Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава відрізняється від усіх попередніх постановок цієї п'єси оригінальним режисерським рішенням, яке базується на історичній достовірності особистого життя автора і його долі.
Режисери постановки визначили її жанр, як романтична комедія. Впізнаваність сьогоднішніх ситуацій і типажів в героях першої половини минулого століття робить її актуальною і сучасною.
Комізм поведінки персонажів, підкреслені цікавими акторського знахідками, неоднозначність трактування кожної, навіть найменшої ролі, велика кількість психологічних нюансів, зворушливість і глибина робить цю виставу справжньою насолодою для театральних гурманів.
Отже, моновистава. Головна режисерка нашого театру, Тамара Трунова, поставила собі цікаву, вкрай складну задачу. А хтось скаже – черговий виклик. Головну роль, єдину роль на сцені, виконує провідна акторка нашого театру – Олеся Жураківська. І для Тамари, і для Олесі це перша моновистава в їх творчому житті. В основі вистави лежить п’єса «Every brilliant thing» Дункана Макміллана, сучасного англійського драматурга та режисера, добре відомого в Європі. Цікаво, що Макміллан створював її разом із своїм товаршем, британским коміком Джоном Донахью, який опрацював цей текст у звичному для себе жанрі стендапу і мав шалений успіх. А що ж ми побачимо на Малій сцені? Як цю зворушливу, динамічну і, не дивлячись на тематику, вкрай комічну історію, розповість така талановита, глибока, несподівана акторка, як Олеся Жураківська і одна з найкращих сучасних театральних режисерок України – Тамара Трунова?
На сцені «Золотих воріт» – один незвичайний день з життя звичайної сім'ї, протягом якого кожен може дізнатися, що саме потрібно робити, щоб не стати ПОРОХОМ. Незважаючи на всю розруху, герої вистави сповнені гумору – вони готові сміятися над собою. А ми готові? На глядачів точно чекає карколомна сімейна історія про нові можливості і старі катастрофи... але, що саме оберуть герої цієї історії і чому…
Вистава «До і потім» – це жіноча сповідь, що вражає свою відвертістю. Тому вона цікава, як чоловікам, так і жінкам. Критики навіть назвали її душевним стриптизом трьох жінок, та на місці кожної з них хоча б раз у житті була будь-яка з нас. Це найнезвичайніша вистава, бо вона має величезний містичний вплив на підсвідомість глядача – як після смак, приходять дивовижні прозріння та енергетичне перезавантаження. Для автора п»єси – україно- італійської телезірки та головного героя сюжету – ця історія багато в чому автобіографічна. В одному з інтерв»ю вони зізналися, що найскладніше – це грати самих себе. Але це єдиний спектакль, в який корективи вносять не режисери, а саме життя. Родзинкою постановки є дивовижна музика у неперевершеному виконанні зірки, що підкорила вітчизняну та світову сцену – геніальної Людмили Марцевич, народної артистки України, солістки Національної філармонії. ЇЇ участь у виставі робить цю подію унікальною. Соло на флейті виконцє Данило Акорд.
Комедія з життя акторів, яка дозволить заглянути глядачам не тільки в таємниці театрального закулісся і побачити все, що відбувається зі зворотного боку сцени, а й в таємниці закулісся акторської душі. Чому актори – це вічні, так і не подорослішали, діти? Чому їх серйозні вчинки викликають сміх? Навіщо обдаровані і Богом обрані, вони покірно бредуть за режисером, як за Мойсеєм по пустелі, в пошуках свого, тільки їм зрозумілої, акторської щастя? За що цей дивовижний народ, який прагне в свою казкову країну, називають «сучі діти»? Коротше, вам пощастило, ви зможете це все зрозуміти і побачити одночасно відразу дві вистави: один – на сцені, другий – за лаштунками. І навіть автору п'єси, ізраїльському драматургу київського походження, важко відповісти на питання, яке з цих двох шоу на самій-то справі цікавіше.
Поетичний світ часів Французької революції Хто б з нас не хотів піднятися на вищій поверх життя, чи видертися на самісінький його дах, та отримати все! Іноді декому це вдається, але ж якою ціною. Ліза вирушила у подорож за таким щастям і не зупиняючись дійшла до нього. Інше питання, що можна втратити по дорозі. Унікальна вистава, чудові вірши, атмосферна музика й талановите виконання були запорукою першого місця на фестивалі у Франції. Поринемо разом у світ жіночності та бурхливості французького кохання.
Очень интересно, необычно. Спектакль поставлен по пьесе румынского писателя Михаила Себастьяна "Безымянная звезда". Приезд городской "звезды" в маленький провинциальный городок внесло смятение в их спокойную жизнь. Показано короткие отношения приезжей красавицы Моны и Марина - учителя гимназии, которым не суждено быть вместе. В спектакле театра КХАТ были интересные сценические ходы, необычная короткая постановка прямо в холле перед выступлением, также внесли некоторые дополнительные танцы, выступления и напутственные слова по окончанию представления - все это добавило в спектакль новизны и вызвало бурю оваций у зрителей. Все актеры играли очень профессионально, видно их опыт, роль главного героя Марика сыграл Заслуженный артист Украины Виктор Кошель, остальные актеры показали также очень высокий уровень воплощения в роли, максимально влившись в образы своих персонажей.Хорошее помещение, удобные кресла, приятный персонал, начиная с раздевалки, и заканчивая администратором театра, которая с удовольствием провела разъяснения по интересующим вопросам. Большое спасибо.
Было весело, забавно и местами скучно, некоторые моменты были затянуты. Романтическое настроение как после хорошого сведания. Захотелось купить себе будет цветов и подарить. Представление для настоящих эстетов , потом ,что красивые костюмы , красивый зал и очень мягкая игра актеров, у них даже выстрел был плавный как и все их движения . Самое представление об одном сером городке , об его сумасшедших жителей и об абсолютных двух разных судьбах , которые бы не пересеклись если бы не случай. Очень понравилось как актеры пригласили в зрительный зал , сделав из этого часть представление. Красиво было подобрано музыкальное сопровождение, все очень нежно и интимно. Понравилось, то что актеры для своей игры использовали не только сцену , а и весь зал, это давало ощущение , как будто ты тоже являешься частью представления. Были некоторые моменты , которые были скучноваты и затяну. Но общее впечатление от представителя они не испортили - легко, плавно, мягко, красиво , романтично и немного смешно. Конец представление с хорошим концом , но мне почему то было грусто. Ещё одним бонусом от актёров было прощание со зрителями. Просто так они уйти не могли, они устроили маленькое представление, чем очень меня удивили. Мне очень понравились костюми актеров. В целом актёрам удалось передать свои образы, емоций , были не которые момент которые недоиграли . лично мне очень понравились актер, который сыграл в спектакле две роли : учителя музыки и работника вокзала. Очень красиво помещения, которое встретиться вам забавными картинами, а сам зрительный зал очерует липниной. Давно хотела попасть во внутрь этого дома.
Працювала в зарубіжних телевізійних, рекламних, театральних і культорологічною проектах (Польща, Італія, Швейцарія, Японіят а інші.1992-1999р).
Автор поетичних збірок «Катюша і Катерина», «Тридцять сонячних поезій».
Автор п'єс «Тридцять сонячних поезій», «Я вас люблю: Гумільов, Ахматова, Одоевцева».
Лауреат четвертого Всеукраїнський творчого конкурсу «Російська Мадонна». У співавторстві з Павлом Глобою ведуча мультимедійного проекту «Глобальний поради з Катаріною Синчилло» та міжнародного кінофестивалю «СевастопольFEST».
З 1979-1995 р. працював у Запорізькому театрі Молоді (актор, режисер).
1992–1995 р. – Запорізький музично-драматичний театр ім. М.Щорса.
З 1995 р. – Київський Національний академічний драматичний театр російської драми ім. Лесі Українки.
З 2002 р. – Київська дитяча Академія мистецтв (викладач майстерності актора).
З 2011 р. – Київський Класичний Альтернативний Художній театр (режисер, актор).
Закінчила Київський Національний університет культури і мистецтв (2019, майстерня Нечепоренко В.М). Магістр сценічного мистецтва.
З 2019 року – акторка театру КХАТ
1992-1996 – навчалася в Київський Національний університет театру, кіно і телебачення, ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Б. П. Ставицького).
З 2018 року актриса театру КХАТ.
КХАТ – це унікальний і дивовижний театр, нічого подібного на сьогоднішній день в Україні немає. Театр називається Класичний Художній, тому що в основу його постановок закладені кращі класичні і художні традиції, якими наша театральна школа прославилася на весь світ і які в багатьох театрах на сьогоднішній день, на жаль, забуті. І Альтернативний тому, що своєю сповідальністю, максимальною віддачею на межі неможливого, своїм очисними діями, він альтернативний дешевим комерційним постановкам. Він працює як творча майстерня. У пресі неодноразово зазначалося, що КХАТ – це театр, який увійде в історію театрального мистецтва.
Засновники КХАТу вважають, що справжній театр повинен давати глядачеві таку кількість енергії, щоб після вистави він був здатний змінити щось в собі і в своєму житті на краще.
КХАТ – це завжди сузір'я цікавих особистостей на сцені, актори, які відомі не тільки по кіно і телесеріалам, а й відзначені міжнародними театральними преміями – це актори європейського рівня. Щоб переглянути вистави КХАТ глядачі, режисери і театральні критики приїжджають з інших міст і країн.
13 березня 2011 року в Києві стало на один театр більше. У Будинку Актора (Ярославів Вал, 7) о 17.00 театральним проектом «До» відкрився КХАТ. КХАТ – це добровільне об'єднання акторів з різних київських театрів, створене актором Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, режисером і викладачем акторської майстерності заслуженим артистом України Віктором Кошель і драматургом, режисером, автором і ведучою телепроектів, актрисою театру і кіно Катариною Сінчілло по численними проханнями глядачів після телепроекту «Тридцять сонячних поезій».