З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Театральний проєкт «Українська Одіссея» — як спосіб переосмислити власну історію
534
0
0

Театральний проєкт «Українська Одіссея» — як спосіб переосмислити власну історію

Проєкт має зреалізувати п’ять постановок: Київ-Львів-Харків-Одеса-Київ, таким чином створюючи театральний мінісеріал з цілісними та самодостатніми частинами в кожному місті.

У театрі Лесі Українки у листопаді розпочалась робота над постановкою, що стане Епізодом ІІ у рамках міжрегіонального театрального проєкту «Українська Одіссея». Проєкт має зреалізувати п’ять постановок: Київ-Львів-Харків-Одеса-Київ, таким чином створюючи театральний мінісеріал з цілісними та самодостатніми частинами в кожному місті. Місто, де буде презентоване дійство, стане повноцінним епізодом, окремим фрагментом задуму, основою для якого стануть класичні тексти «Одіссея» Гомера та «Улісс» Джеймса Джойса. Мистецький театральний проєкт спробує згуртувати навколо себе широку мапу ідентичностей нашої країни. У взаємному діалозі проаналізувати найбільш болючі історичні травми. Побачити певне відображення нашого суспільства, а відтак через оптику театру глибше зрозуміти самих себе.

На фото актриса Оксана Цимбаліст

«Похорон – це не лише про сум»

— Ре-мі-ре! Ді-рі-ді-рі.

За лаштунками сцени тихо. Оксана грає на піаніно. Поволі гойдається на кріслі. Стає невагомою — ніби відчуває себе кораблем, що неквапно розтинає гладінь океану. Широко розплющені очі. Чітко окреслені обриси обличчя. Темне заплетене волосся. Трохи хрипливий, низький голос. Різким поглядом мимохіть дивиться навколо, весь час тримаючи руки на клавішах. Поруч високі, облуплені стіни, наче коралові рифи, що утворюють екзотичні й химерні морські тропічні сади. Актори розспівуються. Один за одним повторюють співанки. Потому затихають. Далі знову зі всіх сил напружують м’язи обличчя. Наче галки, що осідають порожні гілки дерев у ніч листопадового сезону. І так раз по раз.

— А тепер звук «І».

Дехто з акторів береться відтворювати ритм барабану на великій коробці, що лежить поруч.

— Не набирайте забагато повітря. Вам буде значно легше контролювати спів.

Після тридцятихвилинного співочого тренажу переходять на велику сцену, де продовжують репетицію. Із зали знову чути легенький спів. Так одразу й не розбереш – пташиний чи людський. Актори не намагаються видати якусь певну мову чи слово. Натомість звуками створюють єдину історію, котра розгалужується багатоголоссям.

— Бачили колись військове кладовище в Америці? Запитує режисер, спостерігаючи за дещо хаотичними, проте злагодженими рухами акторів на сцені. — Там надгробні могили усі білого кольору. І пташок багато, — веде далі.

Дівчата та хлопці знову вдихають на повні груди. Тепер намагаються в музиці відчути більше радості. Навіть якщо співають смутну поминальну пісню.

— Похорон – не лише про сум. Це протистояння віри та маловірства.

Вокальна репетиція. На фото актриса Ісабель Меркулова

Через театр краще розуміти суспільні та історичні процеси.

Акторська команда Театру Лесі

«Герої Хаосу» – багатоструктурна, складна національна та особиста історія, котра розтікається у маленькі епізоди, монорозповіді, де актори через театр намагаються поміркувати над проблематикою добра, гуманності, людяності, терпіння, емпатії, війни, прийняття іншого. Яким буде фінальний варіант п’єси, над якою працює команда у театрі Лесі Українки у Львові, поки невідомо, проте режисер проєкту Дмитро Костюмінський каже, що передовсім концепція проєкту – це жива рефлексія актора та глядача на невідворотні процеси змін у нашому суспільстві. Проблематика війни, себе у війні. Війни навколо. Поняття героїзму в нашій країні та у світовій історії загалом.

