З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Архітектор
Архітектор
Архітектор
Архітектор
Архітектор

« Архітектор »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Перша вистава театрального бюро Promin' за одноіменною п'єсою сучасного драматурга Олексія Доричевського.

12-поверховий самострой, самотня корова, що стоїть посеред міста, локомотив «Иосиф Сталин 2» – проміжні персонажі п'єси. Але саме вони і формують її характер. Із чого ліпити життя? –основне питання вистави.

Головний герой ліпить його із зефіру, будівельників і компросів.
Але історія п'єси «Архітектор» не лише про архітектуру. А про всю пост-радянську ментальність. Події розгортаються в 70 рр минулого століття, а 80% житлового фонду лишилось нам саме з радянських часів.

У цій роботі ми звертаємось до мислення комуністичної доби. Намагаємось зрозуміти, як та ідеологія впливає на наше сьогодення. За якими моделями ми створюємо своє життя? Що це за «Архітектор», який будує наш світ?

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Розлучник
« Розлучник » Трагікомедія
4.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
4.3
4.3
5.3
4.7

В якийсь момент настає час зривати маски… Карнавал людських доль – світ, в якому живе… Його ім'я – Фелікс Поенару. Він – розлучник…

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.8
4.8
6.0
5.4

Відморожена пластична казка «Холод» про те, як не замерзнути. Збірник метафоричних історій про дівчинку Герду, яка шукає тепло і вхід в зону комфорту. У світі, де панує секс, релігія, rock’n’war

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 14
5.2
5.2
5.5
5.5

Білоруський режисер Євген Корняг запрошує нас на територію фізичного театру. Це місце, де мало слів. Місце, в якому бере владу рух, символи та відчуття. Історії акторів, розказані мовою тіла, ритму, музики, звучать як відлуння зникаючих слів. Емоції, які перетворюються на жести. Чекаєте лінійного сюжету? Режисер вистави пропонує поринути у виставу по-новому. Поняття, про які говорять в театрі іноді наскільки крихкі, що не завжди їх можна виразити словами. Саме рух та образи донесуть те, що зазвичай лишається поміж рядків. Чим можна заповнити самотність? Келихом вина. Скільки потрібно келихів? Один, два, три… самотність не зникає, а ти вже не в змозі зупинитися. Ти в пастці алкогольної ейфорії. Твоє почуття самотності вже заповнюється приємним післясмаком від ковтка жаданого напою. Ти опиняєшся на новій території, де стаєш сміливішим. В тебе виростають крила. Тепер ти можеш сказати щось «зайве», що може виявитись найважливішим – зізнатись у коханні, вибачитись, щиро відповісти правду. Відчуття алкогольної ейфорії поглинає тебе, але тепер ти боїшся втратити межу. Ковток – крок вперед, ковток – крок назад. Чи існує ідеальна формула винного міксу, яка здатна знищити самотність назавжди?

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.8
5.5
6.0

Вистава, яка змінює свідомість. За найсміливішим задумом глядач повинен як би трохи «зійти з розуму» і потім «перезібратися» в новій точці. Без слів, тільки своїми рухами і тілами актори розкажуть правдиву історію про самотність, внутрішній боротьбі і відродженні в новій точці, де немає неприйняття іншого і бажання стерти його з лиця землі за інакшість, де кожен у міру сил бере відповідальність за свої почуття і думки, де радість співтворчості окрилює, де всі можуть вчитися один у одного і створювати прекрасне.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
6.0
5.8
6.0
6.0

Надихнувшись традиційним українським карнавалом, творці «Модерн-Вертеп» винайшли власний спосіб пропагувати мовою театру абсолютні цінності – чесність і справедливість, довіру і любов. Суть лялькового вертепу: дія, що розігрується на двох поверхах. На верхньому – різдвяна драма про народження Ісуса Христа, на нижньому – сатирично-побутові інтермедії. Сучасне бачення та головна ідея «Модерн-вертепу»: розповісти про відвічний діалог тіла і душі, зберігаючи структуру двоповерхового лялькового театру. І якщо душа мріє про любов та прагне порозуміння, то тіло – загрузло у побуті та не дослухається порухів душі. Одна з ключових ознак вистави – мультижанровість: вона побудована на взаємодії одразу багатьох сценічних форм виразності – ляльки, пантоміми, мультимедійного зображення та сучасної електронної музики. Ця п'єса пройшла тернистий шлях – від поневірянь театральними майданчиками до оскароносної екранізації з Елізабет Тейлор у головній ролі. Врешті-решт тонку поетичну притчу про складні відносини душі та тіла можна буде побачити на київських театральних підмостках.

