Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Те, що ніколи не втрачає свого шарму – екзотична мудрість Африки.
Історії й легенди, у яких люди намагаються пояснити довколишній світ і природу, передаються з уст в уста по всій Африці. Казки розповідають, чому, наприклад, у слонів тільки один малюк, чому курям не можна жити в одній хаті з людьми, чому гіпопотами весь час сидять у воді або чому кажан боїться сонця.
Ці казки – це живі оповідки, які старші люди розповідають дітям чи дорослим, коли присідають разом спочити в затінку під деревом, або тихими африканськими вечорами перед сном. У цих зразках африканського фольклору люди, які не мали ні освіти, ні науки та спиралися лише на власний досвід, оригінально витлумачили природні явища й поведінку тварин. В нашій виставі .багато музики та танців, колоритних костюмів. А головне, все це відбувається на невеличкій сцені, де діти мають змогу розгледіти найменші деталі вистави.
Нещодавно відбулася прем’єра спектаклю «День прильоту Ластівки, або Поцілунок Принцеси», створеного за п’єсою відомого сучасного білоруського драматурга Олексія Дударєва, що, у свою чергу, була написана за мотивами казок Ганса Крістіана Андерсена. Нова постановка стала першою серйозною режисерською роботою однієї з провідних актрис театру Марії Грунічевої. Вистава «День прильоту Ластівки, або Поцілунок Принцеси» є немов продовженням твору Андерсена «Дюймовочка», а події відбуваються через триста років після подій, описаних у всесвітньо відомій казці. Тепер головною дійовою особою виступає Принцеса Дюмі, що є дочкою Дюймовочки. Спочатку — це вередливе самозакохане дівчисько. Під час свята прильоту Ластівки вона відмовилася поцілувати Олов’яного солдатика, що був у неї таємно закоханий. Саме після цього за допомогою Чортеняти її викидають щурам. Але ж, напевне, Олов’яний солдатик не залишить дівчину в біді. Очевидно, нова постановка буде цікавою не тільки дітям, але й їхнім батькам. Адже зовсім не по-дитячому звучать фрази: «Раніше підкоп називався крадіжкою, а зараз — бізнесом»; «Хіба на правду ображаються? Лише на неї, родиму, й ображаються»; «Хазяїн своєму слову: захотів — дав, а захотів — забрав».
Вистава за п’єсою сучасного відомого німецького режисера та драматурга Ульріха Хуба – це вдалий приклад поєднання біблейської притчи про всесвітній потоп, що покладено до основи сюжету, і сучасної історії про трьох милих пінгвінів, які потрапляють до Ноєва ковчегу. Пінгвінів троє, а квитків на ковчег всього два. У цій непростій ситуації герої вистави проявляють свої найкращі властивості: почуття дружби, честі, любові до ближнього. «Біля ковчегу о 8», у свій час, було визнано найкращою п’єсою для дітей та юнацтва в Німеччині. Ось вже багато років, як вона користується великою популярністю не тільки у дитячих, але й у «дорослих» театрів по всьому світу. Адже люди різного віку сприймають цю історію на своєму рівні, виходячи з свого власного життєвого досвіду. Вистава ідеально підходить для сімейного огляду і дуже рекомендується для дітей і підлітків у віці від 5 до 15 років. Цю п'єcу, яку було написано, насамперед, для дітей, прекрасно сприймають дорослі та дивляться її з не меншим задоволенням, ніж діти.
Неймовірна подорож-пригода по часу і простору двох шалених равликів, які обожнюють цукерки, долають багато труднощів, аби нарешті знайти те, що вони завжди шукали - свою сім'ю.
Уайльдівського «Зоряною хлопчика» можна називати казкою лише умовно. Занадто багато тут філософських пошуків і дорослих істин. Письменник навіть у дитячому жанрі не зрадив своїй пристрасті до контрастів. Хлопчик-зірка прекрасний зовні, але жорстокий душею. Що це? Закляття злого чаклуна чи особистий вибір кожного? Відповіді разом із глядачами шукатимуть актори київського театру «Колесо».
Розповім я вам малята казку про старшого мого синка Еспена. Про його пригоди в лісі – хай сам розповідає. Краще я вам розкажу як він у палац до короля прийшов. Ні, хай сам розказує. О, згадала! Розкажу я вам як він врятував своїх братиків. Ба, ні. Хай він сам вам покаже як він і зайців випасав, і з королем товаришував, і про принцесу, і про чарівну дудку. А от чи зможе Еспен зберегти всіх 99 зайців,про це ми дізнаємось із казки та допоможемосміливому хлопчині у його непростій справі.
В 1998 году окончила Киевский государственный университет театрального искусства им. Карпенко-Карого (театральный факультет, специализация «актриса театра и кино», мастерская Ю.С.Ткаченко).
С 1998 года – актриса Киевского театра «Колесо». В 2002-2003 гг. и с 2008 года – актриса Киевского театра «Браво».
У 2008 році отримала Другу премію на Всеукраїнському конкурсі читців імені І. Франка.
Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.
Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру.
Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави.
Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.