З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Зона відчуження
43
0
0

Зона відчуження

З театральної сцени слово «чорнобильці» зазвучало завдяки п’єсі сучасного драматурга Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» про реалії життя після трагедії, коли світ для людей, які не змогли залишити свої домівки, обмежився зоною відчуження.

«Баба Пріся: Тьху ти, знову ти зі своєю радіацією! Де, де вона – твоя радіація? Покажи мені, де?»

Павло Ар’є

Тема Чорнобильської катастрофи не оминула жодного жанру мистецтва. З театральної сцени слово «чорнобильці» зазвучало завдяки п’єсі сучасного драматурга Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» про реалії життя після трагедії, коли світ для людей, які не змогли залишити свої домівки, обмежився зоною відчуження. У евакуйованому селі без сусідів і світла... Їх ні для кого не існує... І всупереч цьому безглуздю вони живуть у своїй маленькій батьківщині, де все рідне й доброзичливе.

Багато театрів здійснили постановки за п’єсою Павла Ар’є. Одна з них – у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського «Баба Пріся» (режисер – Анатолій Зеленчук) – відверта, глибока, болюча, гостра трагікомедія. Потужна гра акторів, мова українського Полісся з використанням «підсилювальної лексики», відчуття безпосередньої участі, а не банального спостереження, додають постановці реальної сили. Сценографія Ірини Рибак лаконічна і промовиста: частина хати, більш схожої на руїну; оголене дерево, як скелет; великий дерев’яний стіл, за яким сім’я ніколи не збирається, хіба в останній сцені, коли усі вже їдуть у тій «секретній гілці метро»...

Чорнобильська катастрофа змусила Славу (заслужена артистка України Світлана Лановенко) з сином і чоловіком покинути будинок, в якому вона народилась і виросла. Евакуація... Та доля переселенців виявилась тяжкою і щедрою на випробування. Тавро «чорнобильці» переслідувало повсюди, надавало меншовартості й невпевненості. Слава повертається в рідне село, до матері, вже без чоловіка і з хворим сином. Тут нема ні світла, ні магазину з мінімальним продуктовим набором, бо і людей не мало би бути. Приреченість...

Син Слави Вовчик (Руслан Таран) – щирий і наївний. «...не такий як усі» – пише у описі дійових осіб драматург. Все безглуздя способу життя – в монологах Вовчика, в його поведінці й бажаннях. Він мріє, намагається вирватись із зони, спробувати справжнього життя, хоче спілкування з людьми... Та хіба ж він міг знати, що ті люди полюватимуть на нього заради розваги...

Тож недаремно баба Пріся (заслужена артистка України Людмила Мерва) шукає допомоги й підтримки у природи, а не в людей. Добре розуміючи мову й душу лісу, вона має все, аби вижити в ньому. Ці стосунки, схожі на містику, склалися давно, ґрунтуються на взаємоповазі й підкреслюють споконвічну єдність. А там, за межами тридцятикілометрової зони, люди живуть інакше. Їх варто боятися, бо саме вони стрілися Вовчику в лісі. Саме вони, обмежені й обділені, шукають пригод, аби задовольнити свою хижу потребу. Саме вони не їдуть безкарно, а навіки з «легкої» бабиної руки залишаються там, у поліському лісі.

Уособленням байдужого ставлення держави до проблеми самоселів є образ дільничного (Микола Молодика) як представника влади. Для нього ці люди – зайвий клопіт! Він, наче й співчуває їм, бо й сам мріє про краще життя. Та посада накладає відбиток на особистість і спонукає до відповідної поведінки.

Кульмінація вистави – молитва баби Прісі. Глибокий відчай, біль неминучої втрати онука виливаються назовні в надпотужній молитві. Свічка в руці, звичний початок... Поступово переростає у всесильний гнів, що кричить у Всесвіт. Крик-прокляття для тих «мізерних грішників, що гублять нас», «хто їм служить», «хто їх породив», «... в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, амінь». І моторошно, і справедливо... Дільничному теж було моторошно. Він добре розумів, що і йому теж адресовані ці прокльони. Приреченість...

«Баба Пріся. Бог простить...
Баба Пріся. ... А я не прощаю, ніколи!»

Хтось повернувся, хтось і не їхав. Трагедія залишила глибокий болісний слід у долях «чорнобильців». Та й не тільки у їхніх... І гучно стукає у голові думка: ми всі – мешканці якоїсь умовної зони, де «ти жертвуєш або іншими, або собою», де тільки здається, що ти живий і вільний, захищений і потрібний.

А й справді, не така й страшна та радіація. Куди страшніше – переламані людські долі, спустошений край, загублене майбутнє... Красномовно про це кричить дванадцята сцена п’єси Павла Ар’є «На початку й наприкінці часів»: жоден із героїв не помирає безпосередньо від радіації! А від людської байдужості, хижості, від зневіри й відчаю, від безвиході й приреченості...

«Баба Пріся: ...сидимо, їдемо.
Вовчик: А куди?»

Авторка публікації – Ковальчук Ніна

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Події

Стерти в пам’яті Стенлі Кубріка та спробувати уявити нового Алекса? Чи це справді вдасться?

Актуальна проблематика, розказана культурним шляхом в рамках XXIII Міжнародного театрального...

13 вистав у всеукраїнській афіші до Ювілею сучасного драматурга Анатолія Крима

Вистави від українських та міжнародних проєктів, бранчі із зірковими гостями, не/культурний...

Безліч локацій, 40 театрів, 40 подій, представники 6 країн світу – Польщі, Румунії, Ізраїлю,...

У Lem Station на відвідувачів чекають бранчі із зірковими гостями, не/культурний стендап,...

Вас може зацікавити