« Акомпаніатор »
«Акомпаніатор» – моновистава про жінку-музиканта, чия роль на сцені завжди була другорядною. Лише одного разу ввечері вона випадково потрапляє в світло прожекторів і стає головною героїнею сцени, магічного простору гри почуттів.
Можливо, справжні артисти грають на сцені самих себе? Або навпаки: артист створює різні образи у своєму житті? Що відчуває глядач занурений в простір театральної гри?
У виставі «Акомпаніатор» емоційність актриси має схожість з капричіо. Вона грає вільно, жваво, несподівано, ефектно. Вистава відкриває поліфонію почуттів, а гра – наповнює невеликий простір залу сміливою відвертістю жінки.
« Розстріляні Від(ро)дження »
« Синій автомобіль »
Трагікомедія
« Вітер шумить в тополях »
Комедія
« Незрівнянна »
Комедія
« Наше Різдво »
Комедія
У 1979 році закінчив Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Володіє всіма основними театральними професіями. Працює як сценограф, художник по костюмах, візажист, актор. Починав як актор «Театру мініатюр», де поставив і зіграв виставу «Я сьогодні сміюсь над собою», присвячену Олександру Вертинському. За режисуру береться тоді, коли йому наболить певна тема. Влітку, коли в Україні настає затишшя у театральному житті, багато працює за кордоном.
Після служби в рядах збройних сил СРСР (1981-1983) навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв (1986-1989) на кафедрі режисури та акторської майстерності професора Д. Чайковського.
З 1989 року початок творчого шляху в українських театрах.
З 1997 по 2001 роки cпівпрацював з режисером Андрієм Жолдаком в багатьох театрах України, Росії та Європи як актор та художник.
З 2002 по 2015 рік працював у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка як режисер, художник-постановник та актор. За рік роботи в цьому театрі поставив три вистави. Одна з них, «Батько» за однойменною п’єсою Августа Стріндберґа, була відзначена «Київською Пектораллю».
З 2002 року і понині працює художником-поставником з режисером Аттілою Віднянським у театрах Угорщини.
Олександр Білозуб був удостоєний Міжнародної театральної премії ім. Гірняка за режисерські роботи. Це означає визнання спадкоємності його творчих пошуків із принципами режисерської та акторської школи Курбаса. Це орієнтація на європейський контекст, на актора-співавтора, озброєного широкою палітрою технічних засобів, на виставу, яка є самостійним авторським проектом і разом із тим — результатом колективної творчої думки.
Гармонійне поєднання жіночої краси, розуму і багатогранного таланту дозволяють актрисі і співачці з чарівним голосом створювати надзвичайно різноманітну галерею ролей в спектаклях «Цілуй мене, Кет!» К. Портера (Ліллі Ванесси, Катаріна Мінола), «За двома зайцями» В. Ільїна та В. Лукашова (Проня), «Циганський барон» Й. Штрауса (Мірабелла), «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу (Еліза), «Бал у Савойї» П. Абрахама (Дезі Брайтон), «Баядера» І. Кальмана ( Маріетта), «Сільва» і «Містер Ікс» І. Кальмана, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова, «Вогні рампи» Г. Фролова, «Карнавал казок в Україні »,« Білосніжка і семеро гномів »В. Домшинського.
Експериментальна сцена #Stage_LAB Національної оперети України – простір експерименту і театральних досліджень. Невеличкий сценічний майданчик був відкритий у червні 2018 року.
Першу постановку на #StageLAB представив Олександр Білозуб, заслужений діяч мистецтв України, відомий в Україні та в Угорщині театральний художник. У просторі #StageLAB демонструються вистави: «Георг Отс», «Акомпаніатор», «#На_краю_світу». За підтримки УКФ тут протягом жовтня-листопада 2018 року було здійснено інклюзивний проект для дітей «АндерСон».
#StageLAB розташовується на нульовому поверсі будівлі Київського національного академічного театру оперети. Сьогодні театр має п’ять сценічних майданчиків, один з яких #StageLAВ і тут тривають театральні дослідження.
« Акомпаніатор »
