З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Історія одного рішення
29
0
0

Історія одного рішення

Це вистава про історію одного рішення, про агонію та біль вагань, про слова рідних, що можуть завдавати нескінченного болю та про власний вибір.

Кожен українець у своєму житті хоч раз замислювався про те, чи готовий він покинути все та поїхати жити за кордон. Статистика ствердних відповідей, на жаль, залишається невтішною. Але чи так добре живеться там, де нас немає? Відповідь на це питання намагається знайти головний герой вистави «Поїхати не можна залишитися» Максим. Водночас відповідь на це питання шукає і кожен глядач.

У житті Максима ніби все підводить його до рішення поїхати заробляти гроші у Польщу. У Польщі вже працює його друг Женя, який готовий у всьому допомагати земляку. Лєна, дівчина Макса, теж спонукає його до заробітків. Адже як і будь-яка дівчина Лєна хоче чимшвидше відсвяткувати весілля у пишному весільному вбранні на берегу моря. Макс розуміє, що грошей в Україні з дипломом юриста заробити не зможе. Тому вирішує вже завтра поїхати на пів року у Польщу на заробітки. Чи ще не вирішив?

Нашому герою належить перенести тяжку розмову зі своєю дівчиною, не менш болючу розмову з мамою і безсонну ніч перед від’їздом для того, щоб остаточно вирішити: їхати чи не їхати. Виявляється, причин для того, щоб не виїжджати, набагато більше, ніж здалось спочатку. Максиму доведеться зважити всі «за» та «проти».

Дії у виставі розгортаються за одну добу, але ця доба насичена емоційним забарвленням, що наповнюють думки головного героя. Іншою особливістю вистави стає те, що всі розмови проводяться у режимі телефонної розмови, що, однак, не заважає глядачам зрозуміти всі тонкощі комунікації. Адже поза телефонною трубкою слухач зазвичай не бачить обличчя співбесідника, він може чути лише голос, який легко піддати самоконтролю. Глядачі вистави, навпаки, мали змогу бачити співрозмовників з обох боків, а також їхні справжні почуття.

Декорації вибудовані за принципом багатофункціональності. У центрі сцени стоять переплетені лавки, що возвеличуються одна над одною, утворюючи хаотичні східці. Спершу ці химерні лавки виковували роль такого собі п’єдесталу. Чи більше мріяли наші герої, тим вище здіймалися їхні тіла по східцях. Цікавим прийомом, на мій погляд, було використання декорацій у якості лабіринту, в якому Максим чи то загубився, чи то тікав від когось.

Зіркою театрального вечора, безперечно, став Їжачок у тумані. Мультиковий персонаж, усім відомий з далекого дитинства, супроводжував Максима у пікові моменти його розгубленості. Максим так само як і Їжачок загубився і йому так само хотілось почути чийсь голос, який би направив його на правильний шлях.

Другорядних персонажів у виставі ніби й не було. Адже кожен герой відігрував важливе значення у житті Максима і назвати їх «другорядними» язик не повертається. Не повертається вжити цей термін і через проникливу гру кожного актора. Навіть Їжачок у масивному костюмі прожив свою роль від початку і до кінця, чим і завоював симпатію глядачів.

Це вистава про історію одного рішення, про агонію та біль вагань, про слова рідних, що можуть завдавати нескінченного болю та про власний вибір. Але не менше ця вистава про переплетення комедії та драми у нашому житті. Тому я не можу уявити цю виставу в іншому театрі аніж в Київському академічному театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра.

Волонтерка проєкту Theatre.love Савенець Вікторія

Читай також:

The Vertical Theater – театр «нової ери»

Українська телеведуча Слава Фролова стала режисеркою вистави «Арт»

Русалка ХХІ – еко-перформанс на станції сортування та переробки сміття Київміськвторресурси

Вас може зацікавити