З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Український «Рух»
20
0
0

Український «Рух»

Українська тема у творчому набутку Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

День Незалежності — державне свято, відзначається на честь ухвалення позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України — політико-правового документа, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України.

Цьогоріч на честь 30-річчя події маємо нагоду підбити певні підсумки і зробити ретроспективний огляд вистав Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху», якими колектив пошановував українських митців та в яких підіймав теми української історії та культури. Таких постановок чимало, вони мають неабияку мистецьку цінність.

1996 року на сцені театру постала пластична драма «Відродження». Режисер-постановник Олександр Бєльський створив у ній два головні символи. Головний – молода жінка, яка бореться за свою гідність, впевнено протистоячи тим, хто бажає її підкорити, вона проявляє непересічну силу духу, прагне стати незалежною. Її підтримує і доповнює Дніпро – ріка, яка уособлює велич України, її могутність, яка живе, разом зі своїм народом, зливається з ним в усіх бідах та радощах на численних історичних перехрестях.

До шедевра Лесі Українки «Лісова пісня» режисер О. Бєльський звертався здавна, першу спробу зробив 1996 року, створивши драму «Лесина пісня», 2001 року поставив «Лісову пісню», 2018 року на афіші «Академії руху» з'явилася назва оновленої пластичної драми «Таємниці зачарованого лісу».

Постановник так визначає суть сценічного твору:

Переважання тілесного над духовним врешті призводить до відмови від музи, втрати любові і жорстокої розплати…Для того, щоб це якомога видовищніше передати засобами пластичного мистецтва був використаний тандем Доля&Хлопчик (Душа Лукаша), саме в ньому – демонстрація призначення людини, виявлення її суті. Доля попереджує, закликає і карає. Мавка тут зображена як втілення природи, показано її трансформацію в живу істоту, перехід, самовизначення, але природа не відпускає її. Яскравої виразності додає гра героїв з нитками, які є для кого – засобом зв'язку, для кого – пасткою, для кого – дорогою туди й назад. Трагедійність людини, не здатної втриматися на висоті духу виявляється в образі Лукаша, в його шляху до фізичної і моральної загибелі…

Театрознавиця Алла Підлужна в книзі «Феномен Бєльського (2019) дає високу оцінку постановці:

О. Бєльський будує її згідно з своїм фірмовим стилем – низкою сюжетно поєднаних логічно пояснених сцен-картин, які можуть існувати і як окремі мінівистави з автономними сюжетами… Це не ілюстрація поетичних рядків, це творення нової реальності, власного всесвіту промовистої пластики засобами психологічної драми із застосуванням потужної акторської енергії, що… фізично впливає на глядачів, зачаровуючи їх мереживом композиції рухів.

Фото з вистави «Таємниці зачарованого лісу» ( за Лесею Українкою)

У виставі дуже вражають танки: Мавочки з лісовими духами, Лукаша з лісовою нечистю, жвавий виступ сільських хлопців та дівчат. Особливо вирізнився Перелесник, який увірвався на короткий час, але збурив запальним дійством ніжну Мавочку. Танці – це не гра, а проживання найважливіших, найвирішальніших, найзламніших моментів життя.

Мавка – тендітна, вона губиться в навколишньому світі і хоч прагне протистояти йому з усіх своїх сил, але їх не стачає. Килина дуже розкішна, вона не є втіленням грубого матеріального світу, а справжньою спокусницею з органічною українською відьомською енергетикою, вона того хлопа однією рукою без особливих зусиль поклала до кишені свого фартуха. Головний герой – Лукаш, його натура, поривання, терзання – на першому плані, вони є основою глибинної трагедії. Він показний, сильний, запальний, енергійний, але піддається впливам, обставинам, почуттям, оточенню, в яке потрапляє. Введений персонаж – душа Лукаша – показує його протиріччя і прагнення, але їй не завжди дають волю, свідомо чи несвідомо.

Лесі Українці реалізація її найславетнішого твору припала б до душі, хоча не промовлено й слова, але пронизливо показані ті почуття, які авторка виразила в драмі-феєрії, а почуття і є найголовнішими і у літературі, і у театрі.

Театр має оригінальний внесок у Гоголіану. 1999 року постала пластична драма «Пристрасті за Гоголем» (на музику А.Шнітке). Автор сценарію і режисер О.Бєльський в основу поклав асоціативне прочитання творів «Мертві душі», «Одруження», «Шинель». 2015 року він втілив фантасмагоричну «Шинель». Вистава «Акакій» дає драму «маленької людини». Трагічна історія звучить, аби люди зупинилися в гонитві за «успішністю», щоб душа і тіло були у злагоді. Постановка утверджує кредо «Академії Руху» – засобами мистецтва плекати добро і красу, які є єдиним порятунком у вирі буття. Вистава представила театр 2016 року на Євро-турі «Кривий Ріг – сталеве серце відкриває творчу душу» в Угорщині та Польщі та взяла Гран-прі Всеукраїнського театрального фестивалю Коломийські представлення».

До річниці Гоголя проєкт Theatre.love дав публікацію «Рухома Гоголіана», в якій наведений аналіз пластичного втілення гоголівських творінь.

Фото з вистави «Акакій» (за твором «Шинель» Миколи Гоголя)

Твори Тараса Шевченка не були поза увагою «Академії руху». 2004 року створена пластична драма «Безсоння (І мертвим, і живим, і ненародженим…)» за мотивами поем «Катерина» та «Гайдамаки» (автор сценарію, сценограф, режисер-постановник – О.Бєльський). Він зізнається, що ідеєю зацікавила народна артистка України Лариса Кадирова, а для нього Шевченко був «недосяжним». Вистава 2004 року взяла Гран-прі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна» та Всеукраїнського театрального фестивалю «Шевченко в моєму серці». 2005 року Національна спілка театральних діячів України висунула твір на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. 2006 року Кабмін України надав премію імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва у номінації «Театральні вистави для дітей та юнацтва».

До травневого пошанівку Кобзаря Theatre.love вмістив допис «Вічний «Рух» назустріч Тарасу» – про особливості пластичного втілення його творчості.

Фото з вистави «Безсоння» (за творами Тараса шевченка)

На сцені персонажі Василя Стефаника з»являються нечасто, інсценізації його непростих творів – вкрай рідкісне явище. А постановка лише засобами пластики, здійснена театром «Академія Руху» – єдина в театральному просторі. 2007 року постала пластична драма «Камінний хрест» за однойменним твором, а 2014 року – вистава «Дідух» (за мотивами новел «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій»). Василь Стефаник на перший план виносив внутрішні переживання людей, які опинилися у складних життєвих обставинах та постали перед вибором, якого насправді немає. Звернувшись до стефаниківських новел, автор ідеї сценічного твору О.Бєльський підібрав такі знахідки режисури, які дозволили, не вживаючи слів, виразити просту та багатогранну сутність мільйонів простих Іванів, на яких наша земля тримається. І поки вони її обробляють і захищають – вона існує. А мистецтво все має осмислювати, аби не дати душам зачерствіти, аби відчували болі минулі, нинішні і майбутні. 2015 року цей твір заслужено отримав черговий для колективу Гран-прі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна».

На пошанування 150-ліття класика Theatre.love опублікував огляд «Рух» до глибинних істин Василя Стефаника», у якому надана характеристика сценічного образу його героїв.

Фото з вистави «Дідух» (за творами Василя Стефаника)

2008 року була поставлена пластична драма «Незгасима свічка», її прем’єра відбулася у Стокгольмі у рамках міжнародної акції Пам’яті жертв Голодомору, яка пройшла у 33 країнах світу.

За словами автора сценарію та режисера-постановника Олександра Бєльського:

В основу музичного образу вистави були покладені фрагменти творів українських композиторів Євгена Станковича та Лесі Дичко. Живий вогонь, дзвони пам’яті, свічки. Чорна тканина, немов крило смерті, пронеслася над Україною, оголивши похованих. Ширяють душі колись красивих людей, нагадуючи про страшні часи, де панував голод, поглинаючи мільйони життів. Відчай, страх і жах репресій. Це були трансформери станів, складених із мінісюжетів тогочасних реалій.

Цінний відгук залишив Олександр Дзекун, режисер, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, член журі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна»:

Спектакль схвилював до такої міри, що я, професіонал, не аналізую, а дивлюся як людина (з певною культурою, яка може емоційно відгукнутися). Це абсолютно закінчений, дуже гармонійний і сильний твір. Я побачив не тільки дуже цікаву пластику, а й те, як переживають в такій пластиці життя, таке наповнення за рахунок внутрішнього монологу. Це сильно. А Сергій Бєльський настільки виразний і пластичний – просто чудово. У спектаклі немає натуралізму, є велика правда, людська трагедія, створено простір трагедії. Щоб Ви розуміли значення спектаклю, скажу, що професіонал перетворюється в глядача з одним критерієм: «сподобалося – не сподобалося». Сподобалося, безумовно. Є театр, є ансамбль, є прекрасні солісти. І є трагічне, дуже високого рівня естетичне видовище.

