Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Бійцівський клуб »
Я був народжений в системі. Купуючи ярлик за ярликом, помилкові цінності, слідуючи програмами «ззовні» – я поступово ставав її частиною. Система сформувала мене таким, як потрібно їй, а не таким, яким хотів бути я сам. Мій індивідуалізм – самообман. Я вів безглузде життя, не розуміючи, навіщо мені моя робота, будинок, речі – всі ці атрибути помилкової успішності.
Все почалося з Тайлера.
Тайлер – моя протилежність. Він допоміг мені знайти сенс. Спільна справа пробудила в мені сильні переживання, заради яких я захотів жити. Сила, свобода, відчуття повноти життя – Тайлер дав мені все, чого я раніше не знав.
Але насправді, все почалося з Марли.
І якщо чесно, це – історія про кохання
У виставі присутні сцени насилля, тютюнокуріння, бійки.
« Червоне, чорне і знову червоне »
Вестерн
« Рентген »
« Force play »
« Сліпота – вистава site specific »
Інтерактивна вистава
« Точка зору »
Це дуже цікава вистава, з власним баченням твору "Бійцівскій клуб". Візуально вистава була просто чудовою,світло, контраст синього та червоного. Найкращими були танцювальні сцени, адже вони не просто концептуальні, як це буває в подібних виставах, вони були живими. Сцени бійки були просто чудово поставлені, деколи були по справжньому страшно. Хоч я і знаю "Бійцівскій клуб" майже на пам'ять, мені було цікаво хотілось додивить до кінця, не зважаючи на певні недоліки. Розповідач страждає на безсонницю, мучиться. Знаходить неординарний вихід. Знайомиться з жінкою - Марлою, котра його дратує. Далі знайомиться з цікавим чоловіком на ім'я Тайлер Дердон, та через дивні обставини починає жити з ним. Вони разом створюють Бійцівскій клуб, клуб в якому можна дружньо побитись з іншим. Клуб який стає поборником системи та провідними нової філософії під керівницов ідей Тайлера. Мені не сподобалось, що автори вистави маже вивернули суть бійцівского клубу, поставивши головною Марок, ніби любов до неї була провідною в цьому творі. Якщо честно, то актори грали не дуже добре. Інколи це було схоже на якусь шкільну виставу. Деякі другорядні актори не огли грати взагалі. Актори, які виконували головні ролі були кращі, але, на мою думку, ї не вдалось втілити на сцені задні образи. Театру раджу звернути увагу на гру акторів. Я думаю, якщо позайматися, прикласти трохи зусиль буде набагато краще. Також акторам потрібно попрацювати над дикцією.
Перша сцена мене захопила, тому що там використовувалась популярна іноземна музика, яку мені було приємно слухати. Також актори танцювали, але танець для мене не був надто зрозумілий, тому було почуття очікування якоїсь кульмінації танцю. Також під час вистави були моменти, коли наче хотілось прокрутити, але все ж харизма головної героїні залишила мене радше з позитивний настроєм опісля. Сюжет мені сподобався, бо перш за все він був нетиповим. Елементів вистави буо багато, сюжети переплітались і створювали ефект кіно. Мені сподобалась історія та те, як були вплетені ігрові моменти, наприклад танці та музика. Мені сподобалась гра двох головних героїв, вони проявили себе якнайяскравіше та це й закономірно мабуть, вони ж були головними. Але все ж таки повірити до кінця я не змогла, манера гри були занадто прямолінійною. Цікаво, що приміщення в підвалі, там тепло, доволі зручно сидіти та спостерігати за подіями на сцені. З недодіків - мабуть те, що трохи замало місця і не всім вистачало основних крісел, організаторам довелось доставляти
В 1992 року закінчив курси акторської майстерності при МЦДХ (Москва).
В 2016 році розпочав працювати на телеканалі "Перший національний канал" та "Інтер".
В 2017 році працював в Компанії "Кіновиробництво"
З 2018 року розпочав свою роботу в Київському театрі "Тисячоліття", також у 2018 році працював у FILM.UA Group, Френдс Продакш, на телеканалі " СТБ", "ICTV", "Інтер" та "Теоеканал Україна".
Театр 13 з'явився в 2011 році в Донецьку, на базі Арт-студії «JAM». Творець і режисер Театру 13, Наталія Волчек, віддає перевагу сучасним арт-хаусним і експериментальним постановкам з упором на пластичну роботу і внутрішнього опрацювання акторами емоційних станів.
У портфоліо театру є яскраві вистави і перформанси, які швидко отримали локальну популярність в рідному місті і не один раз збирали повні зали в Донецьку, Луганську і Одесі. Це «Сни» (за п'єсою Івана Вирипаєва), «Перевертні» (авторський сценарій Н.В.), «Відмінне тіло» (за п'єсою Ів Енцлер) «Дзеркальна маска» (за мотивами однойменного фільму Ніла Геймана і Дейва МакКін), «Зубна фея» (за мотивами однойменної поеми Анни Ревякін).
Війна в Донецьку не знищила театр. Після вимушеної паузи Театр 13 відновив діяльність в столиці. Київський репертуар театру відкритий 6 грудня 2015 року прем'єрою вистави «Перечитуючи Майстра» (за мотивами роману «Майстер і Маргарита»).
10 грудня 2016 року в Києві відбулася прем'єра постапокаліптичної драми «Onegin» за мотивами роману у віршах O. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін».
На сьогодні діяльність «Театру 13» здійснюється на камерній сцені київського Театру «Тисячоліття».
« Бійцівський клуб »
