З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Вікторія Ромашко: «Кожна роль привідкриває завісу у пізнанні своєї суті»
108
0
0

Вікторія Ромашко: «Кожна роль привідкриває завісу у пізнанні своєї суті»

12 запитань до актриси Молодого театру Вікторії Ромашко

1. Спочатку ви вступили на факультет психології, розкажіть, чому вирішили змінити спеціальність і стати актрисою?

Після школи я подавала документи в Карпенка-Карого на акторський факультет, але змогла вступити лише на контракт. Через те, що можливості оплачувати навчання не було, повернулася додому в Херсон і вступила на психологію. Хоча розуміла, буду пробувати ще. І, як показав досвід, усе, що з тобою відбувається, – не просто так. У 17 років моє бачення акторської професії було ніби через рожеві окуляри, а два роки навчання психології та дорослішання дали мені більш свідому позицію)

2. А в дитинстві ким ви хотіли бути?

У дитинстві я хотіла бути лікарем. Ця професія здавалася мені дуже приємною, адже ти робиш людей знову усміхненими. Потім я хотіла бути водієм тролейбуса: подорожувати на такому транспорті було захопливим заняттям. Декілька років ходила до театрального гуртка і грала у дитячій виставі. Займалася англійською. Очікувалося, що я стану вчителем або перекладачем. У кінці 11-ого класу почала ходити на підготовчі курси до вступу на міжнародні відносини, але після двох відвідувань я зрозуміла, що не можу постійно сидіти на одному місці. Без динаміки та руху я в’янула.

Фото з вистави «Місто сонця», Молодий театр

3. Як ви стали частиною Молодого театру? Як вам бути в трупі цього театру?

У 2013 році я закінчила Карпенка-Карого, а у Молодому театрі якраз було прослуховування на казку-мюзикл «Принцеса Лебідь». Прослуховування складалося з кількох етапів. Перший – показ драматичних уривків, другий – вокал і третій – хореографія, де ми разом з хореографом повинні були вивчити декілька «па» та станцювати їх по п’ять осіб. Після кастингу нас відібрали п’ятеро чи шестеро осіб і всі досі працюють у театрі. Я обожнюю цей театр. Відчуваю себе, неначе вдома, а це дуже важливо, адже знаходишся тут 85% свого життя.

4. Що вам найбільше подобається в акторській діяльності?

У 2008 році на вступі до свого майстра Олега Микитовича Шаварського я почула від нього подібне запитання. І підсвідомо бовкнула: «Я люблю життя, а це привід прожити багато життів». З того часу мої думки не змінилися, лише стали детальнішими та глибшими. Я відчуваю, що це – своєрідний сеанс психотерапії як для мене, так і для глядача. Для мене, тому що я проживаю десятки життів, доль, я відчуваю їх помилки, болі, радощі, цілі. Я знаю, до чого призводять різні бачення світу.

5. Чи допомагає психологія в акторській професії?

Мені здається, що розуміння і знання людської душі і психіки допомагає у будь-якій професії, а в акторській тим паче. Бо це робота з тонкою матерією – душею!

6. Які ролі ви вважаєте своїми знаковими?

Дуже важке питання. Я обожнюю кожну свою роль і вкладаю все, що тільки в моїх силах. Але є декілька найскладніших: «Місто Сонця» Г. Ібсена, де я граю Фру Сольнес, «INSENSO» – роль Лівії, однойменна роль у виставі «Саломея» за О. Уайльдом, «Тріумфальна арка» – роль Джоан, «Фантомні болі» В. Сігарєва – роль Ольги.

Фото з вистави «Фантомні болі», Молодий театр

7. Чи є такі ролі, які вплинули на вас як особистість та ваше життя?

Кожна роль є приводом і причиною відкриття нового себе. Кожна роль змінює моє життя і я вже інша. Кожна роль привідкриває завісу у пізнанні своєї суті.

8. Які ролі змушували вас вийти із зони комфорту?

Роль Лівії у виставі «INSENSO». Її ставив у Молодому театрі грецький режисер Еммануїл Куцуреліс, який впродовж десяти років співпрацював з Бобом Уілсоном і привіз до нас свої бачення і фізичний театр. Це було для нас викликом, бо режисер вирішив, що у моновиставі гратимуть дві актриси, які то доповнюватимуть, то протистоятимуть одна одній, але залишатимуться однією. 80% всієї вистави ми з партнеркою рухаємося, дихаємо одночасно та однаково. Тембри наших голосів повинні збігатися. Коли партнерка починає фразу, то я повинна закінчувати її у тій інтонації та енергії, яку туди закладала вона. У цій виставі стерлася грань індивідуалізму, і з’явився дует. Ми як одне ціле.

Фото з вистави «INSENSO», Молодий театр

9. Чи не хотіли б ви мати більше комедійних ролей у своєму репертуарі?

Я маю декілька комедійних ролей і, звичайно, не відмовилась б від кількох ще, але, напевно, мені ближче щось глибоко філософське, те що заглиблює тебе, а не виводить на поверхню. Хоча інколи повеселитися на поверхні теж не завадить)

10. Розкажіть про свою роль у постановці «Пеніта. Опера».

Обожнюю «Пеніту». Там дуже весело і легко розповідається про страшні і важливі речі. Саме цей контраст дістає глядача зсередини, бо він ще не встиг захиститися і поставити безліч блоків. А тут раз... і в серце. Теж про людей... таких самих... тільки болючіших і зруйнованіших. Це вистава-опера про реальних довічно ув’язнених жінок. Про їх долі, про їх правди! Ми дивились відео інтерв’ю з кожною ув’язненою, намагалися зрозуміти їх і знайти відповіді.

Фото з вистави «Пеніта. Опера», Київський театр оперети

11. Чи є у вас ритуали перед виходом на сцену?

Звісно ж, перед виставою я фізично розминаюся. За годину до вистави зупиняю нестримні потоки думок про все на світі і думаю про людину, яка зараз буде жити. А вже безпосередньо перед виходом трохи медитую і роблю декілька дихальних практик.

12. І наостанок, чим ви захоплюєтеся у вільний час?

Я захоплююсь різними духовними практиками, фітотерапією, нутриціологією. Вивчаю механізми самозцілення людини як фізичної оболонки, так і душі.

Інтерв’ю: Ярушевська Альона

Читай також:

Ігор Білиць «Моя мета – захопити весь всесвітній театр і стати його королем»

32 сезон у Малому театрі

«Сезон твоєї сили» у театрі «Золоті ворота»

Особистості

Мені подобається відкривати для себе нові кіно таємниці, рости саме в кіно і бачити свій розвиток,...

У липні я стала режисеркою-постановницею у Київському академічному театрі ляльок і вже поставила...

До Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки

Вова Лерт – режисер, який знімає голлівудське кіно в Україні. Кінорежисер, сценарист, випускник...

Я пишу для всіх. Про всіх нас для всіх нас. Найчастіше з іронією, посмішкою і надією.

«У мене так само в житті мистецтво, відданість театру переважає над особистим життям»

Вас може зацікавити

Театр у живописі