« Азалія »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.9

Невловимі нюанси, які нагадують аромат дивовижної квітки азалії. Французький шарм і гумор, істинність почуттів, закоханість і кохання. Ів Жаміак сучасний французький драматург, п'єси якого з успіхом грають у кращих театрах світу.

Жанр: комедія
Тривалість: 2 години 15 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановниця
Автор музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Відгуки (4)
Вікторія

Було смішно та цікаво! Доволі дорослі чоловік та жінка закохались один в одного. У неї вдома зустрілися ще з одним чоловіком, якого коханий спочатку сприйняв за конкурента, але то був син. Коханий пропонував подорожі, красиве життя, але через деякий час його дружина (так-так, він виявився одруженим і зовсім не тим, за кого себе видавав) відкрила очі на правду. Врешті-решт кохання перемогло! Сюжет цікавий, багато несподіванок, все це тримає увагу глядача. Раджу усім, хто хоче відпочити та приємно провести вечір.

Юлия М.

Тонкий юмор, сентиментальный и ироничный, в то же время глубокий и немного трагичный. Спектакль Азалия - лирическая комедия, немного мыльная опера, но с с тонким французским шармом. В маленьком уютном зале, всего в паре шагов от зрителей, разворачивается живая история и открываются образы персонажей. Ирина Клищевская, Станислав Колокольников вновь и вновь удивляют и наполняют роли характерами, новыми темпераментами, жестами и аурой. Браво и спасибо, что постановки дарят каждый раз новые эмоции. Весь спектакль как тонкий аромат азалии, такой небольшой, но тонкой и красивой. Молодцы! Весь актерский состав как всегда играл в унисон, продумав до мелочей от образов до жестов, от декораций до света...

Иннола Ивановна

Азалия на языке цветов в соответствии с восточными поверьями отождествляется с печалью. И хотя автор известнейшей пьесы, идущей на подмостках не только французской сцены, позиционирует ее как комедию, это скорее мелодрама с широким спектром человеческих эмоций, рожденых реалиями их жизненных ситуаций. "Се ля ви", представленная нам на сцене, постоянно заставляет вспоминать ещё одно Франко- интернациональное выражение "шерше ля фам". Действительно, главная сценарная начинка -судьбы трёх женщин, разными социально-эмоциональными узами связанные с двумя мужскими персонажами. Мне показалось, что наиболее сложной задачей исполнителей было не оставить у зрителей впечатление излишней прагматичности своих персонажей,безнравственно-сти их поведения, а убедить в искренности чувств как материнских и сыновьих, так и страстно-нежных со стороны Давида и Леа.Что ж, квинтет исполнителей, выставленный режиссером для воплощения сценарных замыслов, вызывает восхищение, как и достигнутый результат. Не имею морального права оставить какую-то из фамилий за кадром, поэтому всем респект и продолжение действия для тысяч новых поклонников!

Юлія Миколаївна

Мені дуже сподобалася вистава "Азалія" - вона мене приємно вразила, змусила задуматись, залишила приємний післясмак і дуже велике бажання поділитися побаченим, грою акторів, емоціями, бажання поділитися історією Леа і Давида з друзями та обсудити це, адже таких і схожих життєвих ситуацій я знаю багато серед мого оточення. Хочу відвідати цю виставу повторно, щоб знову співчувати героям (і дивуватись, як актори так грають, наче розповідають про власне життя) і щоб отримати (почути, побачити, обдумати) те, на що в мене з першого разу не вистачило уваги і розуміння вловити, хочу ще раз подивитись виставу і порівняти мої власні враження. Вистава змушує задуматись, піднімає питання, на які немає відповіді "чорне чи біле", як і немає правил, як жити "правильно". Відповіді у кожного будуть свої і для кожного своя правда в подібних ситуаціях. Одинока жінка чи вільна, чи почувається вільна жінка одинокою, як люди живуть в сім'ях роками в брехні (і чи винен той, хто бреше, чи може, він таки як той Дон Кіхот, живе мріями), і як один із подружжя закриває на це очі з певних причин - це все життєво, складно, актуально. Не знаю. Особисто меня треба ще переглянути виставу. І не один раз, мабуть. Бо питань, поставлених, ні, викликаних цією виставю, багато, і вони складні і не мають однозначних відповідей. Але вистава легка, приємна, приголомшлива! Чи можна дозволити собі і чи взагалі потрібно дозволяти собі закохатися, якщо вже не вісімнадцять, вже дуєш на холодну воду і "...Все, в час ночі, таким же голосом мені вже все говорили...". Так, складно дозволити собі знову повірити , що тебе кохають, бо знаєш, чим це закінчується. Але..."А что, если никто и никогда не полюбит тебя так, как буду любить тебя я?" Так, нажаль, такі моменти в житті бувають, втрачені можливості, втрачене кохання, втрачені люди через страх чергової невдачі. Вразила фраза про ставки, читай, право дати собі жити вільно у відчуттях, дати право собі на коханням і Давид правий:"... Мы уже не дети. Спеши делать ставку. Еще немного, и ставок больше не будет". Так, дійсно, час спливає і життя минає так швидко, що ми не помічаємо, як опиняємось в часовому просторі, коли "ставок більше немає, зустріти кохання вже запізно і нереально, бо вік таки вже не той". Ці питання також не легкі, але це не перетворило виставу на важку. "А разве честность и любовные отношения не две разные вещи?" - спочатку мене це вразило і я сама собі відповіла, що це одне. Але після подальших слів Давида я задумалась. А він правий, мабуть, але подумаю про це завтра, бо вистава триває і треба дивитись далі. І таких моментів продовж вистави, "я подумаю про це завтра, а поки - вистава", було багато. І це дуже мені сподобалось! Вистава легка, цікава, місцями весела, але водночас не поверхова, не пуста, хоча вона і є ліричною комедією, але це дуже змістовна, серьозна вистава, вона не порожня. Хочу ще раз подивитись "Азалію" , щоб знову отримати задоволення від цієї вистави. Дякую всім акторам!

Ми знайшли 5 схожих вистав
Момент кохання
Фрекен Жюлі
Жінка минулих часів
Близькість