Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Безіменна зірка »
«Жодна зірка ніколи не відхиляється від свого шляху».
Це сталося в маленькому провінційному місті, в якому прийнято вітатися з кожним зустрічним і надавати надзвичайно великого значення тому, що подумають про них сусіди ... Щовечора жителі міста збираються на вокзалі, щоб зустріти дизель-електропоїзд «Бухарест-Синая», який ніколи не зупиняється на маленьких станціях. Із захопленням милі провінціали стежать за пролітаючими вагонами, якимось дивом встигаючи на льоту розглянути фасон капелюшка і вдихнути швидкоплинний запах дорогих парфумів ...
У цьому місті всі трохи божевільні. Вони живуть у своєму провінційному світі туги і нездійсненної мрії. У них по-іншому тече час, і вокзал – це єдине, що об'єднує їх із мрією ...
У цьому місті живе Марін Мірою, простий вчитель астрономії. Він відкрив зірку, тільки її не можна побачити. Марін знає, що зірки ніколи не відхиляються від свого шляху ... Зірка Маріна безіменна, він до цих пір не знайшов для неї красивого імені, але однієї літньої ночі трапляється диво ... Зірка відхиляється від свого шляху, і на станції зупиняється дизель-електропоїзд ...
З цього і починається історія безіменної зірки...
«Піаф» у перекладі з французької означає «горобець»... Ім'я геніальної французької співачки Едіт Піаф вписано в історію двадцятого століття золотими літерами. Ця моновистава про те, що ні слава, ні успіх – нічого не дається без болю, і за все треба платити. Ця вистава про злети та падіння, про дивовижну жінку, якій належать слова, адресовані всім людям: «Я, на щастя, одна з тих, хто заплатив своїм життям за вашу любов».
Вірші Зерова, Семенка, Хвильового, Плужника, Теліги, Тичини та інших яскравих представників того трагічного покоління. Історія через поезію... Персонажі, які починають творити свою історію. Вірші, які оживають... люди, які зникають... Пластично-поетична вистава «Розстріляні Від(ро)дження» повністю побудована на віршах Розстріляного Покоління.
Як часто жінка почувається ЖІНКОЮ? Від чого залежить відчуття щасливої та чарівної левітації? Твір Ніла Саймона розбирає саме ці, надважливі в сьогоденні, питання. Адже збалансована взаємодія енергій Інь та Ян у всесвіті є результатом складної роботи над собою, над своєю особистістю, над своїм життям. І докладати зусиль мають як жінки, так і чоловіки – бо танго танцюють удвох. Головна героїня опиняється сам на сам зі своїм середнім «неліквідним» віком та свіжим і болісним розлученням. Здається, що життя зупинилося, а всі напрацьовані схеми комфортного існування згоріли у полум'ї обставин. Вона мала б надломитися й зненавидіти свою долю. Але... Доля дарує жінці трьох пришелепкуватих подруг та двох гарячих іспанських життєлюбів. Чим закінчиться ця дотепна комедія, і чи навчиться Флорес почуватися щасливою й чарівною квіткою, ми дізнаємося тільки переглянувши виставу. Ця постановка – поєднання чудового гумору, невичерпної мудрості існування та любові до життя і до себе.
Музика завжди добігає кінця. Кожен перший акорд мріє про останній. Це завершеність. Абсолют. І лише у деяких випадках тривання звуків поза часом... Рок-стар - Джім Моррісон — культова постать світу музики. Помер в Парижі, у ванній, за загадкових обставин. Театр ҐЕРЦЬ - змішуючи часові межі і простори - відтворює цю моторошну і прекрасну історію у спектаклі "Містер Моджо Райзен". Цей спектакль - Харон, який переправляє глядача через річку реальности і неочікувано відкриває двері там, де їх не мало би бути...
Протистояння Творця і його створіння, утворення і знищення унікальних світів, трагедія маленької дитини і доля її янгола-охоронця... Як можна їм допомогти? Що має більше значення для всесвіту?
«Я з дитинства любила робити пародії на знайомих людей. Копіювала голоси, поведінку, найхарактерніші слова. Моя сім’я була в захваті, я дуже їх смішила.
Коли я пішла до школи, то захопилася читанням, і досі не уявляю свого життя без книги. Гадаю, це дуже впливає на мене, як на акторку. Я постійно живу у якійсь вигаданій історії.
Коли я вступила до університету, мені було дуже складно зрозуміти, що до чого. І це не дивно, мені було лише 15 років.
Я хотіла вступити саме до Майстерні Миколи Миколайовича, отже закінчила школу екстерном.
Я займаюся театром тому, що це, на мою думку, найбільш широкий майданчик для дослідження життя і себе у ньому. А коли цей театр — твої близькі люди… це створює відчуття причетності до чогось дуже таємничого та священного».
Грає в музичному колективі Cabaret-band «A La Parterr».
Служить в київському театрі російської драми імені Лесі Українки з 2006 року.
Живе і працює в Києві. Має доньку.
Все почалося в маленькому провінційному містечку Прилуки. У 1990 році під керівництвом Тетяни Погребняк в прилуцькій школі №1 з'явився драматичний гурток, який не мав тоді навіть назви. Але вже через 5 років випускником гуртка став перший професійний актор Петро Сова, з якого і почалася династія «Фантазери».
Пізніше, в 1996-му році, Тетяна стала художнім керівником Центру творчості дітей та юнацтва (ЦТДЮ) міста Прилуки та режисером театральної студії. Власне, тут і з'явилася на світ перша «Фантазія».
Протягом наступних п'яти років театр розвивався, розростався, змінював адресу. З’явився свій штат: хореограф, аранжувальник, вокаліст, художник-дизайнер, художник по світлу, майстер по костюмах і багато інших творчих і відданих людей. Так «Фантазія» перетворилася в «Фантазію» з «плюсиком», а в 2002 році театр «Фантазія +» переїхав в міський Будинок культури, де і заслужив своє звання «Зразкового».
Але так сталося, що восени 2005 року Тетяна Погребняк переїхала до Києва і почала працювати з новим дитячим колективом, який до сьогоднішнього дня носить назву «FantaziaNew», що означає нова Фантазія. Зазнавши безліч перипетій, пізнавши багато труднощів і перемог, театр знайшов пристань в колегіумі «Олімп». Тут – на базі колегіуму – сталося друге диво в житті «Фантазії»: Наказом № 892 від 27.07.2011 атестаційна комісія Міністерства освіти України присвоїла театру звання «Зразковий художній колектив музичний театр юного акторам «FantaziaNew».
Але в 2013 році вони знову переїхали. Так, знайшли новий будинок на вулиці Приозерна. Завдяки підтримці студії «Квартал 95», режисера і продюсера Андрія Яковлева та сім'ї Замятіних, а також вірній самовідданій праці директорів і менеджерів театру почалося нове життя.
Зараз у штаті 16 педагогів-професіоналів зі спеціальною вищою освітою і більше 190 юних акторів.
« Безіменна зірка »
