« Безталанна. Нездійсненне »
Драма
Ми відвідали
цю виставу
українська

«Безталанна. Нездійсненне» – це вистава, що показує класику по-новому.

У цьому видовищі головною є історія, яка усім близька. Історія про кохання, зраду, ревнощі, запальні вчинки і не менш шалену енергію. У виставі є танці, пластичні етюди, поцілунки, бійки.

Замість акторів на сцені – режисери. Замість шароварів і вишитих сорочок – стильні сучасні костюми.

Крупні плани, різка постійна зміна енергетики і в'язке інтимне повітря навколо – те, заради чого варто побачити дану постановку.

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Відгуки (2)
Яна Я.

Можна все життя любити, але так в не стати щасливим. Те що добре для одного, для іншого мука. Сюжет цієї вистави зовсім не новий, але й досі люди захлинаються ревнощами і розпускають плітки. І тому що люди перестають розмовляти, й трапляються усіляки авантюрні думки, які можуть стати справжніми. Чи жалкували Ви про щось в своєму житті? Ця вистава гарно відображає відчуття людей, які не можуть керувати своїми емоціями і залежать від інших. Як важливо вчасно взяти себе в руки. Але годі про сюжет. Це дуже популярний твір, який знайомий всім зі школи. Тому хочу прокоментувати гру акторів, зі слів художнього керівника (викладача), це не професійні актори, а режисери. Саме тому я не дуже прискіпливо хотіла оцінювати гру, але взагалі всім грали дуже добре, а от головна одна з головних персонажів - Варка, зіграла не дуже. Кам’яне обличчя, жодних емоцій, за вчений текст і нічого більше. Це дуже впливало на загальну картину. Тому цю виставу я не можу оцінити високо. Інші грали краще. Були гарні костюми, було помітно, що спробували відтворити з точністю ті часи. Декорації також всі були до ладу. А більше всьооо запам’ятався романс, він зачаровув. Також виставу дуже затягнули, деякі сцени буди не важливі і не мали значення. Виставу необхідно скоротити. В залі було дуже душно, а ще було неприємно, коли вже всі місця зайняли і в останню мить поставили ще один ряд стільців, який повністю перекрив вже існуючий перший ряд.

Єлизавета

Вистава ""Безталанна. Нездійсненне"" поставлена Творчим об'єднанням ""Вітряк"" за відомою п'єсою Івана Карпенка-Карого. До себе привертає увагу тим, що у виставі грають не актори, а режисери (або майже режисери - вчаться або закінчують навчання). І ще більшу увагу тим, що всі ці "режисери-актори" закінчили, або закінчуюють університет імені Карпенка-Карого. Тому вибір саме твору цього драматурга для ТО "Вітряк" не є випадковим. Приємно було, що першим, хто зустрічав глядачів у залі був художній керівник - режисер Василій Вітер. У його промові до глядачів перед початком вистави було відчутно, що він хвилювався і переживав. П'єсу "Безталанна" знаю зі шкільної програми. Сюжет "вона любила його, а він був з нею, але любив іншу" - не нова, і трагедія Софії у фіналі вистави також була передбачуваною, але актори-режисери ТО ""Вітряк"" змогли принести щось своє в цю історію. Сподобалася гра акторів Софії і Гната, Івана і Ганни, актори другого плану зробили виставу живою; сподобалося використання та показ предметів побуту, звичаїв українського села позаминулого сторіччя (вечорниці, ворожіння), музика. Не сподобалася гра акторки-Варки (вийшла дуже груба та "вікова", хоча по статурі виглядала гармонійно з актором-Гнатом), затягнутість вистави (можна робити більш динамічною та скороченою). Не зрозумілою залишилась остання сцена вистави, де письменник їде у поїзді з дружиною.