З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
VIÑO – вишуканий каталізатор відвертості
9
0
0

VIÑO – вишуканий каталізатор відвертості

Дегустація найпотаємнішого – у Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра

У залі гасне світло – і одна за одною перед нами виникають історії з життя. Сюжету як такого не існує. Є окремі життєві моменти, показані через роботу тіла чи з допомогою тіла. Це більше схоже на картинки-емоції, картинки-почуття, спалахи підсвідомості чи флешбеки з минулого: зрада, біль, кохання, спокуса, ніжність, відчай, секс, життя, смерть, самотність… Є тіло, рух, звуки, музика, світло – і ваші асоціації.

Понад двадцять різних історій, і кожна – наче окремий витвір мовчазного, але красномовного мистецтва.

«У виставі присутні сцени оголеності та тютюнопаління» – попереджає програмка вистави. На афіші – келихи з алкоголем. Начебто всі підстави для того, щоб, не дай боже, не запросити на цю виставу маму, сусідку-пенсіонерку чи вчительку з літератури.

Нестандарт. Вистава за назвою «VIÑO», на сцені купа пляшок і келихів, повітряні кульки, напівоголені актори, калюжа з водою, морозиво, батарея і дивні рухи без слів – хтось позаду мене у глядацькому залі періодично таки шепотів «О Господи..»

Але от же парадокс: вино тут – не про алкоголізм, оголеність – не про секс, та й секс – не про розпусту. А до чого калюжа, морозиво і батарея – знаєте тільки ви. Ще – частково – режисер та актори (вони ж і співавтори вистави).

Траєкторія моїх відчуттів під час перегляду: цікаво – дивно – незрозуміло – тривожно – смішно – дивно – страшно – боляче – сумно – захопливо. І так по колу. Але незмінно – «Як же красиво!». Або – словами акторки Анастасії Пустовіт: «Тому що це – естетичний оргазм».

З чим ви прийшли саме сьогодні до глядацької зали? Чого бажаєте?

Легкого ігристого, що спокушає оманливою безтурботністю? Збайдужілого крижаного айсвайну? Душевно-філософських ноток хересу з міцним відтінком аморальності?

Сьогодні кожен – сам собі сомельє. Оберіть на свій смак. Єдине, чого тут точно не буде – це сурогатів.

Оцінити це як досконало поставлене видовище нескладно – витонченість, естетика і пристрасть помітні в кожній деталі: в рухах акторів, звуках, світлі, тінях, музиці, костюмах, декораціях, реквізиті і навіть у нестандартно перенесеному на сцену бекстейджі.

За інерцією хочеться вхопитися за сюжетну лінію та відстежувати її, ловити закладене автором/режисером/акторами – а цього тут майже немає. Це вистава про рефлексії, а не про закладені кимось смисли.

«Пластичний театр не обмежує твою фантазію. Як зчитаєш образи – так і буде правильно для тебе» – режисер Євген Корняг наче заспокоює тих, хто вийшов із зали з думкою: «А що ж, власне, хотів сказати автор?»

Фізичний театр – метафора. Режисер пропонує поглянути на нібито знайомі явища і сенси з незвичних, нетрадиційних ракурсів. Це може виглядати смішно, страшно, незрозуміло, тривожно, моторошно, дико, грубо, ніжно, [надто] відверто – але точно не залишить байдужим. У кожній секунді – об’ємна естетична насолода з терпкістю витриманих відчуттів. І «Обійми мене!..» – як безупинне відлуння самотності.

Не знаю, як актори взагалі виживають після такої роботи – це виглядає майже як вихід за межі можливостей тіла. І душі. Проникливо і відверто.

Чому варто піти на VIÑO:

Ви подивитесь – і будете у захваті. Прийдете знову і порекомендуєте ще комусь.

Або:

Ви подивитесь – і будете збентежені. Прийдете знову, бо захочеться зрозуміти все до кінця.

Або:

Ви подивитесь – і зрозумієте, що майже нічого не розумієте, але все одно не забудете того, що побачили. Ви вже перейшли на новий рівень. Альтернативний, дещо «інакший», але тепер уже невіддільний вимір сучасного театру.

Найменше я цікавлюся тим, як люди рухаються. Мене цікавить, що ними рухає

Піна Бауш

Ці слова видатної німецької танцівниці та хореографки цитує не лише Євген Корняг – вони надихають усіх її послідовників. Режисер згадує, що перші три тижні репетицій актори Театру на лівому березі ходили з шаленими очима і не розуміли, чого він від них хоче.

Судячи з того, що ми бачимо на сцені – порозумілися. І майже без слів.

Синтез драми, танцю, перформансу, сеансу медитації та психотерапії – з гіркуватим, але насиченим післясмаком. Сп’янить він чи витверезить – про це ви дізнаєтесь лише тоді, коли у залі знову ввімкнеться світло.

Читай також:

Євген Корняг ««VIÑO» – це міст між самотністю і любов’ю»

Театр на лівому березі відкриває 44-й театральний сезон

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Події

Стерти в пам’яті Стенлі Кубріка та спробувати уявити нового Алекса? Чи це справді вдасться?

Актуальна проблематика, розказана культурним шляхом в рамках XXIII Міжнародного театрального...

13 вистав у всеукраїнській афіші до Ювілею сучасного драматурга Анатолія Крима

Вистави від українських та міжнародних проєктів, бранчі із зірковими гостями, не/культурний...

Безліч локацій, 40 театрів, 40 подій, представники 6 країн світу – Польщі, Румунії, Ізраїлю,...

У Lem Station на відвідувачів чекають бранчі із зірковими гостями, не/культурний стендап,...

Вас може зацікавити