« Афінські вечори »
Інтелігентна московська сім’я зовні має цілком благопристойний «фасад». Але близькі люди в ній вже давно стали чужими один одному. В цьому «благородному сімействі» назріває скандал: з’ясовується, що зовсім юна незаміжня дочка-піаністка чекає дитину. Протягує обірвані ниточки тепла і розуміння між батьками і дітьми бабуся – людина мудра і тонка, чия молодість пройшла в Петрограді епохи декадансу. Бабуся буквально шокує всіх розповідями про заборонені плоди богемного життя: кохання утрьох, куріння опіуму, оргазм.
Загалом, про таку бабусю можна лише мріяти! Вона перетворить цей манірний дім на веселу божевільню, викине декілька запаморочливих фортелів і врешті-решт зробить все, щоб з’єднати люблячі серця.
У виставі звучать вірші Костянтинтина Бальмонта та музика Франца Шуберта.
Я победил холодное забвенье, Создав мечту мою. Я каждый миг исполнен откровенья, Всегда пою. Саме цей уривок з вірша Костянтина Бальмонта найкраще характеризує головну героїню вистави – Анну Павлівну. Бешкетництво, легковажність та невгамовний позитив як ореол завжди з нею, хто б не казав, що ці риси притаманні лише молодій і недосвідченій людині. Вона настільки щира в своїх проявах, що хочеться заразитися від неї та заразити всіх навколо. Раніше мені здавалося, що все це можна зберегти якщо все твоє життя – це суцільна насолода і відсутність будь-яких тягарів долі. І я таки помилялася… Чому? Думаю, що відповідь на це ви знайдете саме на цій виставі. А ще "Афінські вечори" - це дослідження любові як явища, яке нам,людям, ніколи не вдасться вивчити та пояснити, бо воно має безліч форм і проявів. Герої вистави люб`язно поділяться з вами своїм баченням цього таємного почуття. А ще, а ще обов`язково перед переглядом послухайте Фантазію фа мінор, "лебедину пісню" Франца Шуберта, повірте, це вам знадобиться.
Юна піаністка нещодавно досягла свого повноліття і три місяці як вагітна. Як це донести батькам? Та ще й коли автор цього, зі слів батька, півтора рази був одруженим. Але все змінює приїзд інтелігентної бабусі. І розповіді про життя молодих дівчат в часи її молодості. Так, дівчата не могли покидати будинок без супроводу чоловіків до одруження. Так, під час спілкування завжди була присутня мама. І навіть невинне згадування про прийняту ванну вважалося непристойним. Однак, життя молоде. Молодь знайшла вихід. Влаштовували Афінські вечори. Де було дозволено все заборонене.
Помічниця режисера у Молодому театрі.
Народилась 12 січня
Освіта: Київський національний університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. К. Карпенка-Карого
У 1979 році закінчила акторський факультет Челябінського музичного училища.
У 1979-1981 рр. працювала в Челябінському Академічному драматичному театрі імені Цвелінга.
У 1981-1995 рр. – в Донецькому обласному російською драматичному театрі (м. Маріуполь).
З 1996 року – актриса Молодого театру. З 1997 року службу в театрі успішно поєднує з діяльністю концертного адміністратора і асистента режисера в команді «Балкашинов і К» (однієї з провідних фірм у світі шоу-бізнесу сучасної України).
У 1973-75 рр. – актор Ворошиловградського музично-драматичного театру (нині Луганський український музично-драматичний театр).
У 1975-80 рр. працював в Ансамблі пісні і танцю Київського військового округу.
У 1981-2000 рр. – в трупі Київського академічного театру на Липках.
З 2000 року працює у Молодому театрі.
Лауреат премії ім. О. Бойченка. Нагороджений орденом «Знак Пошани».
Після дев'ятого класу подруга запропонувала Марії вступити в міське училище культури на режисуру театралізованих масових свят і обрядів. Вона вступила, а пізніше подала документи в Університет ім. Карпенко-Карого. Але провалилася.
Мама вирішила, що донька піде в іншу сферу, але коли прийшов час знову подавати документи, Марія повторила спробу і вступила на бюджет. Ось так і розпочалася її кар'єра актриси.
З 1998 по 2000 рр. – актор Українського малого драматичного театру.
З 2000 по 2008 рр. – актор ТЮГу на Липках.
З 2008 року працює у Молодому театрі.
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!
« Афінські вечори »
