Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Апокрифи »
… На сцені – вистава-притча про людські пристасті, вірність, зраду, фанатизм, ланцюг іпостасей людського духу, кожна ланка якого – самооцінка сама по собі, а разом вони утворюють багатошаровий поліфонічний твір…
Іконографія Лесі Українки не відповідає всім прийнятим канонам: вона створює композицію крупних планів, максимально наближуючи Юду до глядача, лишаючи його з нами віч-на –віч. Так само вона робить і з Хусою та його оточенням. Лише Йоганна проходить десь краєчком. Як тінь, як зламана саронська лілея. Від улесливості Хуси, через решту героїв зрада проходить всі ступені та прояви, аж до прямого акту продажу вчителя…
Катерина Сліпченко, «Кіно-Театр»
Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?
19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.
«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.
Історія рухається по спіралі... Теми тисячолітньої давнини актуальні і сьогодні. Адже у нашому теперешньому житті ми щоденно використовуємо знання і досвід попередніх поколінь. Ми так само відчуваємо протиріччя між двома світами – Жінками і Чоловіками. Спостерігаємо, як вони протистоять один одному та намагаються перемогти. Історія Медеї – колхідської царівни давня та сучасна водночас. Вона його кохає, він її зраджує. Вона хоче боротися за свою любов, проте сил вистачає лише на помсту…
В кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають як він повинен думати, любити, жити. У світі, такому, як наш, де на перший план виставляються успіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлях до "щастя", поступово настає апатія душі, зникає бажання йти далі, народжуються важкі питання про сенс життя. Кождому з нас дана можливість любити, це той дар, який робить людину подібною Творцю. Як ми використовуємо цей дар? Яким є наш вибір: принести себе в жертву або прийняти жертву іншого? На 178 сторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми і ми, за ним, дослідимо рухи людської душі та її дара любити. Глядач стане частиною нашої вистави: гостями в будинку Ларіних, сусідами Онєгіна, друзями Лєнського та, можливо, відчуватиме себе одним з героїв роману. Наш сучасний погляд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неокласіка".
повне занурення в події на сцені, було просто дуже цікаво спостерігати за грою, та за долею персонажів, і місцями просто завмерав. Сподобалося, як актори показали особисту драму та переживання Іюди, вже після його зради. Цікаво було продемонстровано плин часу, завдяки парі акторів молодшого віку та старшого, які зображували одних і тих самих персонажів. У другій частині вистави сподобалася сютна лінія з пошуком дружини для зустрічі шанованого гостя та діалоги сповнені моральних повчань. Вистава підійде просто усім, чудова вистава в чудовому виконанні, але варто розуміти, що по релігійних сюжетах. Загальні враження: цікаво, хороша акторська робота, чудовий вокал, грамотна режисура та простий, але цікавий своїми цитатами та повчаннями сюжет і неперевершені костюми.
Цікаве зображення переходу від одного художнього твору до іншого, і їх спорідненості за ідейним та історийним мотивами. Приємно, легко, і одночасно змушує задуматися над багатьма звичними речима, і подивитися на них зовсім з іншого ракурсу. Така знайома всім історія, але як то кажуть погляд "по новому". Чудове висвітлення розуміння зради в діалозі обох сторін причетних до неї. Безперечне розуміння віри, і відсутність його водночас. Безперечний факт зради, і сліпе його замовчування задля власної вигоди. Чудове розуміння і читабельність сюжетних ліній, і все це завдячуючи чудовій грі акторів. Вистава підійде студентам, соціально активній молоді і просто будь кому кому цікава тема творів і образи в творчості Лесі Українки, що їх майстерно зображають актори Театру Курбаса. Жодних сумнівів впродовж вистави не виникало. Відразу після третього дзвінка ти поринаєш у зовсім інший світ, з досі незнайомим, але такми близькими тобі, людьми. І так до поки не погасне світло, і не пролунають оплески які повернуть тебе в реальність. Вкотре відвідуючи Театр Курбаса і споглядаючи на ці офісні стільці складається двояке враження. Ти й ніби не встигаєш відчути дискомфорт сидячи на них впродовж вистави, бо просто захоплений постановкою чи грою акторів, або просто вистава тривала не настільки довго аби це відчути. Але уявімо, що це умовні дві з половиною години без антракту. Не кожен в сучасних кінотеатрах на мегазручних кріслах взмозі стільки відсидіти.
Театральний режисер, актор, засновник і художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса (1988-2019).
Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, державної премії імені Леся Курбаса, премії імені Василя Стуса. Народний артист України.
З 2019 року головний режисер Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Як режисер здійснив понад два десятки драматичних постановок та літературних вечорів на сцені Театру імені Леся Курбаса, а також на сценах Національного театру імені Івана Франка в Києві та Театрі імені Тараса Шевченка в Харкові.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Закінчив театральну студію при Театрі імені Леся Курбаса та Харківський державний університет імені Івана Каразіна.
У 1995-2003 рр. проводив майстер-класи з акторського психофізичного тренінгу в Україні, США, країнах Європи. Викладав акторську майстерність на акторському курсі Львівського Національного університету ім. Івана Франка, на режисерському курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Засновник домашнього дитячого театру-студії «Золотий Клуб’ок», ГО Дитячий центр сучасного мистецтва «АГОВ», засновник «Львівської галереї сценографії» (2017), викладач «Школи вільних і небайдужих».
Організатор фестивалю сценографії «Львівське театральне квадрієнале» (2018)
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Заслужений артист України.
Закінчив Акторську студію при Театрі імені Леся Курбаса (1989) та Львівський національний університет імені Івана Франка (2003).
Викладав акторську майстерність на акторському курсі при Національному університеті імені Івана Франка (2001-2009).
Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
З 2019 року директор-художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
У 2005 закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського. Музична режисерка кількох постановок. Засновниця та вокаліста гурту «Горгішелі».
Співзасновниця і актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчила театральну студію при Львівському державному академічному театрі імені Марії Заньковецької та Львівський національний університет імені Івана Франка. Викладала сценічну мову на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.
З 1978-1988 рр. –акторка Львівського національног академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
З 1988 р. – акторка Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Закінчила Харківський інститут культури і мистецтв імені Івана Котляревського (2000).
Актриса Харківського театру «P. S.» (2000-2006) та Харківського театру імені Тараса Шевченка (2006-2009).
З 2006 року актриса театру імені Леся Курбаса.
У 2004-2006 викладала акторську майстерність у Харківському інституті культури і мистецтв імені Івана Котляревського).
Співачка, музикант гурту «КурбАси».
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Закінчив Харківський інститут мистецтв імені Івана Котляревського. Після навчання працював актором в Харківському театрі імені Тараса Шевченка. Викладав психофізичні тренінги у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського та з 2005 року є викладачем на акторському курсі Львівського Національного університету імені Івана Франка. Лауреат обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
З 1987-1990; 1991-1996 – актор Харківського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка.
З 2019 року – актор Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.
Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010).
Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси». Солістка гурту «Оркестра почувань».
Закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), а згодом режисерський курс Володимира Кучинського.
2012-2019 рр. – директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
Як режисер здійснив постановку вистави «Театр Злочину» за Ж. Моклером.
Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва ім. Б. Романицького.
У 2019 році отримав відзнаку Львівської міської ради «Найкращий працівник культури» у сфері «театральне мистецтво»
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Апокрифи »