— У цьому спектаклю не буде головного героя, як такого. Його вибиратимуть самі ж глядачі. Хтось його побачить, а хтось, можливо, ні. – каже режисер Дмитро.

Дмитро Костюмінський – засновник театральної компанії DollMen, один зі співучасників першого підземного театру України «ТЕО». Багато часу працював з театром «Дах», що у Києві, – як актор, художник, монтажник сцени. Зараз займається театральним проєктом «Українська Одіссея», котрий буде презентований у Києві, Львові, Харкові та Одесі. Таким чином Дмитро хоче об'єднати різні мапи ідентичностей, географій та людських історій, що відбувались у складні історичні часи. Зрозуміти передовсім, як працювати з історичними травмами в сучасному контексті через мистецтво. Водночас цей проєкт – не терапевтична акція, а радше її наслідок як постскриптум. Відлуння голосу тої чи іншої проблематики.

Імпровізація в текстовій та ігровій структурі

Для спектаклю «Герої Хаосу» актори та акторки театру Лесі Українки багато вправляються із пластикою власного тіла та взаємної дії один з одним, створюють повноцінну мозаїку пластичного, тілесного полотна, на якому вимальовують оповіді у формі співу, танцю та мови. У роботі над виставою вербальна частина стане другорядною. Конкретного тексту, з яким працюватимуть актори чи акторки, не існує. Творчий метод імпровізації – це головна концепція спектаклю. Так пояснює Дмитро Костюмінський.

– Імпровізація в текстовій та в ігровій структурі, – додає режисер.

Важливим є простір. Він створює символічний акт, а відтак служить як сценографія. Поняття декорацій зникає. Сценографічні елементи повинні доповнювати просторову територію та відчуття у глядача, а не навпаки – відволікати думку. Так залишається більше шансів для уяви. Для команди «Українська Одіссея» важливою є історія, котру актори намагаються переповісти у власній інтерпретації. Частина сценографії буде присутня, але в мінімалістичній формі. Окрім трупи акторів, до проєкту залучена велика команда резидентів, котрі приїхали співпрацювати з командою театру Лесі Українки у Львові, а саме: режисер Дмитро Костюмінський (Київ), драматург Максим Максимчук (Україна-Чехія), хореограф – Віктор Рубан (Київ), композитор – Геннадій Бойченко (Одеса), медіахудожник – Михайло Панчик (Київ), продюсерка – Вероніка Склярова (Харків). У підсумку – це симбіоз та співжиття театру як одного, гнучкого організму.

Пластична репетиція. На фото актриси Катерина Кудлач та Анна Єпатко і актор Василь Сидорко

Африканські плоскогір’я та безмовність співу

Сцена із вистави «Герої Хаосу»

На сцені абсолютна тиша. Без поспіху та неквапливо докочується флегматична мелодія. Її звуки відносять кудись далеко. На африканські плоскогір’я, де зеленить трава, а широкі ріки бовваніють золотом пекучого сонця. Звук набуває сильнішого голосу. Тепер переплітається з іншими, майже однаковими звучаннями. Безперервно переливається. У цьому одвічному ритмі повторення, ритуальній жалісній мандрівці десь біля берегів Нілу непримітно йде життя богом забутого африканського плем’я чи спільноти, у життєвому проминанні яких головними є простір, земля, обрій та горизонт без будь-яких кордонів.

Так актори співають африканську поминальну пісню, метафізично мандруючи на інший континент далеких земель. Сидячи у колі гуртом, вони ведуть діалог один з одним. Бліднуть у променях світла. Сяйвом миготять та згасають.

«Келурово кіталааа..» – співає Василь, повторюючи одну і ту ж фразу наче мантру. Світловолосий та худорлявий, він раптом піднімається і відходить у бік. Наче відбивається від свого плем'я. Ходить колом туди-сюди.

