З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Архітектор
Архітектор
Архітектор
Архітектор
Архітектор

« Архітектор »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Перша вистава театрального бюро Promin' за одноіменною п'єсою сучасного драматурга Олексія Доричевського.

12-поверховий самострой, самотня корова, що стоїть посеред міста, локомотив «Иосиф Сталин 2» – проміжні персонажі п'єси. Але саме вони і формують її характер. Із чого ліпити життя? –основне питання вистави.

Головний герой ліпить його із зефіру, будівельників і компросів.
Але історія п'єси «Архітектор» не лише про архітектуру. А про всю пост-радянську ментальність. Події розгортаються в 70 рр минулого століття, а 80% житлового фонду лишилось нам саме з радянських часів.

У цій роботі ми звертаємось до мислення комуністичної доби. Намагаємось зрозуміти, як та ідеологія впливає на наше сьогодення. За якими моделями ми створюємо своє життя? Що це за «Архітектор», який будує наш світ?

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Розлучник

« Розлучник »

Трагікомедія
Холод

« Холод »

Казка
Завтра я завжди була левом

« Завтра я завжди була левом »

Безсловесна вистава
На краю світу

« На краю світу »

Відгуки
Ольга Ф.

Ви прагнете змінити світ, ви амбіційний, сміливий та маєте підтримку жінки. Але світ занадто старий щоб змінюватися.... Ви або змінюється під нього, або.... Молодий архітектор приїздить в "привінцію" слідкувати за будівництвом, та чекають його там, чи треба взагалі перейматися проблемами. Сум, але це наше життя. Це реалії нашої буденності. Актори були супер. Особливо хочеться відмітити актора який "співав пісню про своє рідне село" на початку вистави. Це додало настрою. Вистава підійде тим, хто хоче ідеального світу, але треба зрозуміти що світ не такий, вистава про це. Щось треба робити з декораціями, з переміщенням. Це було дуже нудно і відволікало від емоційного стану.

Сергей

Сюжет рассказывает о том, что стремление человека к реализации, может привести к негативным последствиям. Очень понравилась игра актёров и режиссёрский подход. Все, даже актёры, которые играли по сути эпизодические роли очень точно передали характеры персонажей. Было очень интересно.

Віткорія І.

Це смішно і сумно водночас. Іноді - надзвичайно зворушливо, аж до щему.. В деяких моментах - дуууже смішно, але цей сміх - на фоні такої безвиході чи гіркоти, що від того стає ще сумніше (драматург - мегаталант!!!) Вистава «тримала» постійно, відірватися точно неможливо. Шкода, що все, показане у виставі, досі впізнається.. значить - досі актуально. Але так круто, шо про це говорять - бо люди, які це зробили - здебільшого молодші за 30 років. Ті, що сиділи в залі - взагалі переважно ближче до 20-річних, думаю. І їм - цікаво. Це якщо глобально. Якщо про себе - зачепило. Є про шо подумати. Бо тема окремої людини - і у всьому, що відбувається, і в особистому майбутньому - тут теж дуже яскрава. Побачила багато знайомого - знайомого з дитинства і (на жаль) - із сучасності також. І весь фон і настрій - ніби все звично і багато в чому прожито на власному досвіді.. але кілька думок зачепилися в голові і «думаються» досі. Явно є про що замислитись. Вистава креативна - однозначно. Багато цікавих режисерських задумок. Цікава і оригінальна декорація. Нетрадиційною - не впевнена (залежить від того, як тлумачити цей термін). Радянський архітектор мріє збудувати НДІ за проектом своєї мрії, витрачає на це багато часу та зусиль. В результаті стає архітектором «дитячого світу» у провінції, через сумні реалії від задумки залишається мізер, всі плани летять псу під хвіст - включно з його мріями про краще життя і щасливу сім‘ю. Єдине, що мені здалося затягнутим - це сцена розмірковування одного з героїв - колишнього зека - про бога і ставлення до релігії. «Доганяла» цей монолог вже після вистави, навіть обговорювали його, - але потім наче все логічно склалося. Може, просто задовгий монолог, заплуталась. Людям, які замислюються про причини і наслідки, і про життя загалом. Всім, хто не хоче жити ілюзіями. Молоді - особливо. Це якось пафосно звучить, але я не знаю, як виділити категорії точніше. Актори - це просто знахідка! Дуже рідко бачу, щоб УСІ грали органічно (не перегравали, не «недогравали»). І кожна роль - більша чи менша - важливі, кожна зіграна на повну. Аліна Скорик і Олександр Рудько вразили просто невимовно!!! Зал замалий. Обертальна сцена дуже згодилася б. Це питання фінансових можливостей. З того, що було можливо, зробили все просто прекрасно.