З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Акула

« Акула »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Зуби в акул ростуть все життя, змінюючись у міру зношування. Слух акул здатен вловлювати звуки низької тональності, а багато видів здатні чути інфразвук.
У міфології Японії вважається, що акули забирають грішні душі «на той світ», а у Китаї сушені плавники акули вважаються гідним замінником «Віагри». У них прекрасно розвинений нюх. Дані рецепторів, що сприймають запах, обробляє 14% головного мозку. Якщо помістити хижу акулу в один кінець олімпійського басейну і вилити чайну ложку крові на іншому його кінці, риба учує кров і попливе на запах.

Один професор, дуже здібний і поважний, зі щасливою сім’єю і блискучою репутацією в науковому світі – якось порізав палець, і пішов у басейн. Він був занадто самовпевненим, і думав, що маленьку акулу – можна перевиховати.

Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Таргани
« Таргани » Іронічно про еміграцію
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.7
5.9
5.7

Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте? Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися. Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування. А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань. Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани? У виставі присутні сцени паління!

4.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
4.0
3.5
5.5
4.7

Це постановка за п'єсою класика сучасної ізраїльської драматургії Ханоха Левіна. Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя.  Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави. Фото та анотації надано театром.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.0

Це вистава про ненависть. Саме так, ви вірно прочитали. Вона про традицію ненависті. Що це за дивне поняття і невже воно потрібне світові? Ми повинні визначити для себе, до яких пір ми можемо бути бездіяльними, і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану. А що як цим поштовхом може бути лише ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, громада збереться докупи і житиме цим деструктивним почуттям, плекатиме цю жахливу ціль? Ми відтворимо для вас казкову історію про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність.

Pentecost
« Pentecost » Політична драма
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».

Відгуки
Лариса

Не могла відірватися від перегляду, слідкувала за дією, емоціями, співвідносила свої міркування з посилом авторів. гостра соціальна тематика, абсурдність деяких речей сучасного світу. Вистава підійде інтелектуалам.

Яна

Перед початком вистави попередили проте, що це вистава остання і вона про зловживання. Також попередили, що нейтральних відгуків немає, а є тільки хороші і погані. Тому налаштування вже було тільки на біле і чорне. Я не можу сказати, що вистава мене сильно захопила, чи мені було нудно. Було нормально. Цікаво було спостерігати за розвитком подій, де маленька гадюка перетворювалась на отруйну анаконду (в нашому випадку акула у якої прорізаються зубки). Та мені не вистачило характеру дорослого чоловіка, який став напрочуд толерантним, такий м'який, що в це складно повірити в українському суспільстві. З точки зору різноманіття вистав, то це цікаво, та чи актуальна така вистава у нас, то я не впевнена, бо українське суспільство не дуже терпиме та толерантне. Тому відчуття доволі двоякі. Сюжет про зловживання толерантностю, що було притаманно в США в дев'яності роки. Але це не притаманне нашому суспільству. Бо в нас і досі процвітає сексизм, нетерпимість до людей з інвалідністю, расизм, гомофобія і тд. Що робить сюжет не зовсім актуальним для українського суспільства, але досить цікавий як існуюча в інших країнах точка зору. Чоловік повністю відповідав образу західного професора. А от студентка не змогла передати притаманну її образу риси, такі як підступність. Вона була досить легка і якось не розкрила свій образ поступово, а зробила це дуже швидко. Із доброї м'якої овечки доволі швидко стала вовком, і тому за нею вже було не цікаво споглядати потім. Я б не ставила обмеження на цю виставу, вона підійде для різних категорій людей. Цікаво було подивитися з якими проблемами стикаються іноземці. В якійсь мірі я намагалась проектувати це на наше суспільство, та в мене все ніяк не виходило, бо проблеми в Україні мають інших причини походження,тому і порівнювати навіть з першого погляду схожі ситуації не варто. Вистава має досить сильне емоційне і швидке завершення, що викликає у глядачів вибух різних емоцій, які ніби оживляють свідомість глядачів.