З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона
Антігона

« Антігона »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Трагедія– справа чиста, вірна, вона заспокоює… У драмі борються, тому що є надія виплутатися з біди – це нешляхетно, надто утилітарно. У трагедії боротьба ведеться безкорисливо – це для царів.

Та чи є це правдою? Кого насправді слід пожаліти на тлі невблаганного закону та владної боротьби?

Вперту у своїй правоті Антігону, що керується почуттями у вчинках, коли намагається поховати брата всупереч встановленому державному порядку? Чи володаря Фів Креона, що виконує свій царський обов’язок та карає близьких йому людей за вияв сваволі, бо порядок для нього – сутність влади та праведності керуючого? Відповідь криється у результаті вибору.

Чи варто обирати закон, коли всі близькі тобі люди постануть проти тебе і стануть героями в очах народу?

На це питання слід відповісти прямо: не завжди владний принцип має позитивні наслідки, і не завжди герої правильно стають героями.

Протистояння Антігони і Креона – це стосунки, віддані на аналіз глядача, якому доведеться вірішувати на користь того чи іншого персонажа.

Жанр: трагедія
Тривалість: 2 години
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Зачарований

« Зачарований »

Украдене щастя

« Украдене щастя »

Драма
Шинель

« Шинель »

Трагікомедія
Ляльковий дім

« Ляльковий дім »

Драма
Відгуки
Лілі

Спочатку мені здалось, що це буде просто комедія без глибокої історії. Але я помилилась і до кінця вистави не могла відірватись від перегляду. До сих пір моя думка залишилась не однозначною. Дійсно актори ось так прямо перед глядачами, на початку вистави, можуть вирішувати грати їм зараз комедію або все ж трагедію? Дуже натхненний настрій. Було над чим замислитись і поміркувати. Все ж приємним для мене виявилося, те що таку трагічну історію, написану Софоклом, можна подати ось так, з гумором, але при цьому в кінці ти відчуваєш всю серйозність того, що відбувається, всю глибину почуттів та тієї трагедії, яка все одно повинна статись. Ти подумки намагаєшся сказати маленькій Антигоні - стій, зупись, за що ти помираєш. Ти маєш вибір: прожити жасливе життя з коханим, народити сина та правити Фівами, або ж віддати його за химерні ідеали... Сучасні костюм, в діалогах сучасні вставки, незвичайна гра та подача самої вистави. Актори грали настільки по-справжньому, що я справді повірила, що немов переді мною справжні герої вистави, які живуть своїм власним життям на сцені.

Олександра

П’єса “Антігона” Жана Ануя, яку поставила Майстерня Рушковського, була вперше поставлена в окупованому фашистами Парижі в 1943 році. Вона викликала величезний резонанс, бо в ній звучали заклики на підкорюватися насиллю. Антігона своїм вчинком стверджує загальнолюдські цінності, виконання родинного обов’язку, наперекір владі. Жан Ануй, взявши за основу одноіменну трагедію Софокла, ввів у п’єсу ще одну діючу особу Хора. Саме він починає виставу глибоко філософськими і ще досі актуальними думками: “Я мог бы жить и по ту сторону перегородки, разделяющей положительное и отрицательное. В общем-то, мне кажется, что я поднялся над такими разделениями и создаю некую гармонию двух этих начал, выраженную пластически, но не в категориях этики. Говоря по существу, мы, конечно, еще не начинали жить. Мы уже не животные, но, несомненно, еще не люди. С той поры, как возникло искусство, об этом твердил нам каждый великий художник.“ Саме Хор оповідаючи події, які відображені у трагедії Софокла, дозволив на сцені зіграти її найемоційніші моменти, приділивши максимальну увагу маленькій Антигоні, її відношенню до вільного життя. “…Жизнь? Какой же будет моя жизнь? Какие жалкие поступки придется мне совершать изо дня в день, скажите, кому мне нужно будет лгать, кому улыбаться, кому продавать себя? Кому я спокойно дам умереть? Я хочу узнать, что я, именно я, должна совершить, чтобы жить? Вы говорите, что жизнь прекрасна. Это я и хочу узнать, как я должна поступать, чтобы жить.” Ще дуже актуальна репліка охронця,який записав останні слова Антігони до коханого Гемона. “..Вот почему сержанты со стражниками на ножах. Видали вы, как сержанты воротят нос от нас, стражников? У них есть большое преимущество, их быстрее повышают в чинах. В известном смысле это верно. У нас, конечно, продвижение по службе идет медленнее, труднее, чем в армии. Но вы не должны забывать, что бригадир у стражников — это совсем не то, что старший сержант в армии… …С другой стороны, положение стражников кое в чем, пожалуй, лучше, чем сержантов-кадровиков. Стражник — солдат, но в то же время он некоторым образом государственный служащий…"""" Нічого не нагадує із сучасності??? Сучасний одяг героїв ще більше підкреслив актуальність усіх проблем людяності. Супер сучасна та актуальна вистава!!! Пройшло 2420 років, а людство нічому не вчиться??? Чому??? За що загинули молоді герої сто років тому на Україні, на Революції гідності, за що гинуть наші воїни на сучасній війн? За право бути вільною самобутньою людиною, в перше чергу вільно думаючою! Усі тирани (сучасні диктатори) попирають в першу чергу саме вільнодумство, бо це загрожує їхній владі. Саме саморідні вільнодумці стають героями, бо не мають страху перед злочинною владою.

Инесса

До сих пор мое мнение осталось не однозначным) В начале я вообще не могла понять, что происходит?! Действительно ли актеры вот так прямо перед зрителями в начале представления могут решать играть им сейчас комедию или все же трагедию!))) Потом втянулась) Все же приятным для меня оказалось, что такое трагическое произведение, написанное по Софоклу можно подать вот так с юмором, но при этом в конце ты чувствуешь всю серьезность происходящего! Мое мнение, что спектакль хорошо подан для молодежи! Современные костюмы (кожанки и ботинки), в диалогах современные вставки, необычная игра, когда не до конца пониманиешь это актёры играют или просто ведут диалог между собой) Но в целом в конце у меня все же осталось приятное впечатление после просмотра!)