З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
Традиції японського театру Но
103
0
0

Традиції японського театру Но

Історія існування театру понад шістсот років.

Початок історії театру вважається 1374 рік, коли трупа провінційних акторів виконала «священне с ару гаку» (рід містерії) та отримала схвалення сегуну – головного полководця країни. На чолі трупи тоді стояв актор та автор п’єс Каннамі Кієчугу (1333-1384), також у виставі брав участь його старший син — Дзеамі Мотокіє (1363-1443).

Каннамі став новатором і реформатором театру, а створена ним трупа була визнанана найкращою. Спочатку його театр звався «Саругаку-Но». «Но» приблизно означає «майстерність», а саругаку «мавпування». Потім першу частину відкинули й театр почав називатися Но. Після смерті батька театр очолив його син Дзеамі.

Вважається, що Каннамі створив театр Но, а Дзеамі привів його до розквіту.

Синтез історії та мистецтв

Театр Но не виник з нуля, він поєднав у собі багату й різноманітну історичну спадщину, підпорядкувавши все структурі вистави. Каннамі з’єднав у театрі Но мистецтво народних театрів саругаку й денгаку з танцем кусемаї:

Саругаку — вид японського народного фарсу, що містить акробатику, клоунаду, жонглювання, ходіння на ходулях, танці, фокуси тощо;

Денгаку — народні польові ігри, що мали спочатку обрядовий характер, а з часом стали театралізованим видовищем, що розповідає про боротьбу за контроль над сільськогосподарськими полями між силами добра і зла

Кусемаї — витончений жіночий танець виконувався під музику й співи.

Естетика театру Но

Естетика театру Но складалася з двох провідних принципів: мономане і юген. Мономане — наслідування або сценічна правда. Згідно з Дзеамі (який був не лише драматургом, а й теоретиком театру Но) мономане вимагало від актора повного перевтілення в сценічний образ, щоб не здаватися, а бути. Лише тоді гра акторів стає природною й вільною. Юген — означає «таємний» та є вищою формою гармонійної одухотвореної краси. Вірші, музика, спів відкривають вуха глядача, а сценічна гра й танець – очі. Тоді таємна краса образу виявить себе для всіх і викличе в глядачів почуття співпереживання, відповідно до термінології дзен-буддизму, свого роду осяяння.

До нашого часу дійшло орієнтовно 230 п’єс (було близько 2 тисяч) театру Но. Всі п’єси можна розділити на божественні, воїнські, костюмовані (жіночі), п’єси демонів та п’єси, дія яких відбувається в сучасності. Сюжети для п’єс Но зазвичай запозичували із широковідомих міфів і легенд, знаменитих літературних творів. Але у Но були драми і зі справжнього життя, як, наприклад, «Ріка Суміда», у якій мати шукає свого маленького сина, викраденого работоргівцями. Такі п'єси свідчать про те, що в театрі Но збереглися елементи народного театру.

Облаштування театру

Будівля театру Но – невисокий поміст із білих нефарбованих дощок на чотирьох опорних стовпах під двосхилим дахом із загнутими догори краями. Ліворуч – невисока стіна, а праворуч двома рядами розташовується хор, що складається з восьми осіб. Хор коментує дію, веде діалог, оповідає, акомпанує танцю та грає завершальний акорд п'єси. Оркестр театру складається із флейти та ударних інструментів: два невеликі барабани, на яких звуки отримують ударами рук, а на третьому барабані вибивають дріб за допомогою паличок. Ударні інструменти організують темп і ритм, адже ритм є найважливішим структурним елементом, який пронизує всю виставу.

У давнину сцена театру відгороджувалася від глядача смужкою піску. Глядачі ж сиділи на циновках (плетених солом'яних підстилках), розстелених на землі, сегун дивився з веранди свого палацу. Вистава зазвичай триває 30-120 хвилин, але інколи вона починалася вранці та йшла весь день.

Склад трупи (дза) театру – нечисленний. На чолі стояв перший актор — сіте. У ранніх п'єсах театру Но він був єдиним актором, однак з ускладненням п’єси інші діючі особи почали набувати самостійного значення. Можна виокремити такі категорії акторів: виконавці головних ролей (сіте-ката), виконавці допоміжних ролей (вакі-ката) і виконавці інтермедій (кьоґен-ката).

Актори після виступу не йшли зі сцени, а залишалися, відповідно до свого амплуа кутку сцени й застигали в нерухомій позі. Дзеамі вважав, що актор повинен володіти мистецтвом співу й танцю, вміти викопувати три основні ролі: старого, жінки й воїна.

Актори розмовляють і співають голосом особливого штучного тембру, що нагадує низьке або високе звучання духових інструментів, а рухаються особливим ковзним кроком, плавно й повільно. Жести скупі та умовні, наприклад, рука, піднесена до обличчя, означає ридання.

Театральні постановки не передбачали часової й просторової передачі реальності. Небагате оздоблення сцени й досить одноманітні рухи акторів ставили собі за мету пробудження уяви у глядача.

Театральні костюми

Мінімалістична акторська техніка частково була обумовлена ​​суворим придворним етикетом того періоду, згідно з яким міміка вважалася вульгарністю. Головні герої виходили на сцену в масках, але навіть інші актори (без масок) намагалися робити вираз обличчя більш нейтральним.

Старі маски Но зараз вважаються справжніми витворами мистецтва. Їх зберігали і використовували цілі покоління сімей, а також шкіл. Так як нахил маски змінює її вираз, то важливо було враховувати зміну ракурсу й пластику актора під час створення маски.

Жіноча маска театру Но (під різними кутами нахилу змінюється вираз обличчя акторки).

Костюми (shozoku) мають орнаментний візерунок та сповнені символізму. Також існують специфічні форми костюмів, характерних саме для театру Но: широкі штани у чоловічих персонажів і оздоблені барвисті сукні у жіночих. Актор у виставі виглядає як жива скульптура, тому в Но є таке поняття як помічник актора, який періодично виходить на сцену, щоб поправити перуки і костюми.

Читай також: 10 художніх фільмів, які розкажуть про театральний світ; Магія паперового театру; Театр вуличних гігантів – Royal de Luxe.

Театральні прем'єри

Події

З нагоди 100-річчя Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка

Один Палац – 3 дні – 5 напрямків мистецтва – 15 подій.

5 театрів покажуть свої вистави у Білій Церкві

Покази вистав та зустрічі з грузинськими режисерами в режимі онлайн від Theatre.love

Онлайн-покази вистав, майстер-класи, лекції, – програма фестивалю на вихідні 29-30 травня

VIII Міжнародний театральний фестиваль Чехов-фест 2020

Вас може зацікавити