Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Америка »
«Америка» – сучасна п’єса про пошуки себе і своєї душі в еміграції, в країні грошей, де платять навіть за посмішку офіціанта. На початку вистави Карл – типовий представник класу багатіїв-одинаків, який приховував початок свого фінансового падіння. У центрі ж уваги перебуває руйнування усіх стосунків після того, як імператив успіху і грошей втрачає силу. П’єса показує справжню вартість цього фальшивого світу успішного життя.
Вистава театру «Воскресіння» – це різдвяний сон, фантасмагорія, під час якої головний герой шукає відповідь, що найцінніше в нашому житті. Успіх і гроші, чи любов і добро? Сучасний «Гамлет» ставить вічне питання «Бути чи не бути?». Сміх і сарказм змінюється на біль і зойк про порятунок. Нелегко навчитись жити в новій реальності і залишатись людиною.
Якщо Ви вже засумували за снігом і Різдвом, саме час на прем'єру у театрі Воскресіння.
Він і Вона зустрілись у вагоні СВ, здавалось би, – банальний сюжет. Можливо. Але чому Вона ховає в валізі револьвер, а Він здригається від телефонного дзвінка? І хто ті люди, що з’являються та зникають? І чи люди вони взагалі? Майже детектив на дві дії з танцями, бійками та любов’ю чекає на вас у ліричній комедії «Кінцева станція – «Кохання».
Вони давно розлучилися. Вона спокійна, врівноважена і по-своєму щаслива... без нього. У неї - успішний чоловік, налагоджений бізнес, двоє дітей. Його життя теж залагодилося в повсякденних турботах: роки буденності притупили біль зради... Але раптовий телефонний дзвінок порушує звичний плин життя, повертає їх у минуле і змушує поставити всі крапки над «i». Чи можливо повернути те, що здавалося вже назавжди втраченим? Одна жінка і двоє чоловіків. На перший погляд – звичайний любовний трикутник. Але один з персонажів йде на ризикований психологічний експеримент. Ось тут-то і настає іспит для кожного з героїв, де вибір вкрай жорсткий: порядність і підлість, честь і зрада... І класична любовна історія переростає до фіналу в захоплюючий трилер.
«...На вулиці до молодого чоловіка, який поспішає на ділову зустріч, раптом з проханням про допомогу звертається незнайома жінка. Вона пропонує йому гроші, але не каже прямо, яка послуга їй необхідна. Згодом з'ясовується, що їй потрібна... «суща дрібниця»... Яка?.. Про це глядач дізнається, відвідавши нашу виставу, під час якої відбудеться багато цікавого і несподіваного». (Д. Морозов) «Ненормальна» - це жорстка історія, часом трагічного, часом комічного змісту, що тримає глядача в напрузі до останньої репліки. Недарма кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Жінці і справді нічого не може завадити... окрім любові.
П'єса, у якій два персонажі – Цензор і Автор. Цензор робить свої зауваження, Автор редагує свій текст. І далеко не завжди ці виправлення шкодять драматургічному матеріалу, який розглядається. Долаючи труднощі, авторська фантазія вирує! А деякі ідеї від Цензора взагалі на зразок «зумисне не вигадаєш». Окрім «роботи» над комедійною п'єсою, вони провадять цілком життєві розмови. І, оскільки майже тиждень щодня «працюють» пліч-о-пліч, розкриваються їхні характери. В'їдливо-відповідальний Цензор («Я не маю почуття гумору зовсім») і запопадливий, готовий зробити все, аби п'єсу взяли, Автор. Покірність драматурга – це спосіб боротьби з цензурою, усі прискіпування до п'єси перетворюються у жарти, і Цензор (позбавлений почуття гумору!), як не дивно, стає співавтором цих жартів ... АЛЕ як змінюється до фінального діалогу-поєдинку ставлення Цензора і до Автора, і до його комедії, та й до самого театру... А текст п'єси водночас можна розбирати на цитати! Мистецтво змінює людей, сміх лікує. А, як відомо, у сміху, як і в суперечці, народжується істина.
Отже, уявіть, в помешканні ветерана в’єтнамської війни з’являється не одна жінка, а цілих три. І всі вони дуже різні. Актриса, громадська активістка і менеджер з продажу нерухомості. Різні життя, різні світогляди, різна віра і нічого спільного, окрім нестримного бажання кожної довести, що вона «THE BEST»! І все це – у виконанні улюблених акторів Театру Франка!
В 2005р. закінчив Теребовлянське вище училище культури – режисура – викладач Нечай Анатолій Романович. В 2009р. закінчив Національний університет ім.В Стефаника – історичний факультет : )
«Життя надто складне щоб ставитися до нього серйозно. Люблю «згущонку». Вічна фраза – «хочеш змінити світ – зміни себе» : )»
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі).
19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України.
Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло.
За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм.
На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу.
Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина.
Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами.
Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі.
Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня.
Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA).
У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру.
Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.
« Америка »
