незвично, змушувало сильніше співчувати головному герою в його існуванні між тим, яким він був (сформований системою), і яким хотів бути (сильним, вільним - як Тайлер).У виставі багато ненормативної лексики, оголеності, насилля . Акторам вдалося чудово передати зміст та атмосферу роману Чака Паланіка всього за 1годину 10 хвилин! Затишний зал та зручні крісла підсилили чудове враження від вистави.

Warning Якщо ви червонієте при слові "секс", а нецензурна лайка вас обурює, то ця вистава не для вас. "Бійцівський клуб" - один з найвідоміших романів американського письменника Чака Паланіка. Він був екранізований у далекому 1998 році Девідом Фінчером. Перед походом на виставу рекомендую хоча б подивитись фільм, щоб знати які ролі в ньому зіграли Едвард Нортон та Бред Пітт. Біль, секс, втрата всього навіть себе, смерть, любов - саме так можна коротко описати "Бійцівський клуб". Бійцівський клуб це вихід За Грань. Бійцівський клуб це бійка заради бійки, коли не важливо хто стоїть перед тобою. Бійцівський клуб це боротьба за свободу від системи споживання. Ця вистава може змусити вас задуматись, може змусити істерично сміятись чи червоніти, вона викличе у вас ураган емоцій. "Бійцівський клуб" може сподобатись, може ні, але її присмак ви пам'ятатимете ще довго. Перше правило Бійцівського клубу - нікому не говорити про Бійцівський клуб

Відвідав виставу «Бійцівський клуб» я відчула деякий хаос та збентеженість від стилю постановки роману «Бійцівський клуб». Хаос, який виник після перегляду вистави підштовхнув до роздумів. Мені як глядачеві було показано, яка лють може ховатися під депресивним станом людини. Адже депресивний стан завжди пов'язаний з витісненим гнівом, з неможливістю цей гнів пред'явити соціуму. І тут головний герой знаходить можливість звільнитися, як йому здається. Але його способи відображають жорстокість до себе. Дивувало, що співчувати йому не хотілося. Взагалі у акторів дуже добре вийшло передати почуття недоречності та циклічне переживання сорому, яке напевно з’явилося у дитинстві головного героя, і з котрими він живе донині. Дитячі травми дійсно відображені в нашому сприйнятті світу, в наших життєвих стратегіях. І цей спектакль показав якою потужністю вони пригнічують, нападають на нас. Дуже врізалася в думки фраза про те, що хтось із нас присвячує все життя пошуку свого батька. Хтось в бога, а хтось в особистісному розщепленні. В одній з запам'ятавшихся сцен, де головний герой знову зустрічається з болем дитинства, промовляючи для себе: "Ось знову, як в дитинстві, батьки спілкуються через мене ..." прозирає біль утрати контакту з батьком. Саме з батьком, тому що більшість ситуації з вистави нагадують про незавішений процес бідкання по втраті та пошуку контакту з батьком. Актори дуже епотажно привносили травмуючи ситуації завдяки чому я могла стикнутися з болем та розгубленістю головного героя. Гра акторів прямолінійна, запекла і непередбачувана. Як прогулянка по лезу ножа. І в цьому звичайно є сама суть душевного стану головного героя. Актори добре передали замішання, розгубленість з якою він втомився боротися.