« Але вітер »

“…але вітер…” – це глибоке естетичне переживання від Влада Троїцького, режисера вистави.

Декорації створені з десятків вентиляторів. Актори не користуються словами. Музику створює поєднання шумів сцени та живих барабанів. І відеопроекції перетворюють простір театр у простір сновидіння.

“...але вітер…” – притча про зустріч, про любов, про розставання і про надію. На сцені грають троє акторів, але дійових осіб лише двоє: людина – з усіма своїми почуттями, сподіваннями і конфліктами, та вітер – німий та невидимий, безумовне існування якого – єдина можлива форма діалогу з людиною.

Вистава – поетична розповідь, не прив’язана до простору та часу. Медитативне дійство у тендітній та романтичній стилістиці Хаяо Міядзакі.

Режисер постановник: