« A Morphine »

«Якщо ви любите потворну жінку, то ваше кохання може тільки зростати все більше, оскільки воно стає все більш і більш потворним». Артур Міллер Пекло починається з тебе. І закінчитися може лише в тобі. Але існують люди, які скоріше дозволять аби усіх перевішали, ніж визнають свою провину. Історія Джона Проктора починається зі зради. З незатишної хати з простиглим коханням дружини Елізабет він вважав за краще втекти до лісу, де часто палає заборонене вогнище, а в горщику бурлять солодкі пристрасті. Та зілля, що здавалося життєдайним, виявилося смертельним. 17-річна дівчина-сирота Абігейль Вільямз свого більше ніколи не втратить, а отримавши, нікому задарма не віддасть. Те, що почалося, як банальний адюльтер, перетворюється на судовий процес зі звинуваченнями у відьомстві та змові з дияволом… який, здається, і сам не проти вплинути на хід справи. Проктор, його дружина та багато місцевих мешканців потрапляють за ґрати. А далі – кожен за себе. Можна зізнатися і отримати свободу, або ж сказати правду і померти. Хто з них вибереться з цього пекла?

У цьому спектаклі тривалістю близько 55 хвилин за висловлюваннями Дюрас героїня М. розповідає про універсальність свого життєвого досвіду: між сімейним життям і любовними стосунками. Спогади, які її наповнюють, з'являються у вигляді відео-проекцій на вишуканих декораціях в супроводі електронної музики. Героїня ніби є відлунням того, що звучить в її голові. Вона намагається заспокоїти свій надактивний розум, щоб відновити просте задоволення тіла від руху. Исповедь М. звучить як заклик радіти життю і цінувати здатністю любити.

TranzYT – сучасна вистава про людей, пошук свого місця та самого себе. Cпільна робота митців з України, Німеччини та Великобританії. TranzYT – це місце, де можна перетнути річку. Це слово в стані змін, коливання назад і вперед між його українськими, англійськими та німецькими еквівалентами. Незалежно від того, визнаємо ми це чи ні – ми всі ми назавжди в цьому стані. Коли ми проходимо через дверний проріз. Коли ми входимо в несподівану кімнату. Або коли крихітна планета проходить останній оберт навколо Сонця.

Життя абсурдне. Але це якщо підходити до нього з раціональної точки зору. Тобто з точки зору, що існує якась об'єктивна реальність з якимось об'єктивно правильним змістом. Як тільки ми визнаємо абсурдність світоустрою, ми приходимо до розуміння того, що раз не існує абсолютно правильного сенсу для життя, то ми в силах вибирати і вкладати свій сенс в життя взагалі і у всі події, що відбуваються в ньому, зокрема. Наприклад, вважати життя не абсурдом, а розвагою, грою. Або, наприклад, зараз прийнято вважати, що раз ми живемо у світі, що прискорюється, то нам теж потрібно прискорюватися, інакше ми будемо не встигати за ним. Так ось виявляється, що ми маємо право зробити протилежний висновок – що для того, щоб встигати за світом, нам потрібно, навпаки, сповільнюватися, і ми в силах домогтися підтвердження цього. Розказана автором історія про простий життєвий любовний трикутник, розказана мовою театру абсурду, може бути розглянута не як вирок Людині (Людству), а як вирок раціональному розуму Людини. Таким чином можна сформулювати мету проекту – абсурдистську (читай - декадентську) п'єсу поставити як життєстверджуючу, – таку, що несе позитивне осмислення, подію. Вистава поставлена на першому етапі англійською, на другому – в неї паралельно вводиться український текст.

Ви пам’ятаєте ті дні, коли ви були підлітком? Ми майже точно знаємо, що у вас є чудові спогади про ті часи, правда? Ми такі маємо… Але не завжди все було так прекрасно ... Уявіть тепер: ви, підліток, знову живете в маленькому місті десь у США в 70-х роках. Девід Боуї тільки починаю свою кар’єру, життя сповнене кольорів і фантазій ... Але ви... Ви відрізняєтесь… Хочете знати, що далі? Ми прагнемо, щоб ви відчули історію повністю, тому, перш ніж приїхати, обов’язково послухайте музику стилю Glam Rock. А якщо ви ще й одягнете якийсь елемент одягу 70-х, отримаєте маленький подаруночок.