З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Віват, Бушон!» – ретро-вистава про кожного з нас
297
0
0

«Віват, Бушон!» – ретро-вистава про кожного з нас

Я бушонка і ти теж, можеш не сумніватись. І добре завжди мати на клаптику землі місце, де ми зможемо жити за своїми правилами, навіть неправильними. Але хто ж сказав, що правильно, а що ні?!

«Віват, Бушон!», «Віват, Бушон!» — назва, яка підходить для чогось урочистого, помпезного, чи навіть одіозного. Чи відповідає дійсності те, що відбувалося на сцені театру імені Марії Заньковецької? — я поділюсь своїми враженнями від вистави режисера Ігоря Матіїва, а ви вирішите для себе.

На сцені мініатюрний будиночок, не надто серйозний, кольоровий, словом цікавий. Жінка та чоловік: мер міста Бушон та його секретарка Одетта. Виявляється, мер міста Жак гасає на краденій машині і товче битами вітрини місцевих крамниць.

Не вдаватимуся у суть сюжету, бо сподіваюсь, що ти таки заплануєш собі відвідати виставу і пройнятись безпосередніми враженнями.

Вистава-сатира, вистава-гротеск. Попри те, що події відбуваються у дуже малесенькому французькому поселенні Бушон, все ж простежуються алюзії на соціальні та політичні проблеми, які актуальні як в Україні, так і в інших країнах.

Мер, який підкрадає гроші у Європейського Союзу, мер, який живе у своєму уявному світі, в своїй маленькій країні, яка очевидно має значення тільки для нього та ще для кількох його співмістян.

Це історія про те, що рано чи пізно все стає явним. Але якщо чесно сказати, попри все ця фраза є занадто жорстокою та пафосною і для того мера, і для його секретарки, і навіть для сорокатрирічного брата мера Ніколя, який досі навчається у школі.

Що я зрозуміла? Вони всі хороші, ну от люди, які мають право на існування. Можливо, у мене склалось таке враження через те, що бушонці відстоювали себе перед військом НАТО (так, все дуже заплутано). А взагалі кожен із героїв ходячий образ, і нехай це буде тавтологією.

Бушон — містечко, яке ви ніколи не віднайдете на карті, це як Бермудський трикутник, у якому зникають не люди, зникають тільки гроші. Але тут точно є місце для кожного з нас. Ні, я не помилилась. Я б змогла уявити себе у Бушоні, своєму Бушоні, який розмістився б десь на суміжжі Львівської та Тернопільської області. Та зрештою, я з маленького містечка Золочева, це мій Бушон.

Бушон у цій виставі — це місце нашого максимального комфорту, це місце, де нас завжди чекатимуть наші дитячі мрії (трохи тих, які здійснились, трохи тих, які ні). Я бушонка і ти теж, можеш не сумніватись. І добре завжди мати на клаптику землі місце, де ми зможемо жити за своїми правилами, навіть неправильними. Але хто ж сказав, що правильно, а що ні?!

Виконання вистави було дуже легким, та, звичайно, за цією легкістю відчувається ні що інше, як професійність акторів. Це історія і для настрою, і для подумати. Приходьте на неї з друзями, у парі, з батьками, і навіть з дідусями та бабусями.

Така собі вистава у стилі ретро, без прив'язки до часу. А ретро — то завжди ностальгійно, трохи старомодно, але також те, що ніколи не вийде з моди.

Волонтерка проєкту Theatre.love Скишляк Ірина

Читай також:

Хай живе Бушон! «Французька весна» у театрі імені Марії Заньковецької

Мистецтво давати імена

М̶̶̶и̶̶̶л̶̶̶ь̶̶̶н̶̶̶а̶̶̶ мила комедія в Театрі Заньковецької

Вас може зацікавити