З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Відчуття міри толерантності
Відчуття міри толерантності
Відчуття міри толерантності
Відчуття міри толерантності
70
0
0

Відчуття міри толерантності

Відчуття тієї межі, що відділяє добро від зла. Як близько можна підпливати до «Акули».

Другого березня проводили в останню путь виставу «Акула» Дикого театру зі сцени ТЮГу на Липках. Але не все так трагічно як здається. У кожної постановки є свій строк придатності, і мабуть, це правильне рішення відкласти дану виставу до кращих часів, коли суспільство буде готово. Українське суспільство ще не настільки толерантне, щоб виникала проблема зловживання толерантністю, а саме про це основна думка цього дійства.

Нетиповий сюжет для української громади, коли знаного професора атакує, на перший погляд, проста мила дівчина та наносить нищівні удари по його репутації.

Інтрига вистави пропадає в ту мить, коли студентка виходить потанцювати під драйвовий трек на сцену і відривається так, ніби в неї вселилися біси. Саме з цього моменту стає зрозуміло, що дівчина непроста і поступово її енергія, все це зло, що сидить в ній, вийде назовні. А її маска гарненької дівчинки, яка нічого не розуміє, що вона начепила на себе після танцю, зробила сюжет ще більш очевидним. Та це проблема постановки, а не сюжетної лінії. Взагалі, всі події відбуваються дуже швидко, не було необхідної напруги, щоб утримати увагу глядача. Хотілося, щоб дівчина поступово показувала свій оскал, а не одразу виплеснула всі свої хижі наміри. Вона змінилась настільки швидко з непримітної студентки в жінку, що одягнена в шкіряну спідницю. Як та сама пляшка пепсі, яку вона миттєво відкрила. Кожна наступна дія Керол стає передбачуваною, розумієш, хто швидко спалахує, той так швидко і згасає, як сірник. Тому скоро і вона згасне. Її образ відходить на другорядний план і всю увагу переймає на себе професор. Як кажуть: «Благими намірами вимощена дорога до пекла», тому будьте готові, що добрі дії можуть обернутися проти вас самих, що і сталося з інтелігентним викладачем, який просто намагався допомогти своїй студентці і припустився помилки, залишившись з нею вдвох в одній аудиторії. Зробив виключення із правил, які він зазвичай не порушує, що стає зрозумілим з того, що він одягає шолом перед поїздкою на велосипеді (ніби дрібничка, але вона показує багато з його світогляду). Як його терпимість весь час грає проти нього, він дозволяє себе перебивати, тим самим його слова і дії використовуються проти нього самого. Він занадто відвертий зі своєю студенткою, що дозволяє їй ще більше на нього впливати. Як на викладача, то він занадто м’який, він не чинить жодного супротиву. Це знов вбиває весь інтерес. Змія душить свій обід, якого тут чекати кінця? Врешті-решт, вони виб’є з-під нього стілець, що буде остаточним переламним моментом. Дівчина не розумніша за нього, але психологічно сильніша, та молодша, а значить і енергії в неї більше.

Професор Джон він як сосуд (в нашій постановці баклажка води), який спочатку мав 2 проблеми і був готовий з ними жити, але потім йому додалося ще багато проблем у вигляді Керол. А кожен сосуд має властивість переповнюватися, що і відбулося в фіналі вистави, коли він закидав хижака своїми проблемами, таким сильним і стрімким потоком, бо іншого виходу вже немає, залишається тільки такий – радикальна агресивна відповідь.

Спочатку я думала, що це не про українське суспільство, та потім я провела паралелі на більших масштабах. І зрозуміла, що це та сама проблема, що відбулася у нашій країні. Ця історія чудово показує ту проблему нашого суспільства, коли інтелігенцію цькують, а посередності отримують безмежну владу, що призводить до важких і болісних наслідків, які дуже важко буде виправити. І коли вистава мені розкрилася з цієї сторони, я зрозуміла, як вона актуальна сьогодні. Тому, хто не встиг подивитися виставу наживо, буде можливість її переглянути її запис згодом на ресурсі «OpenTheatre».

Волонтерка проєкту Theatre.love Ягніченко Яна

Читай також: рецензія на прем'єру «Родина патологоанатома Людмили» від театру «Золоті ворота», рецензія на виставу «Проблема в кубі» Молодого театру, рецензія на виставу «Синя борода» від Дикого театру.

Вас може зацікавити