Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Бабине літо »
Айвон Менчелл - один із найпопулярніших американських комедіографів нашого часу. Він є автором низки п'єс і кіносценаріїв. Знайомий глядачеві насамперед, як творець американського першоджерела телесеріалу "Моя прекрасна няня".
"Бабине літо" - смішна і зворушлива історія трьох жінок із Нью-Йорку, яким вже "добре за п'ятдесят". Дружні взаємини пов'язують їхні родини протягом багатьох років. Кожна їхня зустріч - це каскад комічних ситуацій, у яких яскраво проявляються характери трьох неординарних персонажів. Сміх, сльози, любов, радість і смуток проходять крізь усе їхнє життя. Тонкий, витончений сюжет п'єси пронизаний теплом і неповторним гумором.
"Бабине літо" - незабутнє театральне видовище з яскравими персонажами у виконанні блискучих акторів, чудовими декораціями, костюмами та музикою.
« Афінські вечори »
Комедія
« Самотня леді »
« Чотири причини вийти заміж »
Комедія
« Добрі люди »
« Іграшка для мами »
Наді́я Дми́трівна Кондрато́вська — українська актриса театру і кіно, народна артистка України (2018), лауреат премії «Київська пектораль» (2008 і 2013).
1968—1969 — навчання в Естрадно-цирковій студії при Львівському державному цирку.
1974 — закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач О. Соломарський).
1969—1970; 1974—1978 — актриса Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької.
З 1978 — актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (м. Київ).
Яремчук Лідія Григорівна — українська акторка. Народна артистка України (1999). Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1983).
Народилася 8 грудня 1945 р. в Києві. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1968).
Акторка Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки (грала у виставах: «Камінний господар», «Кафедра», «Гравець», «Вишневий сад», «Жиди міста Пітера, або Невеселі бесіди при свічках» та ін.).
У 1980-1995 роках працював актором Київського театру юного глядача.
У 1995 році Олександр Гетьманський перейшов до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
З 2004 року він актор Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
1983-1987гг. – Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенко-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого).
1987-1991 рр. – Новосибірський театр «Червоний факел» (Росія)
1991-1996 рр. – АБДТ ім. Горького (нині БДТ ім. Г. А. Товстоногова), м. Санкт-Петербург (Росія)
З 1.10. 1996 г. – Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки.
У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки.
Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.
Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру.
Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників.
З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.
Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.
« Бабине літо »
