Влада Бєлозоренко: «Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення»
Влада Бєлозоренко: «Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення»
Влада Бєлозоренко: «Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення»
233
0
0

Влада Бєлозоренко: «Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення»

Я хочу попрацювати і в українському селі над виставою в будинку культури, і в європейському документальному театрі. Обидва варіанти надихають. Головне – зустріти однодумців, яких це гріє так само, як тебе.

У нас немає обмежень чи улюблених акторів

Театр-студія «11» – це місце, де люди знаходять свою унікальну мистецьку мову і з її допомогою творять власні дива. Я завжди мріяла про студію, де ми не будемо обмежені умовностями віку, освіти, статі, віросповідання, фінансової спроможності для того, аби створювати живий театр. Тому, власне, і народилась студія «11» – коло однодумців, що обирають матеріал і йдуть у свою творчу експедицію. Але вагома частина роботи студії – навчання. У нас – круті фахові режисери, власні програми навчання, експерименти з випускними показами (де і як ми їх тільки не робили: і імерсійність, і документальність, і темрява, і вулиці міста, і пластика, і поезія, і перформанси). Студійці «11» можуть після першого етапу навчання прийти на відкритий кастинг у виставу будь-якого режисера, у нас немає обмежень чи улюблених акторів, всі мають однакові шанси, залежить лише від бажання та готовності виходити з зони комфорту.

Я уявляю театр-студію «11» великим мистецьким будинком, де є експеримент, але немає насильства в жодній з його форм.

Фото з вистави «Божественна комедія/ Пекло» Фотограф – Кристина Урсуляк

Ми мріємо створити мистецький простір, який вмістить в собі 3 напрямки:

- сучасну освітню програму, яка стосується як акторства і режисури, так і дотичних мистецьких тем психології, драматургії, історії, ораторського мистецтва, креативності, критичного мислення.

- сучасну театральну лабораторію, де будемо разом з командою створювати вистави без рамок і з ними, писати свої тексти, шукати нові сенси, рефлексувати, виносити театр за рамки театральної сцени

- неформальну платформу для спілкування

Я уявляю театр-студію «11» великим мистецьким будинком, де є експеримент, але немає насильства в жодній з його форм.

Найголовніше – свідоме ставлення до процесу створення вистави

Бо коли свідомо – тоді ти з любов’ю береш на себе відповідальність бути актором, а я – режисером

Найголовніше сьогодні для мене – свідоме ставлення до процесу створення вистави. Свідомо – це коли ніхто нікого не вмовляє працювати, шукати, відкриватися, ризикувати, любити, помилятись. Бо коли свідомо – тоді ти з любов’ю береш на себе відповідальність бути актором, а я – режисером. І тоді ми працюємо над сенсами, а не над вихованням. Ми не в боротьбі, а в парі. Тоді на репетиціях створюється особлива атмосфера, якої в реальному житті не зустріти. За таких акторів готова віддати все. Я пишаюся кожною крайньою виставою, сьогодні – це пластична вистава «Божественна комедія / Пекло», яку ми поставили разом з перформером Вікторією Донець в театрі-студії «11». Але як-тільки з’явиться нова вистава, карета відразу перетворюється на гарбуз і я починаю бачити всі недоліки попередньої.

Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення.

Фото з вистави «Божественна комедія/ Пекло» Фотограф – Кристина Урсуляк

Мене надихають люди і їх історії: я можу прочитати їх у книгах, або почути у розповідях, чи спостерігати за такими людьми роками. Люди і саме життя з його болями і приємностями – найбільше натхнення. Щодня ти маєш шанс відкрити щось нове для себе: це і кіно, і театр, і опера, і анімація, і пластичний театр. Багато ідей в голові живуть вже кілька років: і імерсійна вистава за темою «розстріляного відродження», і документальна вистава про сексуальне насилля, і вистава для слабочуючих дітей. Вірю, що цінні ідеї обов'язково втілюються, лише потрібен час.

«Печерськ» – це любов і сила особисто для мене

Сьогодні культурний центр «Печерськ» – це сильний творчий осередок українського аматорського мистецтва всіх видів і всіх напрямків. Я можу багато розповідати про творчі студії «Печерська», бо це і циркова студія, випускники якої працюють в Cirque du Soleil, і театр, якому в цьому році виповнюється 100 років, це фантастичні Народні хори, що співають українські пісні на міжнародних фестивалях в Італії, Німеччині, Франції, Литві, Болгарії та інших країнах. Це підліткові творчі та технічні студії, де діти мають реальну можливість познайомитися з новими професіями, знайти коло однодумців.

 

«Печерськ» також є осередком етнічної творчості, ми вважаємо, що жодне мистецтво не має кордонів, тому іноді в наших стінах можна почути пісні різними мовами чи підглянути заняття студії єврейських танців.

Сьогодні культурний центр «Печерськ» – це сильний творчий осередок українського аматорського мистецтва всіх видів і всіх напрямків

«Печерськ» – це в першу чергу Людина в творчості, а отже – людяність. Наш театр грає вистави в зоні АТО, при Центрі є ініціатива «Лікарняних клоунів», що працюють з онкохворими дітьми, у нас працює прекрасна театральна інклюзивна студія «Ми».

Я вірю в силу аматорського мистецтва

У мене не було задачі «змінювати» щось в Центрі, моя задача як керівника – «розвивати».

Розвивати – це зберегти всі творчі надбання Центру і паралельно ініціювати нові сучасні творчі напрямки (драматургія, фотографія, арт-студія для батьків з дітьми, іноземні мови для творчих людей, міжнародні мистецькі конференції, спільні проєкти з колегами зі НСТДУ, АУНТ, міжнародними фестивальними рухами тощо).

Розвивати – це змінювати простір приміщення на простір ідей, створювати можливості для творчих діалогів на абсолютно різних рівнях спілкування.

Мої 2 роки – це занурення в народне аматорське мистецтво, це глибинне розуміння його непересічної цінності, його реальної ролі в розвитку країни.

У Центрі є фантастична велика сцена, з однією з найкращих акустик в Києві, справжній витвір архітектурного мистецтва, але вона шалено потребує реставрації. Давно. Я знаю, що ця сцена може стати центром аматорського творчого життя, його серцем і родзинкою.

Я вірю в силу аматорського мистецтва. Воно об'єднує людей на культурному рівні, людей, яких, здавалося б, поєднати майже неможливо. Але є місце, де всі вони зустрічаються, – наші творчі студії. Зустрічаються, рефлексують, знаходять спільну мову.

Мої 2 роки – це занурення в народне аматорське мистецтво, це глибинне розуміння його непересічної цінності, його реальної ролі в розвитку країни. Я рада цим 2 рокам. Моя задача – бути менеджером аматорського, народного мистецтва, пропагувати його, ламати стереотипи, давати привід бачити це мистецтво сучасним і живим.

Аматорські і незалежні театри – це різні історії, проблеми та запити

В Європі незалежний сектор представлений інституціями, які захищають інтерес цього сектору. Такі інституції активні, проєктні, мультикультурні. В аматорському театрі історія ще глибша: я проходила стажування в німецькій асоціації аматорських театрів BDAT, якій понад 120 років. Тобто, сектор давно є пріоритетним, це не просто інституція, це велика організація міжнародного рівня. Але знову ж таки ставлення до обох цих інституцій нерозривно пов'язане з позицією владних структур в культурних питаннях. І від цього всі залежні.

Ми всі – волонтери в цій історії, тому мало хто насправді готовий приділяти багато свого часу такій роботі, але, як казав Богдан Ступка, – треба перти плуга. За дев’ять місяців нам вдалося спланувати і реалізувати круту безкоштовну мистецьку програму (акторська майстерність, режисура, драматургія, міфодизайн, театральний менеджмент, персональний бренд, йога, сценічна мова і інші). Ми нарешті налагодили спілкування з регіонами (під час карантину проводимо онлайн-зустрічі з аматорськими і незалежними театрами з різних міст України, востаннє це були Львів, Коломия, Одеса, Хмельницький, Чернівці, Київ).

Сьогодні важливо зрозуміти цінність культурного продукту цих театрів для глядачів, і власне для самих творців аматорського руху.

Ми розвиваємо нашу міжнародну співпрацю: провели кастинг українських акторів до берлінської документальної вистави, тепер троє грають в Німеччині за гонорари. Привезли делегацію кращих аматорських фестивалів Німеччини в Київ, де презентували їм шоукейс вистав, запланували майбутню співпрацю. Німецька режисерка Марина Шубарт провела для українських акторів майстер-клас з документального театру. Ведемо переговори з головним аматорським театральним осередком в Канаді. Проходимо стажування, отримуємо запрошення на міжнародні театральні фестивалі.

Також ми запустили всеукраїнське онлайн-анкетування про стан аматорських театрів в Україні. Сьогодні важливо зрозуміти цінність культурного продукту цих театрів для глядачів, і власне для самих творців аматорського руху. Звичайно, під час карантину обставини роботи трохи змінились. Але такі зміни – можливість відкрити свої приховані ресурси. Я вдячна всій команді Асоціації, яка щодня працює над тим, аби ця інституція росла, укріплювалась, розвивалась.

Наша Асоціація – про творчість Людини для Людини, це платформа єднання.

Асоціація – платформа спілкування і творення діалогу для всіх учасників театрального процесу: акторів і глядачів, режисерів і молодих драматургів, івенторів і громадських діячів, владних структур і громадських активістів. Кожен із них може стати учасником усіх напрямів освітньої програми АУНТ, яка розрахована не лише на акторів чи режисерів, а буде цікава і корисна для людей різних професій. Зараз, наприклад, в онлайні кожен із вас може займатись з нами хатха-йогою або пройти курс ораторського мистецтва. Також кожен може ініціювати будь-який мистецький проєкт в рамках Асоціації, який має культурну і соціальну цінність, ми відкриті для пропозицій. Наша Асоціація – про творчість Людини для Людини, це платформа єднання.

#аматорнезначитьпогано

Нам важливо було почути історії, які надихають, які ламають стереотип того, що аматорський означає непрофесійний, неякісний.

Місяць тому ми запустили в фейсбуці флешмоб #аматорнезначитьпогано: люди в своїх постах розповідали про найкращих аматорів світу, про тих, хто надихає особисто їх, хто не мав фахової освіти, але при цьому став митцем – це Льюїс Керрол, Стенлі Кубрик, Джоан Роулінг, Фаїна Раневська, Джульєтта Мазіна, Михайло Булгаков, Марія Заньковецька, Ніко Піросмані, Едіт Піаф та інші. Хтось писав про власний досвід, хтось розповів про свою маму, яка маючи освіту регента церковного хору стала артисткою обласного театру. Нам важливо було почути історії, які надихають, які ламають стереотип того, що аматорський означає непрофесійний, неякісний.

Особисто мені пощастило працювати і в національних театрах, і в незалежних, і в аматорських. Я можу чесно сказати: талановиті, обдаровані актори є в усіх трьох, ліниві, без хисту актори також є скрізь, є діаманти, є ті, хто лише власною кропіткою роботою досягає успіхів. Відмінність може полягати лиш у тому, що для людей з освітою акторство – робота, за яку вони отримують заробітну плату. А для аматорів – це тотальна мотивація і закоханість в театр, бо інакше ти не будеш після робочого дня ввечері їхати в студію на репетицію. І така закоханість дуже часто руйнує всі стереотипи і рамки.

Моя мрія – поставити роман «Брати Карамазови», останні роки думаю про те, що найпрекрасніше було б зробити це без тексту, пластично. Тоді втрачається менше сенсів, бо слово не ставить рамку змісту. Також хочу поставити виставу для дорослих за «Алісою в країні див». Я хочу попрацювати і в українському селі над виставою в будинку культури, і в європейському документальному театрі. Обидва варіанти надихають. Головне – зустріти однодумців, яких це гріє так само, як тебе.

Інтерв’ю: Альона Ярушевська

Читай також: що таке асоціація «Український незалежний театр», 7 онлайн-вистав незалежного театру, інтерв’ю з Валерією Федотовою.

Особистості

Актриса Олександра Епштейн про зміну професії, амплуа та акторські ролі в театрі і кіно.

Про акторську кар’єру, театр та життя: розмова з Аполлінарією Василиною – актрисою кінострічок...

Інтерв’ю з директоркою Євою Якубовською про фестиваль «Кіт Ґаватовича», його виникнення,...

12 питань до Михайла Кукуюка

На сьогодні у мене не було жодної ролі, як б я не любила. Починаючи з Відьми у виставі «Русалонька»...

Вас може зацікавити