« Без вини винні »
П’єса О. Островського «Без вини винні» про закулісне життя театру, а в режисерській інтерпретації Віктора Гирича це поняття множиться в кілька разів. Щоб увиразнити типовість ситуації режисер вплітає в сюжет окремі сцени з п’єси К. Гуцкова «Річард Севедж, або Син однієї матері».
Ця постановка не вказує як краще зробити, чого уникати, а либонь, пунктиром позначає больові точки. Театр у своїй суті відображає життя, тож споглядаючи його, легше знаходити власні орієнтири.
Сценографія до вистави «Без вини винні» остання робота Михайла Френкеля.
Вистава «Без вини винні» - це мій перший похід в ТЮГ на Липках. Вразила історія цього театру, яка почалася ще з 1924 року (у фойє театру розміщені стенди з історією театру та його діяльністю). Сама будівля театру розташована на історичній вулиці Києва 19-го сторіччя, втім своїм як зовнішнім, так в внутрішнім «убранством» нагадує про «совєцкі» часи. Театр цікавий тим, що його репертуар розрахований як на дітей, так і на дорослих. Красивий буфет - у стилі палацу, різбляного з дерева. Стало цікаво, чи продають у театрі юного глядача алкоголь? На одній із полиць помітила самотню бутилочку «грайливого») Не описуючи сюжет, який оснований на однойменій п‘єсі Островського і на справді не є чимось новим, або таким, що може здивувати, відзначу тільки речі, які сподобалися у виставі - справжній дощ на сцені - виглядає дуже по-живому і свіжо; - передвижна двоповерхова конструкція - за допомогою якої вдавалось передати поділ героїв на головних та другого плану, на представників низів та верхівки, події - на головні та другорядні, а також надавати динаміку сценам; - одяг акторів; - актор Любомир Валівоць (роль - Гриші Незнамова) - гумор акторів Марини Лях (роль Коринкіної ) та Ігоря Іванова (роль Петі); - аристократичну стриманість і шляхетність акторки Анжеліки Гирич (Кручиніна).
Сучасна постановка класичного твору. Однією з фірмових ознак цього театру - багато людей на сцені і танці. В цій виставі такі елементи також були присутні. Щодо сюжету, у Островського є така таємниця, яка врешті решт стане відомою всім. Ця вистава здобула пектораль декілька років тому, сміливо можна їі включати у лист must see. Щодо гри акторів, всі дуже доповнювали одне одного і гра дійсно була переконливою. І зіграти театр в театрі, також вийшло. Ці миттєві перевтілення підкорилися акторам. Більшість акторів я вже бачила у інших виставах, і можу сказати, що їх гра не одноманітна. Тут ви зможете і посміятися, і співчувати героям. Також декорації вдало зроблені, дощ на сцені, робить гарну картинку. Вбрання також підібрано так, щоб мати змогу передати епоху твору, але осучаснено.
З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.
У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).
У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.
Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.
Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.
У Театрі юного глядача на Липках почав працювати актором після закінчення Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, майстерня І.Молостової.
У 2002 році на сцені ТЮГу дебютував як режисер постановкою «Вовки та…», що нагороджена театральною премією Київська пектораль в номінації «Кращий режисерський дебют».
Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».
Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.
Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
У 1995 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (творча майстерня народного артиста України, професора Н.М.Рушковского).
У Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1999 року.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
1998 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені I. Карпенка-Карого (майстерня н. а. СРСР Юрія Мажуги).
Від 1998 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У 2010 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтва (майстерня Ю. Муравицького).
У 2011 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (творча майстерня народного артиста України, народного артиста Росії Е.М. Митницького).
У театрі на Липках з 2011 року.
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет(Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2003-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
У 1963 році закінчила драматичну студію при Київському академічному драматичному театрі ім. І Франка (майстер - В. М. Оглоблін), працювала актрисою у цьому ж театрі.
Працювала в Таллінському театрі російської драми.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1970 року.
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Без вини винні »