– Подумайте собі про те, які пісні ми співаємо і за яких обставинах. Це не про красу. Навіть якщо не потрапляєте в ноту, неважливо, – доповнює безмовний діалог Дмитро. Водночас розповідає про традиції африканських народів. Про прийняття моменту тут і зараз. Про любов та усвідомлення себе.

В африканській культурі використання музики не обмежується розвагами чи фестивалями. Тут музика слугує культом та нероздільною традицією для громади у щоденних справах, а надто – в релігійних та похоронних обрядах. Удар та звуки барабана використовуються як у спілкуванні, так і в культурному вираженні. Для більшості племен в Африці надважливе значення має тваринний світ, а зокрема корова. Ця тварина є не лише певним сакральним символом, але й способом виживання для людей.

Пісні, що співають у виставі, – радше про особистий біль.

– Уявіть, що у вас була єдина корова. Раптом ви повертаєтесь додому, а вона мертва. Проживіть цей момент крізь себе, – каже Дмитро Костюмінський.

Пісня – це моноісторія. Спосіб виразити тугу, убогість, тривогу, страждання. Через тишу відчути якесь послання, слово і голос. Зрештою відпустити смуток.

Фото з репетиції вистави «Герої Хаосу», актриса Софія Лешишак та актор Віталій Гордієнко

«Щоб розум був в інших кінцівках»

Пластична репетиція. На фото актори Микола Береза та Андрій Кравчук

У взаємодії голосу, співу та пластики головне уміти передовсім розслабити тіло. Зробити його плинним, легким. У репетиційній залі чути шелест людських ніг, котрі арабесками на паркеті малюють пластичні фігури. В підсумку утворюють танець.

– Працюйте так, щоб ваш розум був в інших кінцівках. Живіть у просторі. – Дмитро доповнює групу акторів. Розминається разом з усіма.

Існування у танці – діалог один з одним. Віднайдення спільного контакту. Головне, не спиняти заданого ритму.

Театральний проєкт «Українська Одіссея» стане в певному сенсі роуд-муві, де кожна частина буде окремою та цілісною оповіддю, а її герої змінюватимуться, віднаходитимуть себе у світі, світу у собі. Перевтіляться у так званого мандрівного «Одіссея», шукача численних пригод, глибоких сенсів та відповідей на складні запитання. Мандрівка, де водночас співучасником дійства стане глядач, а надумані кордони щезнуть.

Світло на сцені поволі меркне. Трохи втомлені, актори спускаються сходами донизу. Василь йде останнім, тихенько повторює: «Келурово кіталааа». Тепер повністю зникає у темних, вузьких закапелках театру. Співає.

Авторка – Єва Райська

Фотографка – Анастасія Скоропад

Особистості

6 червня відбудеться показ імерсійної вистави «Все, що вам потрібно знати про лисиць» від театру...

5 та 12 червня прем’єра «Людина у кімнаті» в театрі «Сузір’я». Глядач побачить результат роботи із...

Інтерв'ю з Олександром Книгою про керування театром, зміни впродовж 32 років, соціальні та...

Леся Українка і театр

Звичайна глядачка, справжня театралка чи організаторка домашнього театру, – ким була Леся Українка...

Свою історію театрального пошуку і творчого зростання нам розповіла комерційний директор Київського...

Прем’єрний показ сатиричної комедії «Бельведер» вперше на великій сцені відбудеться 5 березня у...

Події

Одеса-Миколаїв-Херсон: якою буде програма фестивалю «Молоко-2021»

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» опублікував розклад подій, а це означає, що час...

7 днів. 7 театрів. 7 питань до себе.

День захисту дітей, кінець навчального року, закриття театральних сезонів та прем’єри від театрів…...

21 травня у Київській опері відбувся третій концерт циклу «Від чуття», куратором якого став Андрій...

Цьогоріч у фестивалі беруть участь: Львівський музично-драматичний театр ім. Ю. Дрогобича...

Вас може зацікавити

Чого бажаєте сьогодні?