Фото з вистави «Незгасима свічка»

Сучасна драматургія на сцені «Академії руху» представлена постановками директора-художнього керівника колективу Олександра Бєльського, який нові вистави готує сам, замислюючи концепцію, творячи сценарії за мотивами класичних творів чи за власним задумом, реалізуючи музичні та художні образи, сценографію.

Але варто пригадати втілення однієї з популярних п'єс Неди Неждани «Той, що відчиняє двері» (1998 р.), до неї «Академія руху» звернулася 2016 року, давши трактування твору в жанрі «чорна комедія для театру національної трагедії», сюжет якого – розмова звичайних жінок в незвичайному місці, акцент зроблено на показі людей в критичній ситуації, яка змінює, дарує право вибору. За словами режисера-постановника О.Бєльського він прагнув показати, «що жити в стані страху згубно для людської психіки, що слід за будь-яких умов шукати вихід самостійно і вірити у підтримку».

Театр – мистецтво універсальне, доступне завдяки унікальним засобам всім своїм поціновувачам, незалежно від країни проживання, особистого набутого досвіду. Пластичні постановки мають ще й такі переваги, як можливість їх сприймання, незважаючи на рівень володіння різними мовами. Але національний компонент, традиції та особливості країни, яку представляє той чи інший творчий колектив – одна з тих обов'язкових родзинок, які додають цікавості, є важливими для збагачення культури саме своєї країни, для її презентації у нинішньому мультикультурному світі. Тож українська тематика, твори українських авторів на сцені «Академії руху» – це гордість і окраса, невід'ємна складова творчості, так було, і так буде надалі!

Фото з вистави «Той, хто відчиняє двері»

Перелік українських за темою, духом, приналежністю сценічних витворів ще поповниться…

1996 – Олександр Бєльський: «Відродження» (сторінки історії України)

1996/2001/2018 – Леся Українка: «Лесина пісня/Лісова пісня/Таємниці зачарованого лісу» (Лісова пісня)

1999/2009/2015 – Микола Гоголь: «Пристрасті за Гоголем» (Мертві душі/Одруження/Шинель)/»Одруження»/»Акакій» (Шинель)

2004/2014 – Тарас Шевченко: «Безсоння/І мертвим, і живим, і ненародженим…» (Катерина/Гайдамаки)

2007/2014 – Василь Стефаник: «Камінний хрест/Дідух» (Камінний хрест/Катруся/Злодій/Похорон)

2008 – Олександр Бєльський: «Незгасима свічка» (пам'яті жертв Голодомору)

2016 – Неда Неждана: «Той, що відчиняє двері»

Далі буде…

Авторка – Олена Школьна

Особистості

Якщо люди знатимуть українських акторів, дивитимуться з ними кіно та цікавитимуться ними як...

«Ми живемо в той час, коли музика у кожного своя. І це найпрекрасніше, що може бути».

Ми завітали за лаштунки театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича»в неділю по обіді, щоб...

У нього багато талантів і заокеанська техніка майстерності. Його називають людиною-хамелеоном....

Кажуть, 1 липня – День режисера. З цієї нагоди підбірка цитат про режисуру і театр з інтерв'ю...

Максим Голенко про коломийський та миколаївський театри, керування театральною студією та...

Події

Стерти в пам’яті Стенлі Кубріка та спробувати уявити нового Алекса? Чи це справді вдасться?

Актуальна проблематика, розказана культурним шляхом в рамках XXIII Міжнародного театрального...

13 вистав у всеукраїнській афіші до Ювілею сучасного драматурга Анатолія Крима

Вистави від українських та міжнародних проєктів, бранчі із зірковими гостями, не/культурний...

Безліч локацій, 40 театрів, 40 подій, представники 6 країн світу – Польщі, Румунії, Ізраїлю,...

У Lem Station на відвідувачів чекають бранчі із зірковими гостями, не/культурний стендап,...

Вас може зацікавити