З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Юрій Чеков: «Я завжди хотів бути заньківчанином»
Юрій Чеков: «Я завжди хотів бути заньківчанином»
Юрій Чеков: «Я завжди хотів бути заньківчанином»
598
0
0

Юрій Чеков: «Я завжди хотів бути заньківчанином»

У кожній державі і в кожній нації є виразник своєї духовності через сцену, тому що саме через театр ми візуально доносимо глядачеві внутрішні глибини духовного життя нації. І саме театр імені Марії Заньковецької для мене є таким взірцем.

Коли я лише закінчив училище культури, то декілька років очолював театр у Кам’янці-Бузькій, яка раніше називалася Кам’янка-Струмилова і саме тут у 1619 році зародився перший український театр. У 1619 році Якубом Ґаватовичем на міському ринку вперше українською мовою були поставлені інтермедії «Продав кота у мішку» та «Найкращий сон». Потім мене запросили до театру Заньковецької, через що я був дуже щасливий.

Для мене дух театрального націоналізму є дуже важливим

Я завжди хотів бути заньківчанином. Це означає сповідувати одну заньківчанську релігію – релігію української духовності. Наші корифеї ніколи від цього не відступали, починаючи з Марії Заньковецької і Марка Кропивницького. І для мене дух театрального націоналізму є дуже важливим, а він, на превеликий жаль, є лише в одному театрі – театрі М. Заньковецької. Аналізуючи національні театри, цього духу ніде нема, хоча мусить бути в кожної нації, кожної держави свій національний театр. Так як Шекспірівський театр у Великобританії, театр «Кабукі» в Японії, Комеді Франсез у Франції. У кожній державі і в кожній нації є виразник своєї духовності через сцену, тому що саме через театр ми візуально доносимо глядачеві внутрішні глибини духовного життя нації. І саме театр імені Марії Заньковецької для мене є таким взірцем, тому я – заньківчанин.

Знаковими ролями в театрі для мене є Іонич в однойменній виставі, Микола («Украдене щастя») і Возний в «Наталці Полтавці». Я всі свої ролі люблю, бо ще хтось образиться і буде мстити. Люблю і терплю деколи. Звісно ж, спочатку були ролі, яких я спершу не сприймав, остерігався, стояв осторонь, але все одно потім закохувався в неї.

Фото з вистави «Украдене щастя»

З цього періоду почалася моя чеховська епопея

У 2008 році режисерка Алла Бабенко вирішила підіграти моєму прізвищу і запропонувала мені з Сашою (прим. ред.: Олександра Люта – актриса театру імені Марії Заньковецької) зіграти у виставі «Іонич» і повезти її в садибу Меліхово на Міжнародний театральний фестиваль «Меліховська весна».

З цього періоду почалася моя чеховська епопея, 8 моїх чеховських ролей, не знаю, хто ще з акторів може похвалитися такими персонажами, які в мене були, але я дуже тішуся, що я зайшов у світ Чехова завдяки Аллі Бабенко,

У кожному персонажі є щось, що мені болить, що мене зачіпає і що я хочу висказати на сцені. Хто такий актор? Це закомплексована людина, якій потрібно винести свої комплекси на сцену. Чехов як лікар міг це дуже добре виявити і описати, а Алла Григорівна вміє віднайти чеховську глибину, за що її завжди цінували і в Україні, і за кордоном.

Ми їздили на Меліховський фестиваль до 2013 року, це був єдиний театр в СНГ, який брали без попереднього перегляду, це був єдиний режисер, якому довіряли безапеляційно. Ми завжди починали репетиції в квітні, а вже в травні у нас була прем’єра, яка найчастіше відбувалася в Меліхово.

Актор – господній інструмент

Сьогодні я б зіграв будь-яку роль, я вже переріс цей юнацький період, коли є улюблена роль, до якої ти йдеш. Це не означає, що мої творчі амбіції задоволені, просто немає конкретного персонажа, якого я хочу зіграти. Я молюся за те, щоб була роль, якій я буду потрібен і в якій я зможу виразити все те, що через мене як притчу хоче послати Господь. Бо через кожного актора Господь посилає якусь притчу, якесь відкриття. Як Христос вчив своїми притчами, так і актори є господнім інструментом, через які посилається краплина цих притч.

Знаєте, яке в акторів найбільше релігійне свято? Зішестя Святого Духа, бо без Зішестя ми не можемо творити, а ця професія – богоподібна, бо ми творимо нове життя. Вистава – щоразу інша, залежно від стану акторів, ситуації, глядача. Це живий організм і акторові потрібно вірити, що в цей момент на нього зійде Святий Дух. Без віри актора немає, незалежно від того, у кого ти віриш – в Христа, Аллаха, Будду, але віра повинна бути. Акторів знаєте як обирають? По очах. Тільки по погляду, по очах можна зрозуміти, буде з тебе актор чи ні. Якщо світяться очі, якщо є бажання, якщо є оця романтика, оця дитячість. Бо що таке дитина – це неймовірна віра в те, що ти робиш, неймовірна віра в казку, яка є навколо нас, і якщо ми вміємо на сцені творити цю казку, то ми переконаємо і глядача, що це справді казка, що це справді правда, що це справді Попелюшка. Ось тому і потрібна віра.

Мене дуже тішить, що молоді люди хочуть бути в мистецтві

Мене дуже тішить, що молоді люди хочуть бути в мистецтві, не тільки заробляти гроші, але й бути в світі духовному. Всіх своїх студентів я вчу однієї істини: не можна говорити, що цей театр – хороший, а цей – поганий. У мистецтві все добре, просто одне я сприймаю, а інше на цьому етапі – ні. Можливо, через рік мені також подобатимуться подібні постановки, але на цей момент все, що відбувається на сцені (експериментальні, сучасні, класичні вистави), потрібно як для глядача, так і для актора. Для актора – щоб показати свій творчий потенціал, мати професійний ріст; для глядача – щоб розкрити своє внутрішнє «Я», зрозуміти свій біль.

Всі театри – різні і це дуже добре, адже для певної частини суспільства є свій театр, де люди захоплюються і щось пізнають. Кожен театр по різному підходить до людської душі.

Інтерв’ю: Ярушевська Альона

Читай також: Цікаві факти про театр Заньковецької, Які театральні прем’єри готує Захід, Як виходитимуть з карантину театри Західної України.

Особистості

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

12 запитань до актриси Молодого театру Вікторії Ромашко

«У мене так само в житті мистецтво, відданість театру переважає над особистим життям»

10 питань до актриси Лі Берлінської

Вас може зацікавити

Світові мюзикли online