« Актриса »

Спектакль (моно-спектакль) посвящен Марии Заньковецкой, речь идет от первого лица.Александра Люта, играя главную героиню, передает ее эмоции, переживания, трагедию обманутой любви. Погружаешься в атмосферу украинского театра конца XIX- начала XX века. Обстановка театра, надо заметить, очень способствует этому, так как театр размещен в шикарном особняке богатого киевского конезаводчика Родзянко, современника Заньковецкой. Александра Люта -актриса академическая, передает все верно. Возможно, слишком правильно. Все жесты выверены, заучены и.. несколько стандарты, в том числе излишняя экзальтированность. Впрочем, свойственная всем актрисам, тем более такого масштаба, как Заньковецкая. Автобиографическая постановка о жизни Марии Заньковецкой. Времена меняются, а проблемы частично те же -проблема провинциального театра, закулисные интриги, зависть коллег. Все это на фоне безответной любви и раскрывает суть трагедии великой актрисы. Образ передан на отлично. Возможно, слишком "на отлично"-красивая актриса красиво транслирует емоции, трагедию, смысл жизни великой актрисы.Возможно, хотелось увидеть не идеальный образ, а более земной. Удачное сопровождение-спич админитратора перед спектаклем. Ужасный буфет с грязной раковиной на виду.

Вистава дуже сподобалась! Незважаючи на те, що це була моновистава і актриса весь час була на сцені одна, вона не відпускала увагу глядачів ні на мить! Було цікаво дізнатися з монологу про почуття Марії Заньковецікої. У виставі йдеться про долю прими українського театру Марії Заньковецької. Саме їй колись А. Чехов присвятив п'єсу "Чайка". На сцені за годину немов у калейдоскопі проноситься все життя видатної жінки, у яку вдалося перетворитися Олександрі Лютій. Акцент зроблено на коханні Марії до Миколи Садовського. Глядачі дізналися про непросту історію стосунків двох метрів українського театру, про інтриги за лаштунками, про муки народження ролей. За весь час вистави актриса не була однаковою на сцені, вона ніби гортає життя Марії від першого виходу на сцену до останнього, від молодої повної енергії та кохання жінки до старухи, у яку перетворилася Олександра, просто накинувши шаль на голову. Важко не помітити портретне сходство героїні та актриси, чий портрет ми побачили в кінці вистави. Олександра Люта дуже талановита, це нова Марія Заньковецька! Вона зуміла повністю розкрити образ великої актриси. Театр - це старовинна історична будівля в центрі Києва, зберігся декор тих часів. Нема ліфта.