цю виставу
Чоловіки та жінки. В цих двох словах – вічний конфлікт та таке ж вічне тяжіння. Чоловіки або жінки? Хто з них більш розумний, а хто «блондинка»? Хто з них більш сором’язливий, а хто «без забобонів»? Хто сильний, а хто «розмазня»? Марно шукати відповіді на ці питання. Все знов закінчиться сваркою та з’ясуванням стосунків! Або коханням… З горя!..))) Або весіллям! У будь якому випадку, фуршет глядачам гарантовано!
Актори «НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ», що грають цю виставу, не залишають байдужим жодного з глядачів. Посмішки не спливають з облич з першої до останньої хвилини вистави. Оплески не перериваються навіть в антракті, під час якого на глядачів чекають невеличкі сюрпризи.
Вистава створена режисером Віталієм Кіно за мотивами оповідань Антона Павловича Чехова. Театр присвятив прем’єру «Беззахисних створінь» ювілею великого письменника – 150-річчю від дня народження.
Зайшовши в Центр Мистецтв «Новий український театр», наче попадаєш на якесь таємне дійство, де у кожного є своя маска, свій костюм і своє ім’я, згідно якого потім адміністратор запрошує до глядацької зали. Інтрига і атмосфера загадковості. Вистава «Беззахисні створіння», це майданчик, де йдуть зйомки за оповіданнями А.П. Чехова. Спочатку трохи не звично: Чехов українською. Мені здалося, що в оригіналі було б краще, але пізніше це відчуття зникає. По-новому прочитаний Чехов, сучасне бачення його героїв, музичний супровід, вставки «німого кіно» робить виставу не ординарною. Театр камерний , але чудово продумане рішення сценічного простору, музики, хореографії і світла не дає відчуття маленького, стислого. Особливе дійство в антракті. Не вистачає тільки вечірньої сукні і часу, що б насолодитись цією атмосферою музичного салону. Хоча, після позавчорашнього концерту Ольги Чубаревої, виконання романсів трохи «ріже вухо», але їх старання не даремні. Чудова гра харизматичної, талановитої молоді. У них великий потенціал і вони заслуговують на велике майбутнє.
Вистава відбувалася в невеликій залі. Посадка була вільною, але при вході запитали ім`я та адміністратор розподілила місця. Перед початком була жива музика (грали на фортепіано). Запрошували всіх глядачів особисто, по імені, що викликало відчуття домашнього затишку. Місцями слугували звичайні стільці, але все одно сидіти було доволі зручно. Сюжет вистави -- відображення кастингу на зйомку у фільмі. Було три пари акторів (3 жінки та 3 чоловіка), які відпрацьовували різні сюжети та грали в різних комбінаціях. Більшість сюжетів були смішними. Найбільше мені сподобалась ситуація з бідолашною гувернанткою, яка була згодна на дуже маленьку винагороду за 2 місяці роботи. Насправді, виявилося що роботодавець хотів зробити їй урок ("потрібно бути сильною, а не з усім погоджуватись"), і в кінці кінців заплатив навіть більшу суму ніж повинен був. В антракті всіх запросили до зали, де був фуршет (вино, коньяк та цукерки) і сюрприз (який заключався в дуже гарному співі двох акторів). Загалом, театр викликає відчуття затишку та з`являється бажання повернутися туди ще не один раз.
Перша роль Аліси у фільмі «Балада про Бомбера» була настільки скромною, що вона навіть не потрапила в титри.
Роком пізніше вона знялася відразу в двох українських проектах – «Білої гвардії» та «Жіночому лікаря», і вже була позначена в титрах, як виконавиця епізодів. Потім було ще кілька невеликих ролей, а в 2016 році Аліса засвітилася в російсько-українському проекті «Коли минуле попереду» і української телевізійної новелі «Не зарікайся».
Обидві ролі були досить значущими, і у Аліси вже з'явилися свої шанувальники. Всього на рахунку актриси більше десяти ролей.
В театрі з 2009 року.
У 2017 році здійснив дипломну постановку «Лісовий цирк» (за п'єсою Світлани Лелюх) у Волинському академічному театрі ляльок. Зараз продовжує навчання в рідній альма-матер (освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», майстерня заслуженого артиста України Леоніда Попова).
У театрі працює з 2017 року.
День народження – 21 квітня.
В театрі з 2013 року.
Центр мистецтв «Новий український театр» – незалежний київський театр, створений 1998 року. З моменту заснування і дотепер театр очолює художній керівник-директор Віталій Кіно.
1998 року Віталій Кіно, випускник «режисерської школи» Едуарда Митницького, разом із командою однодумців заснували центр мистецтв «Новий український театр» – один з перших недержавних театрів України. Започатковані НУТом видавничі проекти – газета «Антракт» та серія буклетів «Акторські портрети» – отримали схвальні відгуки. А створений того ж року Театр для всієї родини «Божа Корівка» сьогодні є одним з найпопулярніших дитячих театрів Києва. Його перша вистава «Подорож на чарівний острів» за С. Тейлором вже дев'ятнадцять років прикрашає афішу НУТу.
Багато років театр не мав власної сцени, а тому працював на різних майданчиках. 2009 року НУТ нарешті відкрив власну сцену в Києві, у будинку XIX сторіччя по вулиці Михайлівській, 24ж.
Центр мистецтв «Новий український театр» з перших днів свого існування позиціювався як театр для всієї родини, і продовжує впевнено займати театральну нішу сімейного відпочинку. Серед проектів Центру наявні:
- родинне свято «День народження в театрі», під час якого гості можуть спробувати себе як акторів, взявши участь у інтерактивних виставах;
- студії з акторської майстерності для дітей та дорослих, де можна отримати початкові акторські навички;
- щорічний фестиваль театральних студій «Чудасія»;
- літній табір театру і кіно, де діти не тільки відпочивають, а і ставлять вистави, знімають кіно;
- щомісячний сімейний театральний клуб, де на одній сцені батьки дивляться виставу, відпочивають, спілкуються з новими друзями, а на іншій сцені малюки грають з Божою Корівкою, дивляться казку, здобувають корисні навички на різноманітних майстер-класах.