Відгуки
Ольга Ф.

Ви прагнете змінити світ, ви амбіційний, сміливий та маєте підтримку жінки. Але світ занадто старий щоб змінюватися.... Ви або змінюється під нього, або.... Молодий архітектор приїздить в "привінцію" слідкувати за будівництвом, та чекають його там, чи треба взагалі перейматися проблемами. Сум, але це наше життя. Це реалії нашої буденності. Актори були супер. Особливо хочеться відмітити актора який "співав пісню про своє рідне село" на початку вистави. Це додало настрою. Вистава підійде тим, хто хоче ідеального світу, але треба зрозуміти що світ не такий, вистава про це. Щось треба робити з декораціями, з переміщенням. Це було дуже нудно і відволікало від емоційного стану.

Сергей

Сюжет рассказывает о том, что стремление человека к реализации, может привести к негативным последствиям. Очень понравилась игра актёров и режиссёрский подход. Все, даже актёры, которые играли по сути эпизодические роли очень точно передали характеры персонажей. Было очень интересно.

Віткорія І.

Це смішно і сумно водночас. Іноді - надзвичайно зворушливо, аж до щему.. В деяких моментах - дуууже смішно, але цей сміх - на фоні такої безвиході чи гіркоти, що від того стає ще сумніше (драматург - мегаталант!!!) Вистава «тримала» постійно, відірватися точно неможливо. Шкода, що все, показане у виставі, досі впізнається.. значить - досі актуально. Але так круто, шо про це говорять - бо люди, які це зробили - здебільшого молодші за 30 років. Ті, що сиділи в залі - взагалі переважно ближче до 20-річних, думаю. І їм - цікаво. Це якщо глобально. Якщо про себе - зачепило. Є про шо подумати. Бо тема окремої людини - і у всьому, що відбувається, і в особистому майбутньому - тут теж дуже яскрава. Побачила багато знайомого - знайомого з дитинства і (на жаль) - із сучасності також. І весь фон і настрій - ніби все звично і багато в чому прожито на власному досвіді.. але кілька думок зачепилися в голові і «думаються» досі. Явно є про що замислитись. Вистава креативна - однозначно. Багато цікавих режисерських задумок. Цікава і оригінальна декорація. Нетрадиційною - не впевнена (залежить від того, як тлумачити цей термін). Радянський архітектор мріє збудувати НДІ за проектом своєї мрії, витрачає на це багато часу та зусиль. В результаті стає архітектором «дитячого світу» у провінції, через сумні реалії від задумки залишається мізер, всі плани летять псу під хвіст - включно з його мріями про краще життя і щасливу сім‘ю. Єдине, що мені здалося затягнутим - це сцена розмірковування одного з героїв - колишнього зека - про бога і ставлення до релігії. «Доганяла» цей монолог вже після вистави, навіть обговорювали його, - але потім наче все логічно склалося. Може, просто задовгий монолог, заплуталась. Людям, які замислюються про причини і наслідки, і про життя загалом. Всім, хто не хоче жити ілюзіями. Молоді - особливо. Це якось пафосно звучить, але я не знаю, як виділити категорії точніше. Актори - це просто знахідка! Дуже рідко бачу, щоб УСІ грали органічно (не перегравали, не «недогравали»). І кожна роль - більша чи менша - важливі, кожна зіграна на повну. Аліна Скорик і Олександр Рудько вразили просто невимовно!!! Зал замалий. Обертальна сцена дуже згодилася б. Це питання фінансових можливостей. З того, що було можливо, зробили все просто прекрасно.