Юрій Звонар: «Театр без музики як чорно-біла картина»

Ви займаєтеся музикою з 6 років, розкажіть, як виникло ваше захоплення?

Чесно кажучи, не пам’ятаю за яких обставин це сталося. Усе навколо сприяло моїй закоханості у музику, але бажання завжди підтримувалося дефіцитом інструментів. Бажання було, а можливостей – не дуже. Вважаю, це одна із причин, чому я став музикантом, – я ніколи не міг насититися грою. Я міг встати о третій ночі, взяти баян і піти за двір грати «Полюшко поле», бо знав, будь-коли можуть забрати інструмент. Але минуло небагато часу, і мені купили власний баян «Мечта».

Музика кого з композиторів вам близька?

Я такий меломан, що довго думав, що взагалі не маю смаку. З часом почав розуміти, яка музика мені точно не подобається, але цю інформацію я завжди тримаю при собі, бо у кожного свої смаки. Надихнутися можу будь-ким – і Євгеном Хмарою, і Кейко Мацуї. Все залежить від настрою та стану душі.

Чи є особистості, які вас надихають творити?

Ніщо мене не надихає так сильно, як спілкування з людьми, які самостійно творять. Враховуючи, що вони зазвичай зайняті, це буває рідко, тому ці зустрічі дуже цінні. Також надихають ті, хто з якихось причинах не можуть нічого творити, наприклад, через хворобу… Музикою можна врятувати зламаний стан душі – це велика відповідальність за покладені на тебе задачі.

Наразі ви – композитор театру «Актор», як ви стали композитором саме в театральній сфері?

Це сталося зовсім несподівано. Мій друг і товариш, художній керівник в театрі «Актор» Слава Жила продюсував свою першу антрепризу «Медвідь та Освідчення». Саме він і дав мені можливість спробувати себе в театральній сфері. Так все і почалося.

Музика в театрі – це…

Стан внутрішнього переживання і взаємодія між сценою і глядачем. Це те, що «склеює» емоції акторів та глядачів в єдину енергію. Театр без музики як чорно-біла картина, інформація є, а переживання не підкреслені.

Поділіться, як взагалі пишеться музика для вистави, ви спочатку дивитеся репетиції чи читаєте п’єсу? Як відбувається цей процес?

Немає певної системи. Буває, режисер знає, що хоче і просить виконати побажання. Зазвичай я погоджуюся з режисерами, так як вони бачать всю картину, але інколи даю поради чи навіть наполягаю на іншому виборі. Бувають вистави, де потрібно все брати у свої руки, бо від тебе чекають правильного настрою. Дивлячись репетиції, спілкуючись з акторами, виявляю їхні чуттєві сторони і кладу на музику.

Музика – це душа вистави, але часто для глядачів робота та ім'я композитора лишається за лаштунками. Яка ваша думка з приводу цього?

У мене багато прихильників, які прийшли до моєї творчості саме з театру. Тому краще думати, з яким настроєм вийде глядач із зали.

Як можна популяризувати професію композитора в театрі?

Ми ще дуже молода країна, і композиторам вузького профілю дуже важко прожити. Тому потрібно бути гнучким і підвищувати свій досвід різними роботами. Театр – це велика можливість до великих звершень.

Ви написали музику до художнього фільму «Вірити», розкажіть про музичне оформлення, про його концепт.

Я написав пару основних тем, на які потім з режисером робили варіації. Це емоційно складний фільм, і завдання – тримати глядача, що все буде добре: «Мінор має бути мажорним». Я також виступив в ролі саунд-продюсера цього фільму, тому з багатьма задачами зіштовхнувся вперше. Картинка має жити – це найголовніше правило кіно.

У кінострічці «Вірити» ви не лише виступили композитором, але й зіграли роль баяніста на ярмарку, це перший ваш акторський досвід? Чи вже брали участь як актор у виставах та кінострічках? Як відчуття у ролі актора?

У студентські роки я грав у театрі «Етюд», але досвід у кіно був вперше. Завданням режисера було оживити ярмарку і надихнути інших на святковий настрій, а в усі часи на чолі розваг були баяністи, то саме з цього починається сцена. Так як я з села і на баяні провів не одну вечірку, мені було не складно. Я грав майже себе. А цікавість всього процесу – це зовсім інша історія: дуже люблю спостерігати, як працюють усі служби та взаємодіють один з одним. Це завжди дуже цікаво і повчально.

Ви зазначаєте свій стиль як альтернативний інді-поп рок, у проєктах, для яких ви пишете музику, ви дотримуєтеся свого стилю? Чи все-таки для кожного проєкту ваш стиль відрізняється?

У мене є проєкт з гуртом «YURA ZVONAR», якому притаманний саме цей стиль. Я пишу вірші, музику, аранжування і зазвичай це колаборація стилів, тому саме така назва стилю, а для інших проєктів стиль і звучання підбирається індивідуально.

Чи є проєкти, музика для яких вам особливо подобається?

Таких дуже багато, але є один, надихнувший мене бути композитором не тільки для гурту, а й для інших видів мистецтва. Це «Нотр-Дам де Парі». Саме він пробудив у мені бажання бути тим, хто може задавати настрій…

Сучасна музика яка для вас?

https://theatre.love/wp-admin/post-new.php?post_type=blog&lang=uk#
Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути.

Інтерв'ю: Ярушевська Альона