З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Зона відчуження
42
0
0

Зона відчуження

З театральної сцени слово «чорнобильці» зазвучало завдяки п’єсі сучасного драматурга Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» про реалії життя після трагедії, коли світ для людей, які не змогли залишити свої домівки, обмежився зоною відчуження.

«Баба Пріся: Тьху ти, знову ти зі своєю радіацією! Де, де вона – твоя радіація? Покажи мені, де?»

Павло Ар’є

Тема Чорнобильської катастрофи не оминула жодного жанру мистецтва. З театральної сцени слово «чорнобильці» зазвучало завдяки п’єсі сучасного драматурга Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» про реалії життя після трагедії, коли світ для людей, які не змогли залишити свої домівки, обмежився зоною відчуження. У евакуйованому селі без сусідів і світла... Їх ні для кого не існує... І всупереч цьому безглуздю вони живуть у своїй маленькій батьківщині, де все рідне й доброзичливе.

Багато театрів здійснили постановки за п’єсою Павла Ар’є. Одна з них – у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського «Баба Пріся» (режисер – Анатолій Зеленчук) – відверта, глибока, болюча, гостра трагікомедія. Потужна гра акторів, мова українського Полісся з використанням «підсилювальної лексики», відчуття безпосередньої участі, а не банального спостереження, додають постановці реальної сили. Сценографія Ірини Рибак лаконічна і промовиста: частина хати, більш схожої на руїну; оголене дерево, як скелет; великий дерев’яний стіл, за яким сім’я ніколи не збирається, хіба в останній сцені, коли усі вже їдуть у тій «секретній гілці метро»...

Чорнобильська катастрофа змусила Славу (заслужена артистка України Світлана Лановенко) з сином і чоловіком покинути будинок, в якому вона народилась і виросла. Евакуація... Та доля переселенців виявилась тяжкою і щедрою на випробування. Тавро «чорнобильці» переслідувало повсюди, надавало меншовартості й невпевненості. Слава повертається в рідне село, до матері, вже без чоловіка і з хворим сином. Тут нема ні світла, ні магазину з мінімальним продуктовим набором, бо і людей не мало би бути. Приреченість...

Син Слави Вовчик (Руслан Таран) – щирий і наївний. «...не такий як усі» – пише у описі дійових осіб драматург. Все безглуздя способу життя – в монологах Вовчика, в його поведінці й бажаннях. Він мріє, намагається вирватись із зони, спробувати справжнього життя, хоче спілкування з людьми... Та хіба ж він міг знати, що ті люди полюватимуть на нього заради розваги...

Тож недаремно баба Пріся (заслужена артистка України Людмила Мерва) шукає допомоги й підтримки у природи, а не в людей. Добре розуміючи мову й душу лісу, вона має все, аби вижити в ньому. Ці стосунки, схожі на містику, склалися давно, ґрунтуються на взаємоповазі й підкреслюють споконвічну єдність. А там, за межами тридцятикілометрової зони, люди живуть інакше. Їх варто боятися, бо саме вони стрілися Вовчику в лісі. Саме вони, обмежені й обділені, шукають пригод, аби задовольнити свою хижу потребу. Саме вони не їдуть безкарно, а навіки з «легкої» бабиної руки залишаються там, у поліському лісі.

Уособленням байдужого ставлення держави до проблеми самоселів є образ дільничного (Микола Молодика) як представника влади. Для нього ці люди – зайвий клопіт! Він, наче й співчуває їм, бо й сам мріє про краще життя. Та посада накладає відбиток на особистість і спонукає до відповідної поведінки.

Кульмінація вистави – молитва баби Прісі. Глибокий відчай, біль неминучої втрати онука виливаються назовні в надпотужній молитві. Свічка в руці, звичний початок... Поступово переростає у всесильний гнів, що кричить у Всесвіт. Крик-прокляття для тих «мізерних грішників, що гублять нас», «хто їм служить», «хто їх породив», «... в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, амінь». І моторошно, і справедливо... Дільничному теж було моторошно. Він добре розумів, що і йому теж адресовані ці прокльони. Приреченість...

«Баба Пріся. Бог простить...
Баба Пріся. ... А я не прощаю, ніколи!»

Хтось повернувся, хтось і не їхав. Трагедія залишила глибокий болісний слід у долях «чорнобильців». Та й не тільки у їхніх... І гучно стукає у голові думка: ми всі – мешканці якоїсь умовної зони, де «ти жертвуєш або іншими, або собою», де тільки здається, що ти живий і вільний, захищений і потрібний.

А й справді, не така й страшна та радіація. Куди страшніше – переламані людські долі, спустошений край, загублене майбутнє... Красномовно про це кричить дванадцята сцена п’єси Павла Ар’є «На початку й наприкінці часів»: жоден із героїв не помирає безпосередньо від радіації! А від людської байдужості, хижості, від зневіри й відчаю, від безвиході й приреченості...

«Баба Пріся: ...сидимо, їдемо.
Вовчик: А куди?»

Авторка публікації – Ковальчук Ніна

Особистості

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із...

Інтерв'ю з Олександром Книгою про керування театром, зміни впродовж 32 років, соціальні та...

Звичайна глядачка, справжня театралка чи організаторка домашнього театру, – ким була Леся Українка...

Події

Восьмий «О-FEST» стане місцем реалізації творчих мрій для всіх, хто буде фестивалити 26 та 27...

Одеса-Миколаїв-Херсон: якою буде програма фестивалю «Молоко-2021»

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» опублікував розклад подій, а це означає, що час...

7 днів. 7 театрів. 7 питань до себе.

День захисту дітей, кінець навчального року, закриття театральних сезонів та прем’єри від театрів…...

21 травня у Київській опері відбувся третій концерт циклу «Від чуття», куратором якого став Андрій...

Вас може зацікавити