Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Чи може стілець зависнути в повітрі? Може, якщо його хтось підвісить на гачок. Чи можна підвісити людину? Так. Чи може людина підвісити сам себе? Залежить. Якщо людина залежить. Від чого завгодно: від жінки, солодощів, сигарет, власних страхів. Тоді тільки бігти. Бігти все швидше і швидше, поки не настане та сама точка. А вже буде вона поворотною або безповоротною – залежить від тебе.
«A Morphine», життя Доктора Полякова в одному акті. Історія, яка чіпляє. За ребра.
«Якщо ви любите потворну жінку, то ваше кохання може тільки зростати все більше, оскільки воно стає все більш і більш потворним». Артур Міллер Пекло починається з тебе. І закінчитися може лише в тобі. Але існують люди, які скоріше дозволять аби усіх перевішали, ніж визнають свою провину. Історія Джона Проктора починається зі зради. З незатишної хати з простиглим коханням дружини Елізабет він вважав за краще втекти до лісу, де часто палає заборонене вогнище, а в горщику бурлять солодкі пристрасті. Та зілля, що здавалося життєдайним, виявилося смертельним. 17-річна дівчина-сирота Абігейль Вільямз свого більше ніколи не втратить, а отримавши, нікому задарма не віддасть. Те, що почалося, як банальний адюльтер, перетворюється на судовий процес зі звинуваченнями у відьомстві та змові з дияволом… який, здається, і сам не проти вплинути на хід справи. Проктор, його дружина та багато місцевих мешканців потрапляють за ґрати. А далі – кожен за себе. Можна зізнатися і отримати свободу, або ж сказати правду і померти. Хто з них вибереться з цього пекла?
У цьому спектаклі тривалістю близько 55 хвилин за висловлюваннями Дюрас героїня М. розповідає про універсальність свого життєвого досвіду: між сімейним життям і любовними стосунками. Спогади, які її наповнюють, з'являються у вигляді відео-проекцій на вишуканих декораціях в супроводі електронної музики. Героїня ніби є відлунням того, що звучить в її голові. Вона намагається заспокоїти свій надактивний розум, щоб відновити просте задоволення тіла від руху. Исповедь М. звучить як заклик радіти життю і цінувати здатністю любити.
TranzYT – сучасна вистава про людей, пошук свого місця та самого себе. Cпільна робота митців з України, Німеччини та Великобританії. TranzYT – це місце, де можна перетнути річку. Це слово в стані змін, коливання назад і вперед між його українськими, англійськими та німецькими еквівалентами. Незалежно від того, визнаємо ми це чи ні – ми всі ми назавжди в цьому стані. Коли ми проходимо через дверний проріз. Коли ми входимо в несподівану кімнату. Або коли крихітна планета проходить останній оберт навколо Сонця.
Життя абсурдне. Але це якщо підходити до нього з раціональної точки зору. Тобто з точки зору, що існує якась об'єктивна реальність з якимось об'єктивно правильним змістом. Як тільки ми визнаємо абсурдність світоустрою, ми приходимо до розуміння того, що раз не існує абсолютно правильного сенсу для життя, то ми в силах вибирати і вкладати свій сенс в життя взагалі і у всі події, що відбуваються в ньому, зокрема. Наприклад, вважати життя не абсурдом, а розвагою, грою. Або, наприклад, зараз прийнято вважати, що раз ми живемо у світі, що прискорюється, то нам теж потрібно прискорюватися, інакше ми будемо не встигати за ним. Так ось виявляється, що ми маємо право зробити протилежний висновок – що для того, щоб встигати за світом, нам потрібно, навпаки, сповільнюватися, і ми в силах домогтися підтвердження цього. Розказана автором історія про простий життєвий любовний трикутник, розказана мовою театру абсурду, може бути розглянута не як вирок Людині (Людству), а як вирок раціональному розуму Людини. Таким чином можна сформулювати мету проекту – абсурдистську (читай - декадентську) п'єсу поставити як життєстверджуючу, – таку, що несе позитивне осмислення, подію. Вистава поставлена на першому етапі англійською, на другому – в неї паралельно вводиться український текст.
Ви пам’ятаєте ті дні, коли ви були підлітком? Ми майже точно знаємо, що у вас є чудові спогади про ті часи, правда? Ми такі маємо… Але не завжди все було так прекрасно ... Уявіть тепер: ви, підліток, знову живете в маленькому місті десь у США в 70-х роках. Девід Боуї тільки починаю свою кар’єру, життя сповнене кольорів і фантазій ... Але ви... Ви відрізняєтесь… Хочете знати, що далі? Ми прагнемо, щоб ви відчули історію повністю, тому, перш ніж приїхати, обов’язково послухайте музику стилю Glam Rock. А якщо ви ще й одягнете якийсь елемент одягу 70-х, отримаєте маленький подаруночок.
Колаборація ProEnglish Theatre з актором Юрієм Радіоновим виявилася надзвичайною. З Морфію Булгакова залишили найважливіші частини і змішали з чистими емоціями. Пластичні деталі разом з відеорядом створювали емоційну картину трагедії залежності. Чудове використання реквізиту та простору сцени й світла, що дозволяють вийти за аскетичність формату монодрами. Емоційне подання, де актор не втрачав контакту із аудиторією та матеріалом. Чудовий молодий театр.
Перше знайомство з ProEnglish театром було чудовим. Суцільне занурення в історію занепаду однієї людини, її марних спроб позбутися деструктивної залежності. В акторові, що заповнює собою весь простір, - біль тіла і душі булгаковського героя, його химерні морфійні сновиди. Мова вистави спочатку може збити непідготовленого глядача, проте все ж важко бути осторонь цього перфомансу і не сприйняти його, і не так важливо, на скільки акторові репліки зрозумілі. Юрій дуже пластичний, мізансцени поставлені напрочуд точно, гра світла, звуку, мінімалізм і символічний зміст використаних реквізитів доповнює всі фонетичні прогалини. Ви відчуєте виставу зсередини. Рекомендую.
Люблю Булгакова саме за мову, тому з обережністю йшла на 'Морфій' англійською. Але і перекладання классики, і подача дуже сподобалися. Була в захваті від передачі ритміки, пульсу тексту. У форматі моноспектакля вдалося зберегти динамічність, напругу і змусити до останнього переживати. Складна тема залежностей, контролю людини над життям, але за рахунок пластичності, емоційності актора дивилися на одному диханні. Дуже експресивна гра, від якої складно було відірватися і класне використання сценічного простору.
Насамперед це моя перша вистава на англійській мові і вона була крутою. Актор грав лише один, але іноді декілька ролей. Дуже гарно рухався по сцені, а світлова підтримка підкреслювала потрібні емоції. Актор мав гарну англійську, тому досить легко було зрозуміти слова. Спектакль поставлений дуже продумано, світло і музика були неперевершені. Я, як фотограф, побачив дуже багато композицій для фото та загалом вистава дуже естетична. Також надихнула мене на нові ідеї. Вистава розповідає про залежності та боротьбу з ними.
Народився 28 жовтня.
Алекс Боровенський починав як актор незалежних театрів «Маскамрад», театр-студія «Splash», театр-студія «3S», Kyiv Players.
З 2014 відкрив англомовну студію акторської майстерності ProEnglish Drama School, як режисер поставив там випускні вистави «The City Was There» (за Реєм Бредбері), «Something in the Mist» (за Стівеном Кінгом).
У 2018 заснував ProEnglish Theatre, унікальний театр англійською мовою у Києві. Трупу театру складають кращі випускники акторської школи та актори, які проходять кастинги на проекти ProEnglish Theatre. Усі постановки театру здійснюються англійською мовою.
Як режисер в ProEnglish Theatre поставив: Cripples of Inishmaan (за п’єсою Мартіна Макдони «Каліка з Інішмаана»), Hamster Saga (за п’єсою Ясміни Рєзи «Бог Різанини»), The House of Yes (за однойменною п’єсою Венді Маклеод), AMORphine (у колаборації з Юрієм Радіоновим, за оповіданням Михайла Булгакова), Swipe Left (за сценарієм Паоло Женовезе, театральна адаптація Харольда Тіндера).
Наприкінці 2018 заснував театральну спільноту DSP. Проектна команда, яка збирає різних акторів на нові проекти. Поетично-пластичний театр різними мовами. Як режисер в театральній спільноті DSP поставив:
2018 –«Розстріляні Від(ро)дження» (українською, за творами Семенка, Хвильового, Плужника, Теліги, Шкурупія та інших) (краща драматична вистава VieFest 2019 (Запоріжжя)
2019 – «Поздний. Бродский» (російською, за творами Йосипа Бродського);
2019 – «КО:ЛІНА» (українською, за творами Ліни Костенко) 2019 Стусанина (українською, за творами Василя Стуса);
Являється членом спілки НСТДУ та співзасновником асоціації «Український Незалежний Театр». Бере активну участь у розбудуванні незалежного театрального сектору України.
Закінчив у 2013 році Луганський державний інститут культури і мистецтв, курс В.Ю. Московченко.
З 2013 - студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «Режисура драми», курс К.М. Дубініна.
2008 - 2011 - артист Донецького обласного російського театру юного глядача (м.Макіївка).
2011 - 2015 - артист Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2015 року.
Англомовний театр-студія ProEnglish Theatre був заснований у вересні 2014 року. До участі у виставах ProEnglish Theatre залучаються кращі випускники ProEnglish Drama School та професійні актори, які володіють англійською мовою та проходять кастинг. У Києві ProEnglish Theatre виступає в своєму приміщенні на Смоленській, 3 (Перший театр на Шулявці), в центрі Леся Курбаса та інших площадках.
Мета театру – поєднання найкращих театральних світових технік під час підготовки акторів та англійської мови під час постановок. Усі вистави ProEnglish Theatre, а також репетиційний процес та спілкування з глядачами відбувається англійською мовою, хоча 25% глядачів, які приходять на вистави ProEnglish Theatre не розуміють англійської.
На базі театру також працює акторська студія з підготовки англомовних акторів.
Постановки театру, крім Києва, були у Львові, Одесі, Черкасах, Миколаєві та Ізмаїлі. ProEnglish Theatre жодного разу не був за кордоном. Лише у 2020 році перший раз команда театру поїде до Бремена з виставою «Bunker».
Має власний англомовний фестиваль PRO.ACT Fest, куди минулого року долучилися Молодой Театр, театр «Дах», театр «Сузір'я» та гості з-за кордону. На одному з українських театральних фестивалів вистава ProEnglish Theatre отримала «Кращу англомовну виставу». Це при тому, що вона там була єдина англомовна вистава.