Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Акомпаніатор» – моновистава про жінку-музиканта, чия роль на сцені завжди була другорядною. Лише одного разу ввечері вона випадково потрапляє в світло прожекторів і стає головною героїнею сцени, магічного простору гри почуттів.
Можливо, справжні артисти грають на сцені самих себе? Або навпаки: артист створює різні образи у своєму житті? Що відчуває глядач занурений в простір театральної гри?
У виставі «Акомпаніатор» емоційність актриси має схожість з капричіо. Вона грає вільно, жваво, несподівано, ефектно. Вистава відкриває поліфонію почуттів, а гра – наповнює невеликий простір залу сміливою відвертістю жінки.
Моновистава – це той випадок, коли виконавець приречений на публічну самотність. Її обрала для себе народна артистка України Ірина Кліщевська. Наркотики, алкоголь, суїциди та хвороби, неймовірний успіх, злети та падіння в прірву, найкращі чоловіки та заздрощі жінок... В житті видатної Едіт було стільки, що вистачило б на кілька серіалів, то що ж говорити про виставу... Вистава неодноразово брала участь у Міжнародних театральних фестивалях моновистав, де здобула премії та нагороди (нагорода «За кращу жіночу роль» на фестивалях «BGMOT 2006» (Болгарія) та «Відлуння» (Україна), «За високу майстерність» («Armmono»-2004), диплом фестивалю «Вересневі самоцвіти» (Україна), Гран-прі фестивалів «Албамоно 2006» та Фестивалю моновистав Македонії).
Вірші Зерова, Семенка, Хвильового, Плужника, Теліги, Тичини та інших яскравих представників того трагічного покоління. Історія через поезію... Персонажі, які починають творити свою історію. Вірші, які оживають... люди, які зникають... Пластично-поетична вистава «Розстріляні Від(ро)дження» повністю побудована на віршах Розстріляного Покоління.
В основі вистави – п’єса одного з найпопулярніших українських сучасних драматургів – Ярослава Стельмаха. Це своєрідна сповідь автора про те, як непросто бути творчою людиною, як важко іноді народжуються звичайні слова, з них – речення, а з речень – твори, які потім стають книгами, що інколи недбайливо покриваються пилом на бібліотечних полицях. Життя письменника – штука важка, але водночас страшенно цікава. Всі складності характеру такої творчої особистості з успіхом демонструє добре відомий киянам актор Олексій Вертинський. Виступаючи у ролі «А» – єдиного героя цієї моновистави – артист тримає глядача у цікавості і напрузі з першої до останньої хвилини, розповідаючи у короткій виставі і про довге та змістовне життя свого персонажа.
«Коли я бачу тебе – мені все на світі видається у рожевому світлі!» Чи знаєте ви, що таке кохання сильної жінки, де і «втрачені мрії», і «чоловіки в її житті», і «спокушена й покинута»? Кохання пристрасне, божевільне, неприборкане. Кохання до нестями. Кохання, яким хворіють геніальні люди – люди, які творять історію і про яких довгі роки, а іноді й століття ходять легенди! Саме такою сильною, темпераментною, невгамовною як у роботі, так і в коханні, надзвичайно талановитою була героїня вистави «Життя в рожевому світлі», велика французька шансонетка Едіт Піаф! Маленький паризький горобчик з солов'їним голосом і характером задиркуватого дівчиська, вихованого вулицею. Але водночас стійка та рішуча жінка, незважаючи на будь-які примхи лиходійки Долі. Скільки всього вона пережила: голод, злидні, смерть дочки, втрата коханого, алкоголь, наркотики, незліченне число коханців. І при цьому – нескінченна потреба кохати і бути коханою. Кохати пристрасно і до самозабуття, усіма фібрами своєї душі. Але... напівтемна сцена, освітлена лише прожектором, спрямованим на маленьку некрасиву жінку, звуки музики... і голос, голос, що паралізує усе твоє єство, голос різкий, сильний, несподіваний, який часом переходить у крик, крик душі. І раптом жінка стає красивою, і не лише красивою, а прекрасною, і вона ні за чим не шкодує. Легендарна Едіт Піаф! Для якої любов і пісня – є сенсом всього її життя!
Про театр та людей театру - мовою театру. Публіцистична вистава за книгою легендарної акторки Ади Роговцевої. Кожен з артистів грає не просто роль, а цілу галерею незабутніх образів - реальних людей, знаменитих і невідомих. Щирість та витончений гумор авторського тексту зігрівають кожну сцену вистави.
У 1979 році закінчив Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Володіє всіма основними театральними професіями. Працює як сценограф, художник по костюмах, візажист, актор. Починав як актор «Театру мініатюр», де поставив і зіграв виставу «Я сьогодні сміюсь над собою», присвячену Олександру Вертинському. За режисуру береться тоді, коли йому наболить певна тема. Влітку, коли в Україні настає затишшя у театральному житті, багато працює за кордоном.
Після служби в рядах збройних сил СРСР (1981-1983) навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв (1986-1989) на кафедрі режисури та акторської майстерності професора Д. Чайковського.
З 1989 року початок творчого шляху в українських театрах.
З 1997 по 2001 роки cпівпрацював з режисером Андрієм Жолдаком в багатьох театрах України, Росії та Європи як актор та художник.
З 2002 по 2015 рік працював у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка як режисер, художник-постановник та актор. За рік роботи в цьому театрі поставив три вистави. Одна з них, «Батько» за однойменною п’єсою Августа Стріндберґа, була відзначена «Київською Пектораллю».
З 2002 року і понині працює художником-поставником з режисером Аттілою Віднянським у театрах Угорщини.
Олександр Білозуб був удостоєний Міжнародної театральної премії ім. Гірняка за режисерські роботи. Це означає визнання спадкоємності його творчих пошуків із принципами режисерської та акторської школи Курбаса. Це орієнтація на європейський контекст, на актора-співавтора, озброєного широкою палітрою технічних засобів, на виставу, яка є самостійним авторським проектом і разом із тим — результатом колективної творчої думки.
Гармонійне поєднання жіночої краси, розуму і багатогранного таланту дозволяють актрисі і співачці з чарівним голосом створювати надзвичайно різноманітну галерею ролей в спектаклях «Цілуй мене, Кет!» К. Портера (Ліллі Ванесси, Катаріна Мінола), «За двома зайцями» В. Ільїна та В. Лукашова (Проня), «Циганський барон» Й. Штрауса (Мірабелла), «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу (Еліза), «Бал у Савойї» П. Абрахама (Дезі Брайтон), «Баядера» І. Кальмана ( Маріетта), «Сільва» і «Містер Ікс» І. Кальмана, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова, «Вогні рампи» Г. Фролова, «Карнавал казок в Україні »,« Білосніжка і семеро гномів »В. Домшинського.
Експериментальна сцена #Stage_LAB Національної оперети України – простір експерименту і театральних досліджень. Невеличкий сценічний майданчик був відкритий у червні 2018 року.
Першу постановку на #StageLAB представив Олександр Білозуб, заслужений діяч мистецтв України, відомий в Україні та в Угорщині театральний художник. У просторі #StageLAB демонструються вистави: «Георг Отс», «Акомпаніатор», «#На_краю_світу». За підтримки УКФ тут протягом жовтня-листопада 2018 року було здійснено інклюзивний проект для дітей «АндерСон».
#StageLAB розташовується на нульовому поверсі будівлі Київського національного академічного театру оперети. Сьогодні театр має п’ять сценічних майданчиків, один з яких #StageLAВ і тут тривають театральні дослідження.