Як не потрапити в пастку в стилі «Синьої бороди»?
33
0
0

Як не потрапити в пастку в стилі «Синьої бороди»?

Вистава для всієї родини від дорослого театру.

«Синя борода» – одна з небагатьох вистав, яку можна назвати сімейною. Хоч це і вистава 6+, деякі можуть посперечатися з цим обмеженням, бо будуть різні види зброї, але, на мій погляд, то діти в 6 років вже все бачили і не варто піддаватися рожевим ілюзіям та зайвий раз їх оберігати, тому цікаво буде усім. Нетрадиційно та оригінально – вистава-мюзикл.

Не варто починати пригадувати казку, це абсолютно нове і свіже читання, (схожість випадкова). На перший погляд, не дуже різдвяна історія, без традиційних ялинок і снігурок, та з дуже своєрідним зайчиком (далі буде окремо про цей персонаж), але якщо розібратися по суті, то різдвяні свята – сімейні, коли всі з’їжджаються разом. Ось ця вистава саме про сімейні цінності, коли донька знаходить свого батька і вся сім’я об’єднується, кохання перемагає – банально, та в цьому випадку не все так просто.

Дикий не обмежився однією сімейною темою, бо це було б дивно, вони зачепили увесь стос тем: важливість освіти; не здаватися та долати перешкоди у своєму житті; знаходити спільну мову з людьми; про емпатію та кохання; що всіх треба любити однаково; одна з найактуальніших проблем піднята про важливість фільтрувати інформацію та перевіряти всі факти, як не потрапити в інформаційну бульбашку – вміють зараз підняти гострі теми, навіть у дитячій виставі.

Всі меседжі обіграні не у нав’язливій повчальній формі, а на прикладах, що викликає сміх чи сум, а може й сором, та все ж таки залишається в голові. Коли глядач сам майте дійти певного висновку, особливо якщо це дитина. Вони зацікавили дітей (я не бачила, щоб хтось нудився і просився додому, їсти, пити, грати), але й дорослі не сумували, до речі їх було більше за дітей. Тонкий гумор, щоб і діти не здогадалися та й дорослі посміялися, все в межах дозволеного, як то вони так вміють? Для мене – то показник якості.

Акторський склад чудовий – Христина Дейлик (знаю її по ролях з Малого театру) – її персонаж – мила й розумна квітка з характером; Володимир Скорик відіграв чудового братчика-зайця, актор готовий до непередбачуваних ситуацій та миттєво реагує з жартами на такі ситуації, цей персонаж з його шапкою не залишив нікого байдужим, особливо його вірш на мокрих серветках (після вистави хлопчик побіг підібрати серветку, але був здивований, що там нічого не написано). Найнегативніший персонаж – мама. І це прикро, маму хочеться трохи ніжнішу і без міцних висловів, вона занадто груба.

Однією з особливостей мюзиклу, вважаю, відсутність головного персонажу, який тягне на себе всю гілку першості. Всі важливі однаково, що піднімає питання соціальних верств населення.

Вкотре дивують декорації, доволі просте рішення та виглядає магічно. Звичайні шторки, з оригінальних відеорядом і нічого зайвого, уява та актори самі чудово все домальовують, що виходить яскрава картинка.

Сучасні костюми – ще один великий плюс до вистави. Їх хочеться розглядати, бо вони нетрадиційні, та при всій стриманості яскраві у більшості персонажів, у кожного є свій акцент, навіть якщо то лише брови.

Вишенькою на торті є дівочий гурт з чудовими піснями, які викликають бажання пританцьовувати та підспівувати, – якісний контент. Тексти пісень – сучасні та легко зайдуть у маси.

Також на цю виставу краще прийти заздалегідь, щоб насолодитися магічною атмосферою та скуштувати коктейль «Синя борода».

А ще дозволять користуватися мобільними, що буде окремою відрадою для глядачів.

Волонтерка проєкту Theatre.love Ягніченко Яна

Читай також: спецрепортаж з Дикої церемонії нагородження, рецензія на виставу «Дон Жуан» у театрі «Актор», прем'єра вистави «Карлсон, який живе».

Події

Світ за очі від рутини

Вас може зацікавити