Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава «Актриса» Романа Горака ще до прем'єри отримала міжнародне визнання. Виконавиця ролі Марії Заньковецької – Олександра Люта отримала Диплом за кращу жіночу роль міжнародного Фестивалю національних театрів «Москва – місто світу».
Режисер-постановник вистави, народна артистка України Алла Бабенко: «Життя Марії Заньковецької було настільки бурхливим, насиченим, багатозначним, що вмістити його в одну виставу – неможливо. Автор п'єси Роман Горак взяв кілька епізодів, які пов’язані із коханням актриси до Миколи Садовського. Ці епізоди ми й граємо…»
«Піаф» у перекладі з французької означає «горобець»... Ім'я геніальної французької співачки Едіт Піаф вписано в історію двадцятого століття золотими літерами. Ця моновистава про те, що ні слава, ні успіх – нічого не дається без болю, і за все треба платити. Ця вистава про злети та падіння, про дивовижну жінку, якій належать слова, адресовані всім людям: «Я, на щастя, одна з тих, хто заплатив своїм життям за вашу любов».
У своїх піснях вона співає те, що хотіла б сказати вся Франція. У п'єсі Жана Кокто «Байдужий красень» вона повинна сказати те, що хотіла б сказати кожна жінка. Тут два персонажа, але один з них не промовляє жодного слова. Ми його навіть не побачимо, а втім, уявити його – справа нехитра. Велична Едіт Піаф – звичайна жінка, яка живе з чоловіком, який її більше не любить. Вона живе очікуванням. Цієї ночі вона очікує його як і раніше. Він входить, надягає халат, лягає в ліжко, закурює цигарку і розгортає газету. Він мовчить. А вона – каже, каже! Вона переходить від гніву до прохання, від ніжності до погроз. – Я люблю тебе. Зрозуміло, я люблю тебе, і в цьому твоя сила.
Про що ми найбільше будемо шкодувати, коли дізнаємось, що наше життя скоро обірветься? Можливо про те, що багато важливих дзвінків та зустрічей з друзями не відбулися з нашої вини? Чи не помиляємося ми, коли відкладаємо важливі речі на потім? Адже ми впевнені, що часу попереду ще достатньо... «Ще є час щось змінити...» Вистава режисера Вікторії Маноле про те, що все звичне так чи інакше колись закінчується. Все погане проходить, а все гарне – залишається в нашій пам'яті, якщо ми вчимося насолоджуватися життям і цінувати кожен новий день.
Free Love – ця тема привертала до себе увагу творців всіх часів і народів. Яка природа Любові і яка її ціна? В чому полягає справжня free Love? Чим людина може пожертвувати заради Любові і чи варто здійснювати ці жертви? Кожен глядач знайдеу виставі на ці вічні питання свої власні відповіді. Романтична мелодрама і детектив – в одному флаконі. Жінка з очима гізехського сфінкса і червоними губами вампіра, чоловіки – дуже різні, але всі пристрасні і яскраві, які один за одним йдуть з її життя, щоб з'явитися знову на сторінках її щоденника. Вистава створена за мотивами повісті Валерія Брюсова – чоловіка, що вивчає глибину і всі нюанси таємничої жіночої душі. Тим цікавіше подивитися на душу жінки очима і почуттями чоловіка, якого часто називають імператором символізму, а його творчість – відображенням суперечливого і підкреслено естетичного модерна. Неоднозначні ствердження героїні «зачеплять» жінок і вельми здивують чоловіків.
Наскільки ви залежні від чужої думки? Ми живемо у світі різноманітних «облич», де фальш давно стала запорукою просування кар'єрними сходам. Дуже часто ми формуємо свою індивідуальність так, щоб догодити іншим. Така залежність сильно шкодить особистому розвитку, заважає бути такими, якими хочеться нам, займатися тим, що нам подобається, заважає знайти своє щастя. З такими проблемами стикаються герої п'єси Маріуса фон Майєнбурга «Потвора». У виставі події розвиваються дуже стрімко, жанр іскрометної сатири поступово перетікає в глибоку драму, а іноді, навіть доходить до абсурду. У якийсь момент усі герої просто перестають розрізняти один одного. Можливо, причиною є зміна зовнішності за допомогою хірургічного втручання? А може ще щось? Вистава «Потвора» змусить усіх не лише посміятися від душі, але й задуматися про найважливіше. Хто я? Ким я є насправді і що я намагаюся відображати? Хто взагалі ці люди, які мене оточують? І хто з них щасливий по справжньому? А я щасливий?
Спектакль (моно-спектакль) посвящен Марии Заньковецкой, речь идет от первого лица.Александра Люта, играя главную героиню, передает ее эмоции, переживания, трагедию обманутой любви. Погружаешься в атмосферу украинского театра конца XIX- начала XX века. Обстановка театра, надо заметить, очень способствует этому, так как театр размещен в шикарном особняке богатого киевского конезаводчика Родзянко, современника Заньковецкой. Александра Люта -актриса академическая, передает все верно. Возможно, слишком правильно. Все жесты выверены, заучены и.. несколько стандарты, в том числе излишняя экзальтированность. Впрочем, свойственная всем актрисам, тем более такого масштаба, как Заньковецкая. Автобиографическая постановка о жизни Марии Заньковецкой. Времена меняются, а проблемы частично те же -проблема провинциального театра, закулисные интриги, зависть коллег. Все это на фоне безответной любви и раскрывает суть трагедии великой актрисы. Образ передан на отлично. Возможно, слишком "на отлично"-красивая актриса красиво транслирует емоции, трагедию, смысл жизни великой актрисы.Возможно, хотелось увидеть не идеальный образ, а более земной. Удачное сопровождение-спич админитратора перед спектаклем. Ужасный буфет с грязной раковиной на виду.
Вистава дуже сподобалась! Незважаючи на те, що це була моновистава і актриса весь час була на сцені одна, вона не відпускала увагу глядачів ні на мить! Було цікаво дізнатися з монологу про почуття Марії Заньковецікої. У виставі йдеться про долю прими українського театру Марії Заньковецької. Саме їй колись А. Чехов присвятив п'єсу "Чайка". На сцені за годину немов у калейдоскопі проноситься все життя видатної жінки, у яку вдалося перетворитися Олександрі Лютій. Акцент зроблено на коханні Марії до Миколи Садовського. Глядачі дізналися про непросту історію стосунків двох метрів українського театру, про інтриги за лаштунками, про муки народження ролей. За весь час вистави актриса не була однаковою на сцені, вона ніби гортає життя Марії від першого виходу на сцену до останнього, від молодої повної енергії та кохання жінки до старухи, у яку перетворилася Олександра, просто накинувши шаль на голову. Важко не помітити портретне сходство героїні та актриси, чий портрет ми побачили в кінці вистави. Олександра Люта дуже талановита, це нова Марія Заньковецька! Вона зуміла повністю розкрити образ великої актриси. Театр - це старовинна історична будівля в центрі Києва, зберігся декор тих часів. Нема ліфта.
Олександра Люта народилася 9 березня 1977 року.
У 1994—1998 роках навчалася у Львівській музичній академії імені Миколи Лисенка на вокальному факультеті, акторського відділення, курс народного артиста України Богдана Козака.
Працювала акторкою Першого українського театру для дітей та юнацтва (1998—1999).
З 1999 року — акторка Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.