#

Вистави, яких Ви ще не бачили

Коли:
Клас
« Клас » Документальна вистава

Ми всі, чи майже всі, пройшли через звичайну школу та її «посвяту» – в закоханих, принижених, рицарів, покидьків, героїв, жертв, самогубців. Хтось відвідує усі зустрічі однокласників, а когось пересмикує тільки при згадці про «мій рідний клас». «Клас» – це фантазія команди вистави. Акторів, режисера, драматурга Павла Ар`є на тему школи, булінгу, еміграції, вчителів, учнів і, звісно ж, нашої країни. Кожен день – урок. Кожен урок – день. Документальні тексти, особисті історії акторів, історичні факти. Якщо ви думаєте, що це вистава про школу, то це зовсім не так, тому що ця вистава про нашу країну тут і зараз.

«Я отвираю очі так широко… так широко, товариші мої дорогі, в надії, що хоч мрію… що хоч крапельку… що хоч… хоч ет! що хоч миготіння проміннячка святого сонця побачу – і ні». – Ольга Кобилянська Серед нас живуть люди, які не мають змоги побачити світ, вони можуть лише відчути його на дотик, на смак, відчути його звуки, але не побачити… І ми маємо усвідомлювати, що ці люди щодня потребують нашої терпимості та розуміння. Навіть якщо ти нічого не бачиш – ні сонця, ні неба, ти все одно залишаєшся світлим душею… Адже темрява ховається не в очах, темрява ховається у душі! Вистава «Точка зору» відбуватиметься у повній темряві та розкриватиме відчуття того, що інакше не можна побачити. Кожен має свою точку зору!

До свого племінника Чічілло, невдахи-студента медуніверситету, який заради гри в карти покинув навчання, приїздить мільйонер Феліче Шашамока з Роккасєка. Племіш для того, щоб розрахуватися з боргами вдається до брехні: своєму заможному дядечку він видає бажане за дійсне, що мовляв, диплом лікаря - психіатра у нього в кишені, а в Неаполі він відкрив психіатричну лікарню і з успіхом лікує пацієнтів. Дядечко щедро фінансує свого родича. За лікарню Чічілло видає дешевий хостел в якому мешкають оригінальні персонажі: тричі контужений майор-пехотинець, невизнаний скрипаль, актор-аматор, мама-одиначка... І саме зараз настає час, коли небіж має продемонструвати свої успіхи та відзвітувати за надані дядьком дотації. І тут почалося..!

Усі сім'ї щасливі по-своєму, але буває настає мить непорозуміння, хвилина охолодження, час осмислення! Тоді треба ще більше любити, ще більше поважати і обов'язково станеться щось або з'явиться хтось, як наш Шіола, і все налагодиться! І дитинка народиться у тих хто по-справжньому любить і вірить! За це ця вистава-тост! Приходьте! Піднімемо разом бокали!

Насичений емоціями, пристрастю і відвертими зізнаннями спектакль молодого режисера Дениса Дикого за п'єсою Івана Вирипаєва «Валентинів день», яка є своєрідним продовженням п’єси М. Рощина «Валентин та Валентина». Коли давно померла мати Валентини, яка забороняла бути разом, коли в минулому залишилися брехня, боротьба за почуття, коли і самого Валентина немає вже на цьому світі, залишилася любов. Саме, вона живе в серцях героїв заплутаного сюжету: Катя – дружина, Валентина – вічна любов Валентина та голова любовного трикутника Валентин. Двоє жінок, які прожили довге життя, розділяючи навпіл любов однієї людини, мають остаточно розставити крапки над «і» на очах у глядача. Діалоги повні гумору і драматизму оживають на сцені, і кожен, напевно, пізнає в героях себе в той чи інший момент.

Скоро ми всі станемо свідками чиєїсь божевільної ночі, яка ще довго буде переслідувати нас, залишивши питання без відповідей. Налаштуйтеся! Ніч довга. Стосунки між чоловіком і дружиною досить інтимні. Але ті моменти і ситуації, про які міркують головні герої знаменитої п'єси, – це наші з вами моменти, наше з вами життя, реальне і без прикрас. Зворушлива історія пари, яка без розуму любить або шалено ненавидить один одного. Протягом довгої ночі, зовні пристойна сімейна пара грає в свої страшні гри не на життя, а на смерть. Джордж і Марта пов'язані один з одним усіма кровоносними судинами. Вони знають один одного до останньої молекули. Герої цієї п'єси – люди високоосвічені (професура місцевого університету), ми побачимо їх в період моторошного душевного стриптизу, їх жорстокі словесні ігри – єдине, що урізноманітнює їх шлюб. Джордж і Марта запрошуюють додому гостей – молоду пару, чиї стосунки ще тільки починаються. Вони розгортають на їхніх очах виставу, відкриваючи шокуючі подробиці їхнього спільного життя.

У 1970-80 роках Нью-Йоркське метро стало найнебезпечнішим видом транспорту. Внаслідок фінансової кризи, кількість поліцейський різко скоротилась, відтак у «підземці», як і в місті, вирувала злочинність. Поїзди брудні, колеса надто стугоніли, на стінах суцільне графіті зі страшними сюжетами, що загалом нагадувало поле бою. Для пересічних людей поїздки в метро супроводжувались жахом і стражданнями, не рідко з летальним завершенням. За довгим очікуванням поїзда на платформі обличчя пасажирів виглядали спустошеними, думки про звичайні клопоти блокувались пересторогою про напад. Це був особливий соціальний «еквалайзер». На тлі достовірних подій автор Ніколас Байєр написав сценарій до відомого фільму «Випадок у метро». Його можна характеризувати як миттєве фото подій звичного міського життя. Однак, в сюжеті закладено дещо абсолютно тривожне, безкінечне, що спонукає до відповідальності та змушує усвідомити суть конфлікту. Це додає виставі «Інцидент» актуальності.

Виставу «Емігранти» створено за п'єсою відомого абсурдиста Славомира Мрожека. Що таке свобода? І що таке рабство? Та чи можуть ці поняття існувати окремо одне від одного? Двоє емігрантів за волею долі живуть разом в одній кімнаті. Їх об'єднує минуле в одній державі та спільне майбутнє в підвалі. Та чи достатньо цього для співіснування?...

Щоденно кожна людина проживає міні-трешові ситуації. Поспіх, нерви, почуття, швидка любов та нескінченні проблеми. Власне, в цій гонитві і губиться істинне буття та воля до навіть найменшого кроку вперед. Втомилися робити вибір і щоразу брехати собі справжнім? Андроїд у Малому театрі змусить замислитися над повсякденністю. Естетичний театр художника занурить у медитативний стан споглядання, зупинить бурхливий час. Диявол ховається в дрібницях. Можливо, людина просто не все помічяє, дивлячись у дзеркало? А номер не так вже й легко розгледіти на власній спині.

Невелике містечко Лінен, у якому живуть люди-пороки – Жадоба, Блуд, Гнів, Гординя, Зневіра та інші. Під час занурення у виставу виявляється, що реальність ближче, ніж здається. Коли найрідніші люди цінують більше нову газову пліту та статуетки-божки або зачіску, аніж один одного. Коли людське життя нічого не варте, головне, чи будуть пиріжки на поминках? То чи виліковні людські пороки? Чи є у людства шанс? Останній день людства не настане ніколи, поки є хоч одна людина, яка зійде на ешафот... За нас...

У 2014 році, під час подій Революції Гідності, семеро ентузіастів із різних професій (музиканти, актори, банкіри, юристи) згуртувалися навколо запису музичного альбому «Got to Be Free». Згодом ця музична історія Майдану переросла у рок-мюзикл, який дотепер був презентований кілька разів в закритому форматі «для друзів» на різних концертних майданчиках Києва. У вересні 2018 року рок-мюзикл виступив хедлайнером наймасштабнішого фестивалю української культури Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival. Після гастролей мюзикл з надзвичайним теплом прийняла публіка міста Лева у сучасній локації !FESTRepublic . Історія рок-мюзиклу динамічно розвивається, з лютого 2019 року «Got to Be Free» увійде до репертуару одного з найсучасніших театрів Києва – Театру на Подолі. Оновленою постановкою опікується режисер та художній керівник театру Віталій Малахов. Вистава буде виходити один раз на місяць. Сьогодні «Got to Be Free» – це альманах-рефлексія, який складається з 12 історій про естетику протесту героїв Майдану. У кожній історії – спогад про внутрішній порив до свободи, боротьбу за гідність країни, протидію тітушкам, війну, мрії про суспільство майбутнього та кохання музиканта й волонтерки серед палених шин. «Got to Be Free» – про трансформацію нас усіх, суспільства, яке після Революції Гідності не буде вже колишнім. Важливим елементом дійства є його інтерактивність. Глядачі долучаються до зведення барикад, а між публікою блукає балет: бриті «братки», дівчата в футболках із червоним хрестом, молодь з Майдану, люди в камуфляжі. «Got to Be Free» – це живий рок-саунд, яскраві візуальні засоби, інтерактивна сценографія та сильні емоції. У виставі задіяно оркестр та балет.

Це історія жінки, за вікном якої, немов трамвайчик, проноситься життя з його трагедіями і комедіями, святами і буднями, зустрічами і розставаннями… Хтось пізнає в ній свою маму, старшу сестру, подругу, хтось дружину, а дехто й саму себе… Все відбувається на кухні головної героїні напередодні Нового року… Сюжет тут доволі простий, але не він є особливістю цієї інтимної вистави-концерту, в основі якої пісні барда Леоніда Сергєєва. На сцені нічого зайвого, лише чесна гра Ірини Мельник, живий музичний супровід та кухонна табуретка, ось і весь рецепт вдалої постановки. Актрисі не потрібен реквізит, вона працює з уявними предметами так майстерно, що ми також починаємо їх бачити, і у світі її «кухні» нам всього вистачає